Ангеліна І. А., к.е.н., доцент, Ющенко М. Г.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

 

фінансовий   контроль як чинник оптимізації  ціноутворення

на  будівельному  ринку

Загальновідомо, що підприємства будівельного комплексу відіграють важливу роль у ство­ренні валового внутрішнього продукту. Це твердження справедливе і по відношенню до націо­нальної економіки, незважаючи на те, що державна політика у сфері будівництва не є аде­кватною соціальним потребам і ринковим умовам господарювання.

Житлова проблема в Україні набула особливої гостроти. Насамперед мають місце надвисокі ціни на житло. Саме тому проблема ціноутворення на будівельному ринку не втрачає своєї актуальності.

Для задоволення суспільних по­треб у житлі, забезпечення розши­реного будівельного виробництва необхідно активізувати дії всіх державних органів щодо залучен­ня та використання в житловому будівництві державних і приват­них інвестицій. Метою роботи, зо­крема, органів державного фінан­сового контролю має стати оцінка економічної та суспільної ефек­тивності господарської діяльності суб'єктів будівельного ринку. Ли­ше за таких умов можна реалізу­вати статтю 47 Конституції Украї­ни, якою проголошено право на житло кожного громадянина Ук­раїни. [1]. Тобто держава має стимулювати житлове будівництво.

Щодо вартості житла, то перед­усім потрібно з'ясувати, чому воно в Україні таке дороге й недоступне.  Це - завдання державного фінансо­вого контролю.

Перехід на ринкові відносини по­ставив підприємства в умови самостійного прийняття рішень, коли набувають актуальності питання фінансового моніторингу та вну­трішнього фінансового контролю, тобто шляхи пошуку резервів зни­ження собівартості будівельної продукції та підвищення рента­бельності. Це вимагає аналізу ре­ального рівня витрат [5].

Теоретичні положення фінансово­го контролю за обсягами витрат не завжди вдається застосувати щодо будівельної галузі, яка має свої осо­бливості — технічні та економічні.

Враховуючи ці особливості буді­вельного комплексу України, си­стема внутрішнього фінансового контролю повинна сприяти вдос­коналенню фінансового управлін­ня та посиленню відповідальності на всіх рівнях керівництва вироб­ничим процесом.

Одним з головних компонентів внутрішнього фінансового контро­лю є оцінювання ризиків фінансо­вої діяльності будівельної організа­ції, яке включає в себе визначення, аналіз, розробку та запровадження контрольних процедур для попере­дження чи обмеження ризиків. Контрольні процедури для упра­вління ризиками - це: контроль за доступом до ресурсів та їх обліком, достовірністю проведених опера­цій: звірка облікових даних з фак­тичними; оцінювання загальних результатів діяльності будівельної організації.

Житло - важливий елемент со­ціального добробуту, тому будівель­ний сектор має тенденцію до залу­чання державних субсидій.

Державне регулювання будівель­ного ринку передбачає можливість державних установ самим стати фі­нансовими посередниками. За до­помогою органів державного фінан­сового контролю держава має мо­жливість контролювати, регулювати діяльність суб'єктів будівельного ринку. Така державна політика в галузі фінансування будівництва може значно поліпшити ліквідність іпо­течних активів. На практиці, часто довіряють державній власності або державним гарантіям депозитів фі­нансової установи. Державні гаран­тії можуть добре спрацювати, якщо супроводжуватимуться прийнятним регулюванням та наглядом.

Головне питання полягає не в то­му, чи банки та інші депозитні уста­нови можуть профінансувати креди­тування житла за рахунок депозитів, а в тому, чи спроможна держава че­рез органи державного фінансового контролю сприяти спроможності позичальника забезпечувати надій­ність повернення позик, допомогти фінансовим установам в управлінні системними ризиками, агентськими ризиками чи ризиками ліквідності.

«Важливе значення має наукове обґрунтування рішень щодо до­цільності шляхів фінансування бу­дівництва житла з державного бю­джету. Здійснюючи перевірку, орга­ни фінансового контролю конста­тують виявлення порушень тоді, як бюджетні кошти вже витрачено. Ця парадигма зводиться до алгоритму: спочатку планування, а по­тім контроль» [6].

Для ефективного використання фінансових ресурсів держави до прийняття рішення необхідно прове­сти експертизу відповідної програми. Нині недостатньо вивчити техноло­гічну та фінансово-економічну скла­дову будь-якого проекту, бо слід з'яс­увати, чи може він узагалі бути реалі­зований з точки зору фундаменталь­них наукових обмежень. Стає оче­видною необхідність систематичного виміру фактичних результатів діяль­ності, урахування їх віддачі.

У цій ситуації лише органи дер­жавного фінансового контролю мо­жуть провести дослідження реаль­них витрат і вигод, пов'язаних з ви­конанням державних програм фі­нансування доступного житла. Це потребує, зі свого боку, розробки правової основи діяльності держав­них органів фінансового контролю в напрямку активізації їх діяльності-щодо методів та оцінювання урядо­вих програм, щоб спроби субсидува­ти житло через сектор фінансування житла не призвели ні до розбазарю­вання ресурсів, ні до руйнування фі­нансової системи.

Державний фінансовий контроль є функцією та інструментом упра­вління продуктивними силами й виробничими відносинами, в тому числі в будівельному комплексі. Тому підвищення ефективності цього контролю матиме наслідком посилення ролі держави у процесі забезпечення масового житлового будівництва та розширення до­ступності житла [4].

Ефективність фінансового кон­тролю — похідна від його методоло­гії. Специфічні особливості контро­лю фінансів у будівництві потребу­ють використання нових методів. Адже процеси у будівництві, як було зазначено вище, мають більш дина­мічний характер, ніж в інших сферах виробництва, а державний фінансо­вий контроль нині здійснюється ли­ше у статиці, використовуючи дані фінансової звітності, які збираються чотири рази на рік, після закінчення кожного чергового кварталу. Із зі­браними даними проводять аналі­тичні операції, зміст яких у стати­стичній, а не в динамічній інтерпре­тації. Такий підхід до методології контролю  зумовлений   винятково традиціями бухгалтерії, а не функ­ціональними вимогами динамічної системи, якою є система фінансів. Головне — не констатувати, фіксува­ти допущені порушення, а попере­дити негативні наслідки. Це можли­ве за умови відстеження динаміки змін, які відбуваються в будівельно­му процесі, спираючись на критерії, вироблені за допомогою методів ма­тематичного моделювання еконо­мічних систем у будівництві [3].

Для того, щоб будівельний ком­плекс перетворився на ключовий фактор економічного зростання, національний економічний пріори­тет, необхідна надійна, адекватна, ефективна система внутрішнього і зовнішнього контролю, яка не ли­ше виявляє фінансові порушення, а й запобігає їм. Ці зміни в ідеології фінансового контролю викликані потребами сьогодення, оскільки державний фінансовий контроль має організовуватись, спираючись на національні інтереси як на принципові критерії.

 

 

Список літератури

1.           Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.96 . -К.: Преса України,- 1997.-80 с.

2.           Про затвердження Положення (стан­дарту) бухгалтерського обліку 18 "Буді­вельні контракти": Наказ Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205.

3.           Кравченко В.І., Паливода К.В. Фінан­сування будівництва житла. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.-175 с..

4.           Кравченко В.І., Паливода К.В., Поляченко В.А. Основи житлової економі­ки. -К.: Основа, 2007. -416 с.

5.           Петренко П. Нові виклики і проблеми державного фінансового контролю // Голос України, - 2008. - № 50.

6.           Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Ви­давничий центр «Академія», 2001. -472 с.