УДК 159.922:316.64:165.242.2+34:008

Дмитрієнко І.В., старший викладач Університету мислі (мм. Харків-Київ), Дмитрієнко Ю.М., доктор філософії, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського Національного дослідницького університету ім. Т. Шевченка (м. Київ), Свистун М., Брагилевська Л., студ. (м. Харків)

ЗАДАЧІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ДЕФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ, КУЛЬТУРИ ТА ЮРИДИЧНІ ЗАСОБИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ

Правовий стан сучасного українського пострадянського суспільства не випадково за багатьох ситуацій викликає тривогу та занепокоєння. Прогресуюче зниження рівня життя широких мас населення, зростання соціальної напруженості призводить зо зниження циклу соціальної активності української правосвідомості т а до її деформації. Правова свідомість, її структура, цикли соціальної активності, форми, види та функції є достатньо складними багатоаспектними інтегральними явищами. Урахування своєрідності структури, рівня, видів і функцій правової свідомості в законотворчості призведе до того, що нові нормативні акти, які приймаються, стають набагато зрозумілішими, а їх імперативність пов'язується безпосередньо з їх виконанням, законослухняністю у суспільстві та державі, що тим самим підвищує статус правової культури та вищий. Це дозволяє реально включити правову свідомість широких кіл молоді у правотворчий процес за умов оновлення України. Основними інститутами суспільства, що впливають на формування і визначення специфіки правової свідомості, її деформації, молоді, є результати діяльності великого кола учасників соціальних відносин: органи державної влади і місцевого самоврядування, освітні установи, перш за все, середня школа, засоби масовій інформації, соціально-демографічні та культурно-етнічні групи, громадські організації, сім'я, індивідуальні лідери. Всі вони утворюють складну систему взаємодії правової свідомості суспільства, держави, громадянина, особи, у теперішній час розвиваючись хаотично і нестабільно. Деформація української правової свідомості може бути визначена як таке суспільно-правове явище, що характеризується негативним або маргінальним формуванням у суб'єктів правової свідомості та культури конкретних нормативних стереотипів, ідей, оцінок, знань, соціально-правових установок, відчуттів і емоцій, які спотворено відображають реальну правову картину і виражають негативне відношення до існуючої системи статичного права, режиму законності та механізму правововго регулювання, яким є правова свідомість. Деформація правової свідомості зумовлена високим ступенем її залежності від соціально-економічних, соціально-політичних і культурно-правових традицій, суттєво або опосередковано впливаючих на правову свідомість. До найбільш поширених видів деформації правової свідомості відносимо: правовий інфантилізм, правовий нігілізм, правовий ідеалізм, перероджена свідомість та правова свідомість, що перероджується. Як основні шляхи подолання деформації правової свідомості виділені такі: 1. Формувати сприятливі розвиткові тенденції у соціальному середовищі, формуючи позитивну ефективність процесу правової соціалізації особи. 2. Вдосконалення та модернізація української правової системи, більш чітке віддзеркалення в ній питань правової політики, що дозволило б наблизити актуальну правову свідомість до цінностей статичного права. 3. Ухвалення комплексних законодавчих актів про охорону прав і гарантій громадян, посилення покарань відносно посадовців державних органів власті, що їх порушують. 4. Розробка на республіканському та регіональному рівнях програми з правового виховання, визнавши її основною частиною загальної програми по роботі з громадянами.

Список використаних джерел:

1. Сапун В А. Социалистическое правовое сознание и реализация советского права. - Владивосток, 1979. – С. 6-7.

2. Алексєєв СС. Теория государства и права. Учебник. – М: Юристъ, 2007. – С. 68