Борисюк Алла Степанівна

докторант Прикарпатського національного университету ім. В. Стефаника, м. Івано-Франківськ

Мислення медичного психолога у вимірах професіоналізму

Професіоналізм – характеристика трудової діяльності, одна із складових соціально-культурної основи держави. Цінність професіоналізму дедалі все більше стверджується. Професіонал у сучасній літературі визначається як суб’єкт професійної діяльності, який володіє високим професійним і соціальним статусом, динамічно розвиває систему особистісної і діяльнісної регуляції, постійно націлений на саморозвиток і самовдосконалення, на особистісні й професійні досягнення, що мають соціально-позитивне значення [5].

Аналіз літературних джерел свідчить, що поняття „професіоналізм” часто використовується як синонім дефініції „компетентність”. Професійну компетентність можна розглядати як інтегральну характеристику професіоналізму, що дозволяє визначати рівень підготовленості та здатність особистості успішно вирішувати професійні завдання і виконувати професійні обов’язки [3]. І.О. Гільова [1] зазначає, що професіоналізм передбачає наявність у фахівця творчого потенціалу. На думку А. Р. Фонарьова [4], розуміння професіоналізму пов’язане з ідеєю самореалізації особистості через професію.

До акмеологічних показників рівня професійного розвитку відносять: знання про успіхи в професії; мотивацію професійних досягнень; досягнення високих професійних результатів у тому числі з гнучким варіюванням, комбінацією завдань і засобів професійної діяльності в умовах соціальної нестабільності; універсальність у професійній діяльності й володіння кількома спеціальностями в межах професії; вибір і реалізацію індивідуального шляху професійного саморозвитку. А. Р. Фонарьов вважає, що професіонал, тобто людина, яка досягла свого „акме”, характеризується творчістю, свободою, відповідальністю. О.А. Деркач, Л.Е. Орбан-Лембрик та ін. наголошують на психолого-акмеологічних чинниках як основних причинах, що мають характер рушійних сил, основних детермінантах професіоналізму [2].

Рівень професіоналізму значною мірою залежить від організації мисленнєвої діяльності фахівця. Тому мета миследіяльнісних підходів сучасної освіти полягає у формуванні методологічної культури суб’єктного мислення майбутнього спеціаліста. Культура професійного мислення – результат цілеспрямованого впливу на процес виконання суб’єктом мисленнєвих операцій з метою отримання найбільш ефективних рішень завдань. Наразі реалізується особистісно-орієнтований підхід у підготовці майбутніх медичних психологів. Актуальність такого підходу обумовлена як запитами практики, що вимагає подальшого вдосконалення системи професійної освіти і покращення якості медико-психологічних послуг, так і потребою обґрунтувати особистісні зміни майбутнього фахівця, що відбуваються у процесі професіоналізації. Також реалізується системний підхід у професійній підготовці студентів, що полягає у поєднанні теоретичної, практичної складових та особистісного розвитку.

Професія медичного психолога вимагає оволодіння професійними лікарськими навичками, а також знаннями, вміннями й навичками практичного психолога. Це поєднання повинно бути змістовим синтезом, забезпечуючи взаємозв’язок та взаємопроникнення медичних та психологічних знань. Оскільки ефективність надання медико-психологічної допомоги пацієнтам значною мірою залежить від рівня професійної придатності та кваліфікації медичного психолога, то для успішної діяльності фахівця нового типу повинно бути гармонійно поєднане нозологічне і психологічне мислення. Таке поєднання забезпечить розвиток професійного мислення, тобто специфічно фахового мислення, що розглядається з точки зору специфіки фаху, фахово-професійної діяльності, різноманітних завдань та особливостей їх вирішення. Інтеграція нозологічного і психологічного мислення також сприятиме професійній рефлексії та цілепокладанню фахівця з медичної психології. У сфері мислення рефлексивні механізми цілеутворення ґрунтуються на усвідомленні базових цілей професійної діяльності, узагальненні теорії, основних технологій діяльності, а також умінні будувати моделі та схеми досягнення цілей, робити припущення і формулювати твердження, використовуючи мисленнєві операції. Вільне й гнучке володіння рефлексивними прийомами саморегуляції мислення виступає показником високого рівня розвитку професійного мислення фахівця.

Отже, мислення медичного психолога має специфічні фахові відмінності та характеристики, що пов’язані із специфікою професійної діяльності. Професійне мислення сприяє досягненню вищого рівня професійного розвитку. Існує тісний взаємозв’язок між професійним мисленням, професійною ідентичністю та професійною самосвідомістю.

1. Гилева И. О. Творчество как характеристика профессионализма / И. О. Гилева // Прикладная психология. – 2002. – № 4. – С. 59-64.

2. Деркач А. А. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности / А. А. Деркач, Л. Є. Орбан. – М. : Российская академия государственной службы при Президенте РФ, 1995. – 208 с.

3. Пов’якель Н. І. Професіогенез саморегуляції мислення практичного психолога: Монографія / Надія Іванівна Пов’якель. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – 295 с.

4. Фонарев А. Р. Профессиональная деятельность как смысл жизни и акме профессионала / А. Р. Фонарев // Мир психологии. – 2001. – № 2. – С. 104-109.

5. Шевченко Н. Ф. Становлення професійної свідомості практичних психологів у процесі фахової підготовки: Монографія / Шевченко Н. Ф. – К.: Міленіум, 2005. – 298 с.