УДК 159.922:316.64:165.242.2+34:008

Дмитрієнко І.В., старший викладач Університету мислі (мм. Харків-Київ)

Дмитрієнко Ю.М., доктор філософії, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського Національного дослідницького університету ім. Т. Шевченка (м. Київ), Міщенко В., Доленко С. студ. (м. Харків)

ЗАДАЧІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ГРОТЕСКОВОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ЯК ЯВИЩА КОЛИШНЬОЇ РАДЯНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ

Минуле як феномен культурно-естетичної правової пам'яті, з його міфами, символічними структурами, зберігається правовою свідомістю як безцінний корелят, без якого ні правове сьогодення, ні правове майбутнє неможливе. У ньому – підстави необхідної «глибини проникнення» історичної пам’яти у будь-які конкретно-історичні часо-простори української правової свідомості, яка може вивчатися у різних актуальних контепкстах. Так, наприклад, герменевтика правової свідомості розгортає у єдиній історико-культурній площині разом з філософією, психологією, лінгвістикою, семіотикою, логічною емантикою, соціологією природну сутність правової свідомості, її ілейний сенс, міждисциплінарну сутність та перспективу. Проблематика феноменологічного аналізу правової свідомості створює різні активні контексти та частини пошукусвітоглядного сенсу, реалізованого у артефактах правової культури [1-2]. Синтезом феноменології і герменевтики у ідейно-світоглядному аспекті, фактично, правової свідомості, за різних часів займалися Р. Шпет, М. Хайдегер, К. Ясперс, Ж..-П. Сартр, М. Мерлопонті, М. Бахтін, М. Мамардашвілі, П. Рікер та ін. Сенс правосвідомості виявляється в її просторі та є її самофеноменом, характеризує взаємозв'язок психічних явищ у «особовому світі» художника. Іншими словами, поза історичним контексту сенс правової свідомості не вловимий. У центрі герменевтики правосвідомості – людина, дійсність та історія як суб'єкти культурно-історичної творчості, в якому та завдяки якому здійснюється зв'язок правових часів, відбувається позитивна (суб’єктивна) суб’єктивація зовнішньої правової реальності, реалізується екзистенціальний сенс українського правового буття. Тому одній з головних проблем феноменологічної герменевтики правової свідомості та культури є питання про природу людині як суб'єкта інтерпретації, та про тлумачення як основу її діяльності в правовій культурі. Правовий текст як архетип правової свідомості “живе” до тих пір, поки створюватимуться його праворефлексивні інтерпретації, і поки світло, що виходить від тексту, не обпалить крила старих прочитань і не притягатиме нових нетутешнім світом. Як продукт правової культури він знаходиться в постійній взаємодії з читачем і безпосередньо на собі випробовує динаміку правового часу, зміну парадигм правового мислення в правовій науці.

Список використаних джерел:

1. Дмитрієнко Ю.М. Украинское правосознание: эволюция понятия в отечественной и зарубежной науке // «Современные научные достижения – 2008» (Міжнародна науково-практична інтернет-конференція ООО «Руснаучкнига» (м. Бєлгород, Росія), Міжнародна академія наук екології та безпеки життєдіяльності (м. Нью-Йорк-Берлін-Москва-Пекін-Токіо), видавництво «Наука та освіта» (м. Дніпропетровськ, Україна), Університета мислі (мм. Харків-Київ, Україна), Publishing House “Education and Science” s.r.o. (Чехія, м. Прага), ТОО «Уралнаучкнига» (м. Уральск, Казахстан), ООД «Бял ГРАД-БГ» (м. Софія, Болгарія), ООО «Научный вестник» (м. Гомель, Беларусь), Sp. z o.o. “Nauka і studia” (Przemysl, Poland) 1-15 лютого 2008 р.: Publishing house Education and Science s.r.o, SCO: 27156877, Frydlanska 15/1314, Praha 8, MS v Praze, oddil C, vlozka, 100614)