УДК 159.922:316.64:165.242.2+34:008

Дмитрієнко І.В., старший викладач Університету мислі (мм. Харків-Київ)

Дмитрієнко Ю.М., доктор філософії, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського Національного дослідницького університету ім. Т. Шевченка (м. Київ), Кізимова М., Ільченко Р. студ. (м. Харків)

ЗАДАЧІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ТА, КУЛЬТУРИ ТА ІНДИВІДА У ПОЛІТИКО-ПРАВОВОМУ ВЧЕННІ С. ПУФЕНДОРФА

За останнього часу українські правознавці збільшують увагу до спадщини великих зарубіжних правознавців минулого, досліджуючи її з нових актуальних позицій. Прийшов час, коли настала можливість не тільки критикувати, але й творчо розвивати актуальні для України XXI в. ідеї правових свідомостей авторитетних західних мислителів. Як відзначає відомий дослідник правових вчень B.C. Нерсесянц, «при розробці нових теоретичних концепцій є необхідність спиратися на досвід минулого, на історично гуманістичні традиції, що склалися і апробовані як загальнолюдські ценности [1]. У цьому відношенні С. Пуфендорф, використовуючи в своєму політико-правовому ученні елементи антропологічного підходу, намагався з'єднати правовї ідеї різних форм правової свідомості, характерні для раціоналістичних форм природної правосвідомості з правовими ідеями етатиської спрямованості. Зосередивши увага на державно-правовій свідомості індивіда не тільки в межах універсальної системи природного права, але й за умов конкретної соціальної дійсності, Пуфендорф певною мірою передбачив та значно розвинув соціологічне право розуміння та правоусвідомлення, чим суттєво наблизив позитивні форми правосвідомості до синергетичних їх перспектив. Саме синергетичність позитивного правоусвідомлення Пуфендорфа зумовила суперечності в оцінці його творчості західноєвропейськими мислителями. Концепція взаємодії державно-правової свідомості та індивіда (у його конкретному розуміння як держави та індивіда) побудована з низки ідей. Центральне місце займає в ній ідея прав індивіда, які виводиться з природних потреб людини на життя, свободу власність, утворюючих своєрізний каталог природних прав людини. Особливе значення в концепції Пуфендорфа надається ідеї правовій централізованої, але не однозначно розподільної на гілки, організації системи державної влади. У політико-правовій свідомості Пуфендорфа здійснена спроба розрізнення цивільного суспільства і держави, цивільної правосвідомості та державно-правової. Пуфендорф запропонував складну конструкцію договірних відносин між державою і індивідом. За концепцією Пуфендорфа межа між абсолютною державно-правовою свідомістю та індивідуальною - відносна, причому державно-правова свідомість грає в визначенні останньої істотну роль. Додатковою гарантією дотримання прав індивіда є реалізація ідеї законності як в діяльності державних органів, так і в діях самих індивідів. Статичне право виступає в концепції Пуфендорфа тим змістом, що пов'язує нормативно-правові та ідейно-світоглядні відносини різних форм державно-правової та індивідуальної правової свідомості та культури. Воно виступає у Пуфендорфа як право об'єктивне і як право суб'єктивне, процессуально сформоване як суб’єктивна та об’єктивна правова свідомість [2-4]. Об'єктивна правосвідомість виникає шляхом надання державі прав видавати розпорядження, їх обговорювати та процесуально здійснювати, заснована на розумності та справедливості, а суб'єктивна (позитивна) правосвідомість виникає через раціональне встановлення природності свободи людини, що вимагає обов’язкової перевірки її законом, його нормами.

Список використаних джерел:

1. История идей правовой государственности. – М: Юристъ, 2008. – С. 4

2. Pufendorf-Studien. Beitrage zur Biographie Samuel von Pufendorf und zu seiner Entwicklung als Historiker und theologischer Schriftsteller von Detlef Doring. - Berlin, 1992

3. Saasnamoinen K. The morality of the fallen man: S. Pufendorf on natural law. Helsinki, 1995

4. Курзенин Е.Б. С. Пуфендорф об ощественном договоре // Англия и Европа: проблеми истории и историографии: межвузовский сборник научных работ. – Арзамас: АГПИ, 2008