80950196571

Сахно О.В.

Донецький національный університет економіки і торгівлі

імені Міхаїла Івановича Туган – Барановського

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ В МАЙНОВОМУ ОБОРОТІ

Актуальність теми: нині в Україні перебуває напередодні виникнення і становлення ринку земель сільськогосподарського призначення, які займають 69,3% загальної площі земельного фонду держави. Тому всі наукові дослідження даної проблеми набувають актуальності, що пов’язані з проблемою безболісного включення земельних ресурсів у ринковий обіг.

Ціль цієї статті є насамперед розмежування понять котегоріального апарату, які характеризують обіг земельних ресурсів, і визначення безпосереднього об’єкта майнового обороту в земельних відносинах. Крім того, необхідно дослідити стан сучасного обороту земель, зокрема сільськогосподарского призначення.

Котегорія «земля», «земельні ресурси» співвідносяться як загальне, особливе і одиночне. Поняття «земля» дуже широке і на загальному рівні розуміється як планета та з її неосферою та частини її поверхності як вже освоєні людством, так і ті, що перебувають у перевісному, неосвоєному стані. Більш вузьким є поняття «земельні ресурси» яке виступає стосовно «землі» як особливе. Особливість даного терміна полягає в більшому ступені конкретизації щодо ділянок земної поверхні. Земельні ресурси складають вже освоєні людством поверхні земельних ділянок, які заловольняють певні потреби людей та надають можливість досягти певногосоціального ефекту.

Процес відчудження земель несільськогосподарського призначення включає в собі як пряме набуття земельних ділянок для певних потреб, так і похідне. Особливість останнього полягає в тому, що чинни земельне законодавство рецепіювало норми радянського законодавства щодо переходу права власності на земельну ділянку при набутті права власності на нерухомість, яка на неї знаходиться. Так, на ст. 120 Земельного кодексу передбачає перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду, яуі на неї розміщені. Це могло бути правилами за радянських часів, коли земля не мала ціни. Нині кожна земельна ділянка має свою вартість, тому ціна предмета у договорах відчуження нерухомості повинна включати насамперед ціну на земельну ділянку. [1, с 43, 44]

Землі сільськогосподарського призначення є головним засобом аграрного виробництва. Саме ця їх якість обумоаила необхідність встановленя для них особливиги режиму. Однією з форм вираження у теорії земельного права особливого правового режиму земель сільськогосподарського використання земель. Зазначений принцип вважався одним з основних принципів радянського земельного права. Проте і в сучасних умовах деякі автори цей принцип відносять до основних галузевих принципів земельного права України.

Соціально–економічні передумови формування законодавства про пріорітет сільськогосподарського використання земель. Як відмічається в спеціальній літературі, котегорія «принцип» надзвичайно тісно пов’язана з котегоріями «заканамірність» і «сутність». Однопорядковий характер цих понять дає підстави визначати правові принципи через закономірність розвитку суспільства і права. Тому для з’ясування правової природи та змісту принципу пріорітету сільськогосподарського використання земель уявляється доцільним дослідити соціально-економічні та правові передумови його формування як одного з основних галузевих принципів радянського та сучасного земельного права України. [2, с 45]

Методологічною основою при визначенні поняття ринку земель як об’єкта правового регулювання має стати визнання того факту, що ринок земель є, перш за все, економічною котегорією, якою позгачається той із сегментів ринку, який опосередковує обіг земельних ділянок. Адже цілком очевидно, що для ринку земель характерні основні закономірності функціонування ринку взагалі. Завдання юридичної науки полягає у використанні даного постулату економічної науки з метою формулювання поняття ринку земель як юридичної котегорії або хоча б визначення найважливіших правових ознак земельного ринку як сфери соціально-економічних відносин, що регулюються нормами права.

Слід відмітити, що ринковий обіг земельних ділянок відбувається на основі двох видів цивільно-правових угод: договору купівлі-продажу земельних ділянок то договору оренди земельних ділянок. На основі договору купівлі-продажу земель відбувається перехід права власності на земельні ділянки, а на основі договорів оренди землі – перехід права користування на земельні ділянки. Формально оренда земель, а відповідно і ринок оренди, регулюються у нащій країні головним чином Законом України від 6 жовтня 1998р «Про оренду землі», який діє в редакції від 2 жовтня 2003р. [3, с 39, 40]

У свою чергу нерухоме майно характеризується як земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на вказаних ділянках і невід’ємно пов’язані з ними, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та змін призначення останніх. [4, с 74]

Висновки: вищенаведене дозволяє зробити наступні висновки: 1) об’єктом майнового обороту виступають земельні ділянки; 2) поняття «земля» і «земельні ресурси» повинні застосовуватися в юридичній теорії та легальних визначеннях залежно від ступеня конкретизації щодо певних площ земної поверхні; 3) доцільним було б вставити тимчасово адміністративну відповідальність орендарів за несвоєчасність оплати за оренду земельних ділянок за кожен випадок несплати.

Список література

1. Право України №6, 2004,с 43 - 46

2. Право України №8, 2004, с 45

3. Право України № 11, 2005, с 39 – 41

4. Право України №1, 2004, с 74