УДК 159.922:316.64:165.242.2+34:008

Дмитрієнко І.В., старший викладач Університету мислі (мм. Харків-Київ)

Дмитрієнко Ю.М., доктор філософії, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського Національного дослідницького університету ім. Т. Шевченка (м. Київ), Колесник М., Бугай Я. студ. (м. Харків)

ЗАДАЧІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ ТЛУМАЧЕННЯ ГЕРМЕНЕВТИКИ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ТА ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ

У сучасному контексті «зсуву епіцентра всього людського буття до полюса правової культури» (B.C. Біблер) природним і закономірним явищем стає звернення правників та філософів права та правосвідомості до правової герменевтики - загальнонауковій теорії і практиці інтерпретації та розуміння нормативно зафіксованих виявів правового життя людини, - заснованій на збагненні реальності через рефлексію правової свідомості, осмисленні широкого емоційно-духовного досвіду людства, представленого не тільки в науці, але й в релігії, мові, народних традиціях, мистецтві, правовій культурі в цілому. У центрі вчення правової герменевтики, функціонально реалізованої як герменевтика правової свідомості, знаходиться проблема істинного розуміння правового усвідомлення дійсності як формування механізму регулювання сучасних перехідних відносин, функціонування людини, суспільства та держави. Герменевтика правової свідомості має для теорії правової свідомості та культури, що формують, розвивають, культивують та презентують правові істини, унікальне значення, оскільки зачіпає правові інтереси всіх учасників правопізнавального процесу, виявляючи себе на різних рівнях: від соціального до рівня конкретного методичного прийому. У сучасній правовій науці проблема істинного праворозуміння та правоусвідомлення вивчається переважно у філософському логико-гносеологічному та психологічному аспектах. Під герменевтикою правової свідомості ми розуміємо теорію і практику інтерпретації суб’єктами правової свідомості та культури накопичених знань, що вникли у результаті відображення дійсності та історії, зафіксованих у відповідних артефактах і архетипах правової свідомості та культури [1-3].

Винкають таакі завдання у дослідження герменевтиці української правової свідомості: 1. Встановити залежності повноти розуміння тлумаченого знання від рівня віддзеркаленої діяльності суб'єкта, циклу соціальної активності правової свідомості та культури. 2. Виявити рівень ідентифікаційних можливостей змістовних функцій та характеристик знань, отриманих у процесах правового відбиття реальності, пом’ятуючи про те, що у понятті «правова істина» - змістовної характеристики правових знань, фіксуються мовними засобами і досліджуються мовні вирази правосвідомості, у котрі включаються не тільки раціональні компоненти правоусвідомлення, але й чуттєво-образні. 3. Визначити стійкі критерії істинного розуміння сенсу правового тексту в процесі тлумачення, адекватність тлумачення та пріоритети орієнтації суб’єктів правосвідомості в раціональних компонентах правового тексту – матеріалізованого змісту правосвідомості, що залежні від здатності тлумачити, розуміння правових чуттєвих образів, чуттєво-образних компонентів тексту, швидкості трансформації їх у раціональні структури свідомості, правосвідомості, правосамосвідомості.

Список використаних джерел:

1. Дмитрієнко Ю.М. Суб’єктивно-правова (позитивно-правова) форма (тип) правової свідомості та правової культури // Наукова вісник Чернівецького університету. Внп. 365. Правознавство. - Чернівці: «Рута», 2006. - С. 14-20