Павельчук І.М.,
Науковий керівник: асистент, Токарчук Д.М.
Вінницький національний аграрний університет, Україна
ВИРОБНИЦТВО БІОПАЛИВА ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ШЛЯХ
ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНИ
Проблема вичерпання нафтових
ресурсів планети викликає суперечки лише з приводу терміну: песимісти вважають,
що це станеться протягом 20-25 років, оптимісти вказують на термін у 50-70
років. Але всі погоджуються в одному – розвиток людства можливий тільки за
умови залучення нових джерел енергії та нових видів енергозберігаючих біотехнологій
і сировини. Ситуація, яка склалась в Україні із забезпеченням її економіки
недостатніми обсягами енергоносіїв власного видобутку, в умовах енергетичної залежності від Росії,
гостро ставить проблему пошуку альтернативних видів палива. Та й екологічна
шкода від викидів автомобілів, що працюють на бензині та дизпальному, стає
дедалі відчутнішою.
Основні цілі та пріоритети політики
України у галузі енергетики визначені в Енергетичній стратегії України на
період до 2030 року, яку Кабінет Міністрів затвердив у 2006 році.
Ця стратегія виходить із розуміння того,
що Україна має обмежені запаси традиційних енергетичних ресурсів і відчуває
нестачу різноманітних джерел первинної енергії, як то нафта, природний газ і
ядерне паливо. Тому з метою уникнення залежності від імпортних енергоносіїв у
стратегії наголошено на важливості раціонального користування енергією,
сприянні вітчизняному виробництву енергії та переході на альтернативні джерела
енергії. У стратегії також визнається значущість положення України як ключового
транзитного маршруту переважно для російської нафти та газу (і загрози для
цього положення), отже основа стратегії полягає у підтриманні та посиленні цієї
транзитної ролі. Елементи стратегії схематично наведені нижче (рис. 1.).
Альтернативним напрямком
енергозбереження є розвиток біоенергетики.
Біоенергетика – одна з перспективних сфер розвитку
біотехнології, що займається переробкою біологічної сировини та органічних відходів у біопаливо –
паливо з біологічної сировини, яке може
бути твердим (дрова, солома),
рідким (етанол, біодизель)
і газоподібним (водень, біогаз). Сьогодні у паливно-енергетичному
балансі України біоенергетика становить лише 0,8% споживання енергоресурсів. Для прикладу, в ЄС частка
відновлювальних джерел становить 7%.
На відміну від України в
основі енергетичної безпеки Євросоюзу лежить розвиток саме біоекономіки.
Зокрема, Європейська Комісія
затвердила стратегію розширення використання в ЄС відновлюваних джерел енергії
„Інновації на службі сталого економічного зростання: біоекономіка для Європи”. Представляючи
документ, член Європейської Комісії з наукових досліджень та інновацій Майре
ГогхеганКуїнн наголосила: "Європа повинна здійснити перехід до
постнафтової економіки. Ширше застосування відновлюваних ресурсів – це не
просто одне з рішень нагальної проблеми, це – необхідність"[1].
Рис. 1.
Елементи Енергетичної
стратегії України на
період до 2030 року [3].
В стратегії пояснюється, що термін біоекономіки, на яку спирається нова
стратегія ЄС, позначає економіку, що використовує біологічні ресурси землі й
океану, а також відходи для виробництва продуктів харчування для людей і кормів
для тварин, для промислового виробництва та виробництва енергії. Цей термін,
крім того, включає в себе поняття біотехнології для галузей сталого
виробництва. Наприклад, відходи біологічного походження пов'язують з
перспективою заміни хімічних добрив або переробки їх з метою отримання
«біоенергії».
За даними членів Єврокомісії, населення планети від 7 млрд людей до
2050 року зросте до більш ніж 9 млрд. За той же час, потреба в
продуктах харчування та кормах зросте на 70%, а потреба в енергії —
на 100%.
Мова йде не про розробку нового європейського законодавства, а про те, щоб
по-новому сфокусувати зусилля в єдиному міжгалузевому підході для вирішення
цієї проблеми. Передбачається зміцнювати інноваційну складову економіки,
орієнтовану на скорочення викидів парникових газів, працювати в галузях
сільського господарства та рибальства, використовувати поновлювані біологічні
ресурси в промислових цілях, забезпечуючи при цьому захист навколишнього
середовища та збереження біологічного різноманіття.
Три «кити» біоекономіки – план сконцентрований на
трьох головних аспектах:
·
відпрацювання нових технологій і процесів біоекономіки;
·
розвиток ринків та конкурентоспроможності в секторі біоекономіки;
·
спонукання відповідальних політиків і зацікавлених осіб згуртованіше
працювати над цим завданням.
Сектор біоекономіки в Євросоюзі вже має діловий обіг близько 2 трлн
євро та забезпечує зайнятість понад 22 млн працівників, або приблизно
9% працездатного населення ЄС [2].
В 2011 році почав скорочуватися обсяг виробництва біопалива в світі (до
1,819 млн барелів). Як зазначають фахівці, це викликано в першу чергу
завершенням дії в США і Бразилії систем субсидування біопалива. Так, у
Сполучених Штатах їх загальний річний розмір досягав 6 млрд доларів.
Стратегія спрямована на синергізм і взаємодоповнюваності з іншими
областями політики, інструментів і джерел фінансування, які поділяють і
вирішувати ті ж завдання, такі як згуртованість фондів, загальний сільського
господарства та рибальства політики (CAP і CFP), комплексної морської політики
(IMP), екологічної , промисловості, зайнятості, енергетики та охорони здоров'я,
для
впровадження євроінтеграційного курсу України передбачено об’єднання ОЕС
України з Європейською енергосистемою, забезпечивши її стабільну роботу та
енергопостачання економіки і населення країни за європейськими стандартами.
Необхідно сприяти переходу від суспільства, яке грунтується на
вуглеводневому паливі, до «біосуспільства», використовуючи дослідження та
інновації як двигун. Це піде на користь навколишньому середовищу, продовольчій
і енергетичній безпеці, а також майбутній інтеграції нашої держави у Євросоюз.
Література:
2.
Європа
на шляху до „біосуспільства” //ЄВРОБЮЛЕТЕНЬ. – 2012. - №2 лютий – с.7
3.
Енергетична
стратегія України на період до 2030 р./ Електронний ресурс: режим доступу[ http://www.esbs.kiev.ua/uk/energy-sector-cooperation-and-reforms/energetichna-strategiya-ukrayini-na-period-do-2030-roku]