Право/10. Господарське право

Ярмолюк А.Ю., студентка

Національний університет державної податкової служби України

Стимулювання здійснення прямого іноземного інвестування

Розгляд ситуації, що складається у виробничій сфері світової економіки показує, що з послабленням міждержавних бар'єрів все більш важливим фактором розвитку господарюючих суб’єктів стають зовнішньоекономічні операції, в тому числі іноземне інвестування. Особливого розвитку цей вид зовнішньоекономічних операцій набув у формі прямих приватних інвестицій, які вже наприкінці семидесятих років ХХ століття стали провідним методом господарської діяльності. Переваги, які містять в собі прямі іноземні інвестиції для країн-реципієнтів, обумовили неабияку конкуренцію між ними на світовому ринку капіталів.

Однак здійснення інвестиційної діяльності зумовлюється не лише відповідними перевагами, але й передбаченими в законодавстві стимулами та пільгами. З токи зору загальної теорії права, стимули та пільги – це близькі поняття, що відображають особливо сприятливі умови здійснення будь-якої діяльності.

На думку А.В. Малько, «правовий стимул – це правове заохочення до законної дії, що створює для задоволення власних потреб суб’єкта режим сприяння» []. Характерною рисую правового стимулу є відсутність примусу, залишення для адресата правового регулювання певного права вибору. Як правило, правовий стимул діє як певна додаткова (в порівнянні з загальним статусом) перевага, яка заохочує здійснення суб’єктом бажаних дій, в першу чергу, шляхом використання не адміністративних, а економічних засобів створення зацікавленості. Таким чином, інвестиційний стимул – це норма, що закріплює певну додаткову перевагу (податкового, митного чи іншого характеру), яка також є умовою добровільного здійснення інвестицій для заохочення капіталовкладення в певний сектор економіки чи для залучення особливо великих інвестицій. Інвестиційні стимули покликані створювати сприятливий конкурентний стан інвестора, що погодився здійснити ризиковане капіталовкладення в конкретну сферу економіки.

Під поняттям «пільги» в праві розуміється правове виключення із загального правила регулювання тих чи інших відносин, що встановлюється для більш повного задоволення суб’єктом своїх інтересів, полегшення умов його діяльності. На думку І. С. Морозової, пільги – це юридичний засіб, за допомого якого створюється режим найбільшого сприяння для інтересів й потреб суб’єктів, що має для останніх компенсаційне, стимулююче и гарантійне значення []. Як відмічає А.В. Малько, «при встановленні пільг законодавець ставить ціль покращити матеріальний або моральний стан окремих суб’єктів, переводить процес задоволення їх інтересів в більш сприятливий режим»[].

Виходячи із специфіки режиму іноземного інвестування, пільги можна визначити як особливий вид переваг, що надаються іноземним інвесторам в силу їх правового статусу і направленні на створення особливо сприятливого клімату для капіталовкладень.

Відповідно до загальноправової характеристики стимулів та пільг останні можна розглядати в якості різновиду інвестиційних стимулів в тому випадку, якщо вони (пільги) направленні на заохочення капіталовкладень. Разом з тим, інвестиційні стимули можуть встановлюватись на індивідуальній основі (тим інвесторам, що погоджуються з додатковими умовами інвестування), а інвестиційні пільги надаються в силу іноземного походження капіталу (без пропозиції додаткових умов інвестування). Таке співвідношення стимулів та пільг підтверджується й аналізом зарубіжного законодавства.

Ні одна країна не може примушуватись до встановлення пільгового режиму для іноземного капіталу. Зазвичай пільги вводяться для заохочення додаткових капіталовкладень і характерні для країн з перехідною економікою. В багатьох країнах пільги іноземним інвесторам та підприємствам з їх участю носять не загальний характер, а застосовуються лише до довгострокових інвестицій, пріоритетним інвестиційним проектам, крупним капіталовкладенням чи до інвестицій, що вносяться у встановлений проміжок часу.

В Україні статус пільг для іноземних інвесторів змінювався багаторазово, і існуючу ситуацію не можна назвати сприятливою для заохочення іноземних інвестицій. Юридичні (в першу чергу податкові) пільги надавались іноземним інвесторам в попередніх законах про режим іноземного інвестування. Так Закон України, що був прийнятий в 1992 році «Про інвестиційну діяльність» передбачив, що регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом системи податків з диференціацією суб’єктів та об’єктів оподаткування, податкових ставок та пільг (ст.12). Закон України, що був також прийнятий в 1992 році «Про іноземні інвестиції» звільняв всі підприємства з іноземними інвестиціями від спати податку на прибуток строком на 5 років.

Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.2000р. ввів національний режим для валютного та податкового регулювання у відношенні іноземних інвесторів, скасувавши всі існуючі пільги, закріплені попереднім законодавством про іноземні інвестиції. На сьогоднішній день надання пільг іноземним інвесторам можливе лише у дуже обмеженій кількості випадків: якщо аналогічні пільги надані підприємствам без участі іноземного капіталу (тобто в рамках національного режиму) або в силу прийняття спеціального закону. Подібне «вороже» відношення держави до надання іноземним інвесторам та підприємствам за їх участі пільг є невиправданим.

Поряд з цим не слід путати інвестиційні пільги з окремими правилами та процедурами, встановленими для регулювання іноземного інвестування та обумовленими особливим характером інвестицій (такі, як звільнення майна, що ввозиться іноземними суб’єктами в якості вкладу в установчий фонд підприємства, від сплати митного збору та ПДВ).

Гарантом успішного залучення іноземних інвестицій в країну є стабільність та передбачуваність інвестиційного законодавства. Це гарантовано, до речі, в ч.1 ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Поряд з цим всілякі пільги та правові стимулу слугують гарним інструментом в державній політиці щодо залучення іноземних інвестицій. Однак їх використання не повинне дискримінувати вітчизняне підприємнитсво.

Література:

1. Кібенко О.Р. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій в Україні (міжнародно-приватно-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1998. – 22 с.

2. Полатай В.Ю. Правове регулювання інвестиційної діяльності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України. Ін-т екон.-правових дослід. – Донецьк, 2000. – 20 с.

3. Семерак О.С. Правове регулювання та захист іноземних інвестицій (за законодавством України, Угорщини, Польщі та Словаччини). – Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 2000. – 164 с.