ЗАДАЧІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ  ТА КУЛЬТУРИ В КРАЇНАХ СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

Дмитрієнко І.В., старший викладач Університету мислі (мм. Харків-Київ)

Дмитрієнко Ю.М., доктор філософії, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського Національного дослідницького університету ім. Т. Шевченка (м. Київ), Лаврик Л., Миргород Ю. студ. (м. Харків)

ЗАДАЧІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ТА КУЛЬТУРИ В КРАЇНАХ СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

За специфікою української державно-правової свідомості співробітників українських півдприємств, як й державно-правової свідомості співробітників підприємств інших країн – учасників Співдружності Незалежних Держав у їх розвитку неважко виявити загальне в головному - у прагненні створити сильні державно-правові свідомості, коли б, як українська правосвідомість, так й правосвідомості інших колишніх радянських держав, позитивно ідентифікувались складовими світової правосвідомості, здатної вірно відбивати вітчизняні правової реалії у контексті світових та як світові. Але слід зазначити, що реалізація багатьох правових ідей та практичних кроків керівництва країн Співдружності в цьому напрямку стримується низкою суб'єктивних та об'єктивних чинників, у тому числі випередженням темпів формування національних форм свідомості та правосвідомості співробітників підприємств стосовно наукового обґрунтування концепції розвитку національної державності за умов остаточного перманентного домінування залишкових функцій пострадянської форми правосвідомості. У цьому зв'язку процеси становлення та розвитку національних форм правосвідомості нерідко здійснюються не на вивірених методиках наукового моделювання, а нагадують метод проб і помилок. Старі форми правосвідомості руйнуються, а потім відновлюються заново, без урахування старої спадкоємності колишньої радянської соціалістичної правосвідомості, відкидаються традиційні й проголошуються нові геополітичні форми. Нерозробленість загальної теорії правосвідомості, щоб враховувала як історичний досвід еволюції національної правосвідомості, так й сучасні соціально-політичні реалії, негативно позначається на якості конституційно-правового регулювання процесів побудови й функціонування провідних інститутів нових незалежних форм правосвідомості та державностей. За проведеними дослідженнями [1-2] виникнення державно-правової форми свідомості як соціального феномена є логічною ланкою процесу створення людьми як суб’єктами правосвідомості біологічно не заданого механізму існування. Поняття «державно-правова свідомість» у категоріальному апараті теорії держави й права виконує низку процесуально-пояснювальних, аксіологічних, правоідентифікуючих, правоінтерпретуючих і правоверифікуючих функцій, що розкривають змістовну та формально-юридичну специфіку різних етапів цього процесу у напрямку формування суверенної державно-правової свідомості, її інститутів. У самому широкому своєму значенні поняття «державно-правова свідомість» охоплює комплекс елементів, структур, інститутів публічної влади, організація та форми функціонування яких на різних етапах розвитку соціуму зумовлені історично складною, економічною, політичною, соціокультурною самобутністю конкретного народу або групи народів, традиційною формою свідомості та правосвідомості. З моменту виникнення української державно-правової свідомості та державності незалежної України, їх характерною рисою була етнічна розмаїтість, а провідним принципом розв’язання національного питання - принцип «єдності в різноманітті», фактично виключаючий державно-правові форми консолідації правосвідомості іншоетнічних співтовариств.

Список використаних джерел:

1. Ginsberg, M. The idea of progressю. - London, 2008. - P. 48

2 Szabo Denis. Crimes et Villes. - Paris, 2007; Marshall B. Clinard. Sociology of Deviant Behavior. - New York, 2006; Calvin F. Schmid, Urban Crime Areas (Amer. Sociol. Rev., Vol. 25, 1960). - New York, 2008; Higgins P., Butler R. Understanding Deviance // McGraw - Hill Book, 2005; Інтерв'ю із проф. Н. Луманом // Проблеми теоретичної політки. – 2007. – N 63. - С. 236-248