Воропай О.М.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Комунікативна ситуація вибачення та її складові

Стаття присвячена аналізу висловлювання вибачення у комунікативній ситуації його функціонування. Ми скористалися концептуальною мережею, щоб описати комунікативну ситуацію вибачення та її складові: висловлювання вибачення, мовець і адресат з їхніми характеристиками, причина виникнення висловлювання такого типу та контексти його функціонування.

The article deals with the analysis of the utterance of apology in the communicative situation of its functioning. We have made use of the conceptual network to provide the description of the communicative situation of apology and its constituents: the utterance of apology, the speaker and the addressee with their characteristics, the reason of the utterance of such type and the context of its functioning.

Статья посвящена анализу высказыванью извинению в коммуникативной ситуации его функционирования. Мы использовали концептуальную сеть, что бы описать коммуникативную ситуацию извинения и ее составные: высказывание извинение, говорящий, адресат, причина возникновения высказывания такого типа и контексты его функционирования.

Семантичним центром комунікативної ситуації вибачення є висловлювання вибачення. Висловлення існує і вивчається лише у конкретній комунікативній ситуації, компонентами якої, окрім самого висловлення, традиційно вважаються мовець і адресат з їх характеристиками і обставини спілкування (офіційні чи неофіційні). За соціокультурною ознакою спостерігається значна диференціація структури, стилю та використання мовних засобів при формуванні висловлення в залежності від співвідношення соціальних ролей комунікантів, які, поряд із психічними особливостями партнерів по спілкуванню (як постійними – темперамент, риси характеру, так і змінними – настрій, емоції тощо), відіграють важливу роль при формуванні висловлення [2, 161].

Висловлення вибачення ми визначили, виходячи із значення лексичних одиниць ‘вибачатись’, ‘вибачення’ які застосовує мовець з метою просити пробачення, усвідомлюючи провину [3, 429]. В англійській мові відповідне значення передає дієслово: to apologize – “to say you are sorry for something that has upset or inconvenienced somebody else” та іменник apology – “a written or spoken statement expressing remorse for something” [4]. Приклад висловлення вибачення: ‘By the way, sir, what’s the password this time?’ asked Charlie. ‘Oh, sorry, quite forgot. Little Red Riding Hood,’ said the lieutenant (J. Archer, As the Crow Flies, 70).

Для моделювання комунікативної ситуації вибачення з метою більш детального та впорядкованого вивчення усіх її компонентів ми скористалися концептуальною мережею. Концептуальна мережа виникає в результаті інтеграції пропозицій, що належать до різних типів базисних фреймів (предметного, акціонального, посесивного, ідентифікайійного та компаративного) і складається з абстрактних концептів, представлених вузлами/слотами і відношеннями між ними. Такі абстрактні концепти специфікуються у значеннях різних мовних одиниць [1, 181].

Концептуальна мережа, що представляє комунікативну ситуацію вибачення, складається з таких основних слотів як мовець, адресат і повідомлення. Мовець надсилає повідомлення адресатові. Оскільки основним засобом комунікації є мова, повідомлення, передане засобами мови, представлене вербальним висловленням. Воно може супроводжуватись невербальними засобами комунікації.

Мовець, як і адресат, має низку характеристик, які впливають не на появу висловлення вибачення, а на його форму: лексичне наповнення, інтонаційне та синтаксичне оформлення. Ці характеристики є спільними як для мовця, так і для адресата, і включають такі параметри, як вік комунікантів, їх соціальний статус, стать, рівень освіти, рід занять тощо. Інша група характеристик мовця та адресата, навпаки, впливає на саму появу висловлення вибачення і є обов’язковою для виникнення комунікативної ситуації вибачення. Вони є різними для мовця і адресата. Мовець повинен відчувати провину за свій вчинок й оцінювати його як негативний і як такий, що не повинен був статися, чи усвідомлювати, що він образив адресата і має перепросити. Іншими словами, комунікативна ситуація вибачення виникає як результат попередніх дій мовця, які образили адресата. Обов’язковими для адресата є почуття несправедливості й образа на мовця, котрий його скривдив. Формуючи висловлення вибачення, мовець переслідує певну комунікативну мету – попросити пробачення, щоб загладити провину перед адресатом, налагодити з ним контакт і відновити дружні стосунки; щоб досягти змін в емоційному стані адресата чи в його ставленні до мовця. Висловлення вибачення є безумовно адресованими, оскільки майбутнє мовця значною мірою залежить від рішення адресата, який може як вибачити, так і не вибачити мовця, хоча, зазвичай, очікує його вибачення.

Ми визначили, що причинами виникнення висловлювання вибачення можуть бути такі: мовець може негативно оцінювати свої дії і щиро намагається спокутувати провину; зустрічаються також мовленнєві ситуації, в яких мовець не відчуває своєї провини в тому, що сталося; він вибачається лише тому, що цього вимагають правила спілкування (висловлення, що виникають у подібній ситуації, відносять до етикетних); існують також висловлення вибачення, причиною виникнення яких було не відчуття провини, а страх перед покаранням; мовець може вибачатись за вчинки тих, хто не у змозі самі попросити пробачення. (це трапляється у таких комунікативних ситуаціях, коли винними є тварини або діти, які ще не здатні усвідомити того, що їх дії можуть комусь зашкодити).

Результатом висловлення вибачення є зміни в емоційному стані адресата або у його ставленні до мовця: адресат приймає вибачення мовця у таких комунікативних ситуаціях, коли він не дуже ображений і вважає провину мовця несерйозною чи ставиться до нього надто поблажливо; адресат може не приймати вибачення мовця (така реакція пояснюється тим, що адресат не бажає продовжувати з ним дружні стосунки чи намагається примусити його ще дужче переживати провину за скоєне).

Взаємодія мовця й адресата відбувається у межах певного формального чи неформального контексту, представленого такими компонентами як час, місце та обставини спілкування. Ці компоненти комунікативної ситуації не впливають на саму появу висловлення вибачення, а лише визначають його форму, тобто ті мовні і немовні засоби, які обираються мовцем при вибаченні і від яких залежить впливова сила висловлення. Аналіз фактичного матеріалу свідчить про те, що за обсягом висловлення вибачення може збігатися з реченням або включати декілька речень, якщо мовець, відчуваючи свою провину, намагається максимально вплинути на адресата, щоб відновити дружні стосунки з ним. Наприклад: ‘Oh, Gabbie, I’m so sorry… It’s my fault… I never thought, but I should have…’ he said (D. Steel, The Long Road Home, 194). Частотне вживання еліптичних речень (40,7%) пояснюється тим, що висловлення вибачення зустрічаються у діалогах, а діалогічне мовлення характеризується широким використанням неповних речень. Наприклад: ‘You are fired!’ said the owner of the shop. ‘Sorry, Mr. Baum,’ Gabriella said quietly, not arguing for her job. ‘I had to do that’ (D. Steel, The Long Road Home, 271).

У висловленнях вибачення вживаються різні за комунікативним типом речення: розповідні, спонукальні та питальні. При цьому мовець або констатує факт своєї провини, вважаючи, що це є достатньою підставою для того, щоб адресат йому вибачив, чи пояснює причини свого вчинку: ‘I didn’t mean to be rude about it’ (D. Steel, The Long Road Home, 316) або спонукає (прямо чи непрямо) адресата пробачити йому: ‘Please, forgive me! I will never do that again,’ she said D. Steel, The Long Road Home, 257), ‘Will you ever forgive me for the hospital and everything that you had to see?’ (D. Steel, The Long Road Home, 64). Переважна більшість висловлень вибачення містять розповідні речення (88,6%).

Аналіз лексичного наповнення висловлень вибачення свідчать про те, що воно може виражатися різними лексичними одиницями із семою ‘вибачатися’: дієсловами apologize, forgive, excuse; іменниками apology, pardon та forgiveness; прикметником sorry, який вживається у функції предикатива. Найбільшою частотністю серед них вирізняється прикметник sorry (57 %), проте він є багатозначним і може означати не лише вибачення, а й співчуття. Тому визначити його як мовний засіб вибачення можна лише у контексті конкретної комунікативної ситуації.

Проведений аналіз висловлень вибачення засвідчив їх інтенсивність, виражену зокрема прислівниками so, very, extremely емфатичним do, яке зазвичай підкреслює щирість мовця, та звертанням, яке вважається одним із найбільш дієвих засобів впливу на адресата.

Висловлення вибачення супроводжується емотивністю, вираженою вигуками oh, ah, за допомогою яких мовець виражає свої емоції.

У фактичному матеріалі зафіксовані випадки вживання (2,9%) висловлень вибачення, які були утворені без використання лексичних одиниць із семою ‘вибачатися’. Значення перепрошення вони набувають у контексті комунікативної ситуації. Розглянемо конкретний приклад. Стів живе з Габріелою в одному пансіонаті і вже досить довгий час має ключі від її кімнати. Габріела вирішила поговорити з ним про те, що у неї постійно зникають гроші, які вона збирає для видання своєї книги. Габріела розуміє, що ніхто, крім Стіва, не міг взяти гроші, але вона не може сказати йому про це прямо. Тому дівчина лише натякає йому про таку можливість і одразу вибачається, розуміючи, що це може його образити – адже вона хоче зберегти зі ним добрі стосунки: ‘And somebody keeps taking all my money… I didn’t mean to be rude about it.’ ‘I forgive you,’ he said walking over to kiss her (D. Steel, The Long Road Home, 316). У наведеному прикладі адресат трактує це висловлення як вибачення, про що свідчить його репліка у відповідь.

Майже половина проаналізованих висловлень вибачення (47,9 %) супроводжується невербальними засобами комунікації: фонація, кінесика, проксеміка, такесики. Формуючи висловлення, мовець може використовувати декілька засобів невербальної комунікації одночасно. Зазвичай, різні немовні компоненти супроводжують експресивні висловлення і мають на меті здійснення максимально сильного впливу на адресата. Наприклад, мовець вибачається, супроводжуючи своє висловлення кінесичними та проксемічними засобами; які марковані як скорочення дистанції та посмішка, тим самим надаючи вибаченню додаткової впливової сили: хлопець чекає на маленьку дівчинку, з якою заприятелював. Він хоче перепросити за те, що образив її напередодні, тому, побачивши її, він посміхається і йде назустріч. Тим самим він намагається виразити свої дружні почуття і налаштувати її на спілкування: He was standing in a distance but when Sybil saw him it was too late to retreat. ‘At last! I’m sorry, Sybil, you should understand. Things are too complicated,’ he said and smiled approaching her (J. D. Salinger, Nine Stories, 20).

ЛІТЕРАТУРА

1. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов //Вісник Черкаського університету. Серія „Філологічні науки”. – Черкаси, 1999. – Вип.. 11. – С. 12-25.

2. Максименко С.Д. Загальна психологія. – К., 2000. – 352 с.

3. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. /Укладачі: В.В.Яременко, О.М.Сліпушко. – К., 1999. – Т. 1. – 910 с.

4. Microsoft Encarta Encyclopedia 2002. 1993-2001 Microsoft http://encarta.msn.com/