Психологія і соціологія/7. Загальна психологія

К.філол.н. Чуйко Г.В., Колтунович Т.А., Музика О.Я.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Розвиток творчих здібностей у кроскультурному середовищі

 

Психологія час від часу переживає посилену увагу до проблеми творчості. Осо­б­ливо це стає помітним на рубежі століть, у переломні епохи розвитку со­ціуму, які вирізняються з-поміж іншого часу появою видатних воєначальників і митців, дослідників, науковців і творців, коли постає необхідність осмислення феномену творчої особистості, діяльність якої зумовлює рух людства уперед.

Особливо багатим на дослідження у галузі психології творчості є період кін­ця XIX – першої чверті XX століття. У цей час побачили світ роботи вчених-енциклопедистів О.О.Потебні та О.М. Веселовського, П.К. Енгель­мейєра, К. Ті­а­­н­дера, Б.О. Лезіна, М.О.Бердяєва та ін. Їх дослідження продовжили Б.С. Мей­лах, Я.А. Пономарьов, О.К.Тихомиров, І.П. Калошина, Н.П.Борисова, багато ін.

Усі підходи до розкриття творчості можна логічно розділити на такі групи: 1) дослідження продуктів творчої діяльності – винаходів, наукових теорій, ми­с­те­цьких і літературних творів тощо; 2) дослідження творчого процесу; 3) ви­вче­н­ня особистості творця; 4) дослідження впливу зо­внішніх умов, насамперед, соціальних, що сприяють творчості або гальмують її.

Жодний із цих напрямків дослідження окремо не може слугувати основою для побудови загальної теорії творчості. Справжній поступ цієї галузі психології залежить від повноти їх розкриття й органічного поєднання.

Більшість учених вважають, що творчість містить новизну, яка передбачає зна­чні зусилля, спеціальний пошук, знаходження нового способу вирішення про­блеми чи ситуації. Тобто, творчість – це діяльність, що породжує щось які­с­но нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-істо­ри­ч­ною унікальністю. Творчість специфічна для людини, бо завжди передбачає тво­р­ця – суб'єкта творчої діяльності. Але щоб спря­му­ва­ти людину до творчої діяльності, необхідні не лише суперечності, а й так зва­ні “спонуки до творення” – певний емоційний настрій, мотивація, установка, сту­пінь власної активності особистості тощо. Без усіх цих компонентів неможливе виникнення творчої ситуації, а звідси, - і самої творчості.

Л.С. Виготський заперечує, що творчість є долею обра­них: вона є таланом усіх у біль­шій чи меншій мірі, особливо дітей.

Е.Фромм говорив, що творчість — «це здатність дивуватися й пізнавати, уміння зна­ходити вирішення у нестандартних ситуаціях, це налаштованість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду» [2].

Отже, у загальному смислі творчість – це процес створення нового, а здатність людини творити – це креативність, творча здатність, в основі якої лежать творчі здібності.

Креативність є одним з показників творчого розвитку. Під креативністю в пси­хологічних дослідженнях розуміють комплекс інтелектуальних і особис­ті­с­них особливостей індивіда, що сприяють самостійному висуненню проблем, ге­не­рації великої кількості оригінальних ідей і нешаблонному їх вирішенню [1].

Основними складовими творчих здібностей є: швидкість мислення, що ви­зна­чається кількістю ідей, які виникають за одини­цю часу; гнучкість мислення – зда­тність швидко і без особливих зусиль зосереджуватися на кількох думках, осми­слювати інформацію, отриману в одному контексті, для використання в ін­шому, бути готовим до інтелектуального ризику та па­ра­до­к­сів; оригінальність – здатність до генерації ідей, які відрізняються від зага­ль­но­при­йнятих; до парадоксальних, несподіваних рішень; вона пов'язана із цілісним ба­ченням усіх зв'язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного ана­лізу; допитливість – здатність дивуватися, зацікавленість і невга­мовне праг­не­н­ня нових знань; точність – здатність удосконалювати і доводити до кінця свою ро­боту; сміливість – здатність приймати рішення у ситуації невизначе­ності, не ля­ка­тися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикую­чи особистим успіхом і репутацією [2].

До числа біологічних чинників, що обумовлюють розвиток творчих здібностей, іно­­ді відносять расову та національну приналежність. Той факт, що серед лю­дей однієї національності більше вчених, видатних діячів, ніж серед іншої, по­яс­нюють різною расовою обдарованістю, обумовленою біологічно. Проте, до­слід­ження показують, що справа не у різниці природних здібностей, а у відмінностях виховання, ціннісних орієнтацій, витоки яких соціальні.

Метою нашого дослідження став кроскультурний аналіз і порівняння особливостей розвитку креативності та творчих здібностей в учнів різних (української та румунської) шкіл. Вибірку склали два дев’яті класи, відповідно, група А (n = 24) та група В (n = 25). 

На першому етапі емпіричного дослідження використовувалася ме­тодика Е.Е.Туніка, спрямована на діагностику особливостей творчої особистості: допитливості, уяви, ставлення до труднощів і схильності до ризику.

Аналіз отриманих даних показує:

·                        у вибірці А 41,67 % учнів із середнім; 29,17 % – з   високим; 20,83 % – з вище середнього рівнями допитливості; це свідчать, що учні ча­стіше запитують про цікаве для них, вміють дивуватися, їм подобається вивчати різні деталі та нові речі, вони постійно шукають нові шляхи (способи) вирішення різних за­дач, хочуть якомога більше пізнати навколишній світ. Високі результати по даній групі та відсутність низьких показників свідчить про те, що всі у даному класі достатньо допитливі та відкриті до світу та до інших людей, що є важливою умовою для творчої діяльності;

·                        у вибірці В 40 % із середнім і ще стільки ж – із нижче середнього рівнями допитливості та 16 % учнів з низьким рівнем. Тобто ця вибірка менш допитлива, досліджувані прагнуть пізнавати та вивчати світ якомога більш різнобічно, проте невпевненість у собі, недовіра до інших, низька самооцінка, страх заважають відкритися, довіритися, а відтак – і пізнати;

·                        наочно різницю між вибірками за даним параметром демонструють середні показники, що дорівнюють 67,63 та 40,5 балів, відповідно;

·                        більшість показників середнього і вище середнього рівнів (75 % і 4,17 %) розвитку уяви в групі А свідчать про те, що опитувані люблять ви­гадувати і фантазувати про те, чого не бачили; уявляти, як по-новому вирішити проблему; мріють про різні місця, речі; люблять думати про явища, з якими не стикалися; бачать зображення на малюнках, картинах незвично, не так, як інші;

·                        у групі В переважають нижчі показники розвитку уяви: 44 % осіб з низьким рівнем, 32 % – з нижче середнього та 24 % – із середнім рівнем розвитку уяви. Такі показники свідчать про те, що опитувані мають досить незначний запас образного досвіду, що стимулював би творчу уяву. Часто у них виникають труднощі при вирішенні творчих завдань, при створені чогось нового та оригінального, хоча особисті якості й допомагають їм фантазувати;

·                        середні показники по групах – 50,28 та 33,14 балів;

·                        шкала схильності до ризику (сміливість) визначає здатність приймати рі­ше­ння в ситуації невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до логічного кінця, ризикуючи особистим успіхом і репутацією. У вибірці А ви­яв­лено 62,5 % осіб із середнім, по 16,67 % – з високим і вище середнього рів­нями та лише 4,17 % учнів – із нижче середнього рівнем схильності до ризику;

·                        у вибірці В опитаних із середнім рівнем сміливості значно менше – лише 44 %; з низьким, навпаки, більше – 28 % учнів, ще 16 % – з рівнем нижче середнього та лише 12 % – з вище середнього рівнем схильності до ризику. Отже, ці учні відстоюють свої інтереси та ідеї, не звертаючи уваги на реакцію інших людей; люблять вивчати нові речі, явища та ідеї, проте їм дуже важливо, щоб все заплановане реалізовувалось, оскільки вони важко переживають помилки та провали, тому, як правило, не ставлять перед собою високих цілей. Опитані ж із нижчими рівнями сміливості бояться ризикувати;

·                        середні й у цьому випадку досить показові – 62,26 та 42,62 балів;

·                        високі показники середнього та вище середнього рівнів (66,67 % і 4,17 %) здатності долати труднощі характеризують групу А як орієнтовану на пізнання складних явищ, проте, при досягненні цілей учні не проявляють великої наполегливості, оскільки складні речі потребують багато часу, і тому інтерес до виконання завдання швидко згасає; показники нижче середнього (у 20,83 % вибірки) та низького рівня свідчить, що ці учні не люблять складних завдань, від проблем часто втікають, не впевнені в собі, бояться невдач;

·                        у групі В виявлено 28 % осіб із рівнем вищим за середній; 24 % –  з високим; 20 % – із середнім; 20 % – з нижчим за середній і 8 % – з низьким рівнем здатності долати труднощі. Отже ці учні більше орієнтовані на пізнання складних явищ, прояв цікавості до складних речей та ідей; постановку перед собою складних завдань; щоб досягнути мети, проявляють наполегливість; бачать складні шляхи вирішення проблем; тих же, хто невпевнений у собі і боїться неуспіху – менше;

·                   середні показники (57,96 і 43,43 балів) показують, що група В більше схильна долати труднощі на шляху до мети, ніж група А.

Наочно різницю між групами за даною методикою демонструє діаграма:



Рис. 1. Рівні показників за методикою Е.Туніка.

На наступному етапі дослідження проводилася діагностика соціальної креативності особистості. У результаті виявлено:

·                        в опитаних групи А соціальна креативність на рівні вище від середнього аж до дуже високого, середня складає 114,46 балів; дані характеризують досліджуваних з високим (у 8,3 %) і дуже високим (у 4,17 %) рівнями соціальної креативності як осіб з високим творчим потенціалом, який дає можливість широкого вибору творчих можливостей і їх реалізації у різних формах творчості; їм притаманні вимогливість, наполегливість, рішучість, енергійність, відповідальність, новаторство в усьому; решта групи А мають високий творчий потенціал, як правило, доводять все до логічного кінця, мають необхідні особистісні якості для реалізації своїх здібностей, проте орієнтуються більше на вимоги та оцінку суспільства;

·                        у групі В 40 % осіб із рівнем соціальної креативності нижче середнього; по 20 % – із середнім і низьким; 16 % – з рівнем дещо вище середнього та 4 % – з дуже низьким рівнем показника. Це характеризує досліджуваних як таких, хто хоч і має великий творчий потенціал та необхідні риси характеру для реалізації своїх здібностей, проте не використовує їх (часто – боячись невдачі чи суспільного осуду, через невпевненість у собі), перестає вірити у свої сили.

Наступним кроком дослідження була діагностика невербальної креатин­ності за методикою П.Торренса, де шкала оригінальності є показником, що характеризує здатність висувати ідеї, які суттєво відрізняються від загальновідомих і банальних, пов’язану із цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.

У більшості опитаних у групі А середній рівень оригінальності – у 70,8 %, у решти – в 29,2 % – він вищий за середній. Отже, досліджуваним притаманний високий рівень інтелектуальної активності та неконформність; вони уникають легких, очевидних і нецікавих рішень.

У групі В переважають учні із середнім рівнем оригінальності (76 %); у 16 % – він нижче середнього, у решти – вище середнього. Досліджуваним характерна інтелектуальна активність, неконформність, проте вони, хоч і люблять знаходити оригінальні та нові вирішення завдань, але часто невпевнені, через що часто на це не зважуються, використовуючи звичні способи розв’язання задач.

Показники розробленості відповідей у групі А такі: 75 % осіб із середнім; 4,17 % – з вище середнього рівнем (ці учні є досить здібними до винахідливості та конструктивної діяльності) та 20,8 % – з рівнем розробленості малюнків нижче середнього (ці опитані часто відстають у навчанні, є досить недисциплінованими та неорганізованими). Показники групи В досить схожі: виявлено 60 % осіб із середнім рівнем; 36 % – з рівнем нижче середнього та 4 % – з рівнем розробленості відповідей вище середнього.

У групі А більшість досліджуваних – 91,7 % – виявили дуже високий, решта – високий показник продуктивності; у групі В таких відповідно 32 % та 36 % осіб, у решти – середній показник продуктивності.

Гнучкість мислення у групі А проявляється на середньому (в 49,97 % уч­нів), у 41,7 % – на низькому, а в 8,3 % – на високому рівні. Тобто, частині гру­пи властива ригідність мислення. У групі В 48 % осіб з низьким, 28 % – із се­ре­д­нім та 24 % – з високим рівнем гнучкості мислення, тобто тут більше дослід­жу­ваних з високою здатністю долати стереотипи, вчасно відмовлятися від не­вда­лих гіпотез, їм притаманна готовність до інтелектуального ризику і пара­до­к­сів. Проте в цілому середні показники за даною методикою дещо більші у групі А.

Наступна методика спрямована на діагностику вербальної креативності – процесу перекомбінування елементів заданих ситуацій (адаптаційний тест С.Мєдника).

Оцінюючи кількість асоціацій, у групі А виявлено 37,5 % осіб із середнім, 37,5 % – з рівнем вище середнього; 16,67 % – з високим та 8,3 % – з низьким рівнем даної якості. Отже, більшості досліджуваних даної групи притаманний значний образний досвід та поінформованість, які дозволяють їм створювати різноманітні асоціації, що є, в свою чергу, важливим показником вербальної креативності. Кількість асоціацій у групі В така: у 40 % учнів – низький рівень; у 56 % – середній і в 4 % – вище середнього рівень кількості асоціацій. Тобто у цій вибірці значна частка осіб, у кого невеликий образний досвід і словниковий запас, вони не люблять читати та пізнавати навколишній світ по-новому.

У групі А 51,17 % осіб з низьким індексом оригінальності, 20,83 % – із середнім; 20,83 % – з вище середнього та 4,17% – з високим індексом оригінальності. У групі В 72 % осіб з низьким індексом; 20 % – із середнім та 8 % – з вище середнього індексом оригінальності. Низький рівень індексу оригінальності, що складає переважаючу більшість вибірки, є свідченням низького рівня продуктивності та показником низької мотивації досягнення. Решта опитаних працьовиті, з високим рівнем продуктивності. Проте невіра в себе та низька самооцінка може знижувати їхню мотивацію досягнення.

Аналіз прояву індексу унікальності показав: у групі А 70,83 % опитаних з ни­зьким індексом; 25 % – із середнім та 4,17 % – з високим індексом уні­ка­ль­но­сті відповідей. Отже в групі переважають особи з низьким рівнем унікальності від­­повідей – їм важко створити насправді нове та оригінальне, у своєму житті во­­ни керуються старими та звичними речами та ідеями, бояться ризикнути та пі­ти новим і незвичним шляхом вирішення проблем. У решти ситуація дещо кра­ща. Проте у групі В усі мають низький індекс унікальності відповідей, що є свідченням дуже низького рівня здатності створювати щось нове та оригі­на­ль­не, нездатності ризикнути та піти новим шляхом у вирішення проблем та задач, ознакою низького рівня креативності та творчості.

Висновки: у більшої частини обох вибірок показники знаходяться на се­ре­д­ньому рівні прояву; виключення становлять показники кількості асоціацій (пе­ре­важає вище середнього рівень), індекси оригінальності й унікальності у вер­ба­льній креативності (в обох групах домінує низький рівень прояву), розвитку уя­ви (нижче середнього рівень у групі В), продуктивності невербальної твор­чо­с­ті (більше високого рівня); практично за усіма показниками, що визначають рі­вень розвитку творчих здібностей, група А обходить групу В, виключаючи по­ка­зник «уміння долати труднощі» та частково показник гнучкості мислення, де до­мінує група В. Це можна пояснити тим, що учні румунської школи у більшій мі­рі змушені постійно активно пристосовуватися до зовнішніх умов та більш гнучко ста­витись до культури та традицій іншого народу, оскільки знаходяться в ото­че­нні української культури, а при цьому є носіями румунської (які самі по собі суттєво відрізняються). Отже, рівень соціальної креативності та творчий потенціал вищий у групі А, ніж у групі В.

 

Література:

1.       Вишнякова Н.Ф. Креативная акмеология. – Минск.: Психология высшего образования, 1996. – С.98.

2.       Психологічна підтримка творчості учня / Упоряд. О.Главник, В.Зоя. – К.: Редакція загально педагогічних газет, 2003. – С. 104.