СтадніченкоЮ.,Сідлецька А.
Донецький державний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган – Барановского

СПЕЦИФІКА ДЕРЖАВНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Права і свободи людини та громадянина — визнані міжнародною спільнотою особи¬сті цінності людини у її взаємовідносинах з іншими людьми та державою. Як в Україні, так у багатьох країнах світу існують специфічні моделі захисту прав і свобод людини та грома¬дянина державними органами, серед яких не останню роль відіграють органи конституцій¬ної юрисдикції.
Метою даної статті є: виявлення можливих шляхів оптимізації діяльності Конституційного Суду в кон¬тексті захисту прав і свобод людини та грома¬дянина.
У спеціальній літературі під захистом прав і свобод людини та громадянина розуміють забезпечення чи відновлення порушеного права або усунення існуючих перешкод для їх реалізації.
Сьогодні в Україні існує нагальна пробле¬ма удосконалення механізму захисту прав і свобод людини та громадянина, тому оптимізація діяльності органу конституційної юрисдик¬ції вкрай необхідна. Такий процес непростий і до того ж практична його реалізація вимагає глибокого теоретичного осмислення. Донині залишаються неврегульованими деякі важливі процесуальні питання конституційного судо¬чинства, внаслідок чого складно залучити до участі у перевірці конституційності законів та інших правових актів, які закріплюють права та свободи людини, суддів загальних судів, пред¬ставників прокуратури та інших правоохорон¬них органів. Відтак, потенціал конституційної юстиції щодо захисту прав і свобод людини та громадянина використовується в Україні не у повній мірі[1. ст.28].
Конституційне правосуддя в Україні має стати справді важливим інструментом захисту прав і свобод людини та громадянина, то потрібно внести низку законодавчих процесуальних кореляцій у профільне законодавство з метою оптимізації діяльності Конституційного Суду України у сфері забезпечення та гарантування прав і свобод людини. Внесення відповідних змін до законодавства викликано потребами життя.
Українські громадяни, котрі звернулися до Конституційного Суду, змушені втрачати бага¬то часу, очікуючи на початок конституційного провадження, який у законодавчому аспекті не визначений. В умовах ринкової економіки, коли час має надзвичайно велике значення, від-сутність можливості отримання громадянами своєчасної відповіді на важливі питання щодо правового регулювання суспільного співжиття, часто, змушують їх не звертатися до органу конституційної юрисдикції. Такий стан справ не додає авторитету Конституційному Суду як виключно важливому інституту становлення та захисту демократії в державі[1. ст.29].
Дана проблема потребує законо¬давчої регламентації. З іншого боку, серед чинників, що визнача¬ють дієвість механізму захисту прав і свобод людини та громадянина органом конституцій¬ної юрисдикції, необхідно виокремити можли¬вість доступу до конституційного судочинства суб'єктів, зацікавлених у такому захисті.
Особиста присутність авторів конститу¬ційних звернень на засіданнях Конституційно¬го Суду особливо необхідна на стадії прийнят¬тя рішення про відкриття або відмову у від¬критті даного провадження. До того ж ця проблема має загальний характер, оскільки стос¬ується всіх видів звернень до Конституційного Суду України.
Ще вагомішою є проблема виконанню рішень за зверненням громадян. Зауважу, що рішення Конституційного Суду України потрібне громадянинові для прийняття рішенні судом загальної юрисдикції про захист відповідних прав та свобод. Згідно з офіційним тлумаченням положень ч. 2 ст. 150 Конституції України Конституційним Судом (№ 15-рп 2000 від 14 грудня 2000 р.) рішення цього Суд є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Вони мають пряму дію, і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язкове виконання рішення Конституційного Суду вимогою ст. 150 Конституції України, як умога найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду такими, що не відпові¬дають Конституції України (неконституційни¬ми), втрачають чинність з дня ухвалення відпо-відного рішення[2. ст.14].
Проблема виконання рішень Конститу¬ційного Суду України є важливою, без вирі¬шення якої не можна вести мову не лише про гарантування верховенства права в Україні, а й про будь-які інші гарантії прав та свобод людини і громадянина. Дійсно, у деяких випадках представники різних гілок влади не вважають для себе обов'язковим дотримува¬тися рішень Суду, прийнятих в межах його повноважень.
Підсумовуючи зазначене вище, доходимо висновку, що розширення доступу до конститу¬ційного правосуддя зацікавлених суб'єктів, чітке законодавче врегулювання процесуаль¬них прав і обов'язків учасників конституційно¬го судочинства сприятимуть здійсненню про¬голошених Конституцією України принципів верховенства права та пріоритету прав і свобод людини й громадянина[2. ст.15].

Список використаної літератури:
1. Задорожна Г. Специфіка державного захисту прав і свобод людини и громадянина України// право України № 1, ст. 220, 2008р.
2. Огородник А. Механізм забезпечення прав і свобод людини та принципи законності в Україні// право України №6, ст.200, 2008р.