Трач Н.В., магістр

Скорук О.П., к.е.н., доцент

Вінницький національний аграрний університет

Перспективи виробництва твердого біопалива в Україні

В умовах необхідності зменшення енергетичної залежності України від імпортованих енергоресурсів та підвищення економічної ефективності їх використання, все більшої актуальності набуває формування та розвиток ринку альтернативних енергоресурсів. Зокрема, широкого розповсюдження як метод альтернативного енергозабезпечення, набуло використання твердого біопалива. Потрібно розрізняти паливо, отримане внаслідок переробки відходів деревообробної промисловості та паливо, отримане з відходів сільського господарства (солома, очерет, лушпиння соняшнику, лушпиння гречки, проса, підстилка домашніх тварин і птахів і т.д.).

Щорічно Україні споживається близько 200 млн. тонн умовного палива, при цьому видобуток з природних джерел становить лише 80 млн. тонн. Саме тому розвиток біоенергетичної галузі є досить актуальним в нашій країні[1].

Україна має значні запаси цієї сировини, переважна більшість якої раніше підлягала утилізації, що погіршувало екологічну ситуацію в Україні. Загалом, щорічно в українських лісах залишається близько 2 млн. куб. м. відходів та спалюється близько 10 млн. т соломи. Проте наразі з’являються нові лінії по виробництву твердого біопалива та попит на вітчизняну продукцію починає зростати.

Тверде біопаливо – це тверда біомаса, що використовується як котельно-пічне паливо, у тому числі дрова, торф, тирса, тріска, солома інші сільськогосподарські відходи, гранули та брикети, вироблені з біомаси, деревне вугілля та вуглиста речовина [1].

Аналіз виробництва твердого біопалива за 2010-2011 рр. показує, що обсяг виробництва гранул та брикетів в Україну за 2011 р. Становив 290,0 тис. т, а за 2010 р. – 263,2 тис. т. Основу виробництва створюють гранули з лушпиння і деревини, а також деревні брикети, що становлять 92 % від усього виробництва. Загалом, внутрішній ринок спожив у 2011 р. 28,4 тис. т твердого біопалива, що становив 9,7 % від усього виробленого обсягу. Як бачимо, галузь виробництва твердого біопалива є експортноорієнтованою, зокрема більше ніж 90 % всього виробництва гранул і брикетів були експортоваьні до країн ЄС. Передусім, це викликано вигідною ціновою кон'юнктурою і відсутністю внутрішнього ринку споживання.

Потенційним сировинним ресурсом для вироблення твердого біопалива є пелети з лушпиння соняшнику. Україна має потужності з перероблення 7,9 млн т соняшника, що становить близько 1,0 млн т на рік лушпиння, тобто 15 % з обсягу ринку сировини (лушпиння).

З урахуванням даних із фактичного виробництва, можна говорити, що на сьогодні використовується лише 20 % від можливостей ринку зі сировини. При цьому виробництва твердого біопалива чітко районовані по місцях перероблення соняшника і прив'язані до олійних виробництв та елеваторів.

Ринок твердого біопалива в Україні має хороші передумови та достатній потенціал для динамічного розвитку. Основними стимулюючими механізмами цього процесу є тенденції до зростання цін на традиційні енергоресурси та наявність великого потенціалу біомаси, доступної для енергетичного використання. Додатковою перевагою і стимулом розвитку виробництва твердого біопалива є підвищення рентабельності сільського господарства. Колишні відходи – лушпиння соняшнику, солома, костриця льону, кукурудзяне бадилля сьогодні в змозі давати постійний прибуток[2].

Проте існує ряд перешкод успішного розвитку, з якими стикаються виробники твердого біопалива в Україні. Серед них:

- відсутність кваліфікованих кадрів для належної технологічної та інженерної підготовки проектів по виробництву твердого біопалива;

- недосконале оцінювання якості та обсягів сировинної бази;

- прорахунки щодо вибору місця локації виробництв;

- низька поінформованість населення.

На даному етапі нами пропонується здійснення ряду заходів щодо стимулювання розвитку ринку твердого біопалива в Україні. Одними із найбільш дієвих механізмів залишаються:[2]

- ефективний «зелений» тариф для електроенергії, отриманої із біомаси на рівні середньої величини в країнах ЄС (15-18 Євроцентів/кВт-год, що становить близько 165-198 коп-год);

- створення консультативно-дорадчого державного органу з питань твердого біопалива в Україні з метою координації ринку та сприяння його розвитку;

- ефективні економічні механізми, у вигляді субсидій кінцевим споживачам енергозберігаючого обладнання, з метою стимулювання капіталовкладень у даний сектор альтернативної енергетики;

- створення спеціальних державних освітніх програм із підготовки висококваліфікованих фахівців в галузі альтернативної енергетики. Згідно з прогнозами, у найближчі 5-10 років в зв’язку із нарощуванням масштабів розвитку альтернативної енергетики в Україні зросте потреба й у кваліфікованих кадрах

Підсумовуючи викладений вище матеріал, слід зазначити, що ринок твердого біопалива ще знаходиться на стадії формування, проте має потужний потенціал. Ефективні механізми державного регулювання сприятимуть подальшому розвиткові ринку твердого біопалива в Україні та принесуть значні результати у сфері енергозбереження та захисту навколишнього середовища.

Література:

1. Мироненко В.Г. Тверде біопаливо в теплозабезпеченні села [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/chem_biol/nvnau_bbe/2011_158/11mvg.pdf

2. Федик О.Ю. Сучасний стан та перспективи розвитку виробницта твердого біопалива Україні Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2012_9/172.pdf