Гереженко І.М., к.е.н. Скорук О.П.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Стан та перспективи розвитку виробництва і ринку твердого біопалива в Україні

В Україні наявні умови для виробництва та реалізації біопалива: вільні площі під вирощування зернових, олійних і спеціальних «енергетичних» культур; науковий, технічний та кадровий потенціал для виробництва біопалив, зростаюча внутрішня потреба в біопаливі. Відомо, що біопаливо - це паливо, яке виробляється із живих організмів чи метаболічних побічних продуктів (органіки або відходів харчових продуктів), дана категорія палива має містити понад 80% відновлюваних матеріалів [1].

В рамках розвитку програм з енергозбереження в Україні широкого розповсюдження набуває використання твердого біопалива. Тверде біопаливо – це тверда біомаса, що використовується як котельно-пічне паливо, у тому числі дрова, торф, тирса, тріска, солома інші сільськогосподарські відходи, гранули та брикети, вироблені з біомаси, деревне вугілля та вуглиста речовина. Серед різноманітних методів використання біомаси як альтернативного енергоносія найбільшого розповсюдження набув процес спалювання біомаси. Для підвищення ефективності цього процесу у світі широко застосовують різні способи попередньої переробки біомаси, наприклад, її пелетування. Паливні гранули (пелети) — біопаливо, яке отримують з торфу, деревних відходів і відходів сільського господарства або з вугілля. Йдеться про пелети, які ще називають євродровами і паливними брикетами [2].

Пелети – це спресовані відходи лісової промисловості і сільського господарства: кора, тирса, стружки, лушпиння, опале листя, макуха, шишки. Ця продукція має високу вартість. Але, враховуючи те, що на виробництво пелет йде відновлювальна сировина, варто врахувати й потенційні переваги цього джерела енергії. Адже собівартість енергії, виробленої при згоранні пелет, в півтора рази менша, ніж від газу, і в три рази менша, ніж при згорянні дизельного палива.

Ефективність виготовлення біопалива залежить від багатьох факторів, найбільш вагомими з яких є технологічні можливості, якість сировини, можливості кооперації виробництва з метою оптимального використання супутніх (побічних) продуктів, якості отриманого палива, а також широти можливостей його використання на існуючих технологічних установках, транспорті [3].

Для того, щоб оцінити стан та перспективи розвитку виробництва твердого біопалива, насамперед варто здійснити порівняльну характеристику видів палива за тепловими параметрами, яка дасть змогу з'ясувати теплоту згоряння, зольність, питому вагу, витрати палива для виробництва 1 Гкал теплоти для різних видів палива [4].

Порівняльна характеристика різних видів палива показує, що пресована солома та деревина характеризуються кращими тепловими параметрами, ніж торф, і за своєю суттю близькі до кам'яного вугілля, а за деякими позиціями паливо з біомаси має значно більшу перевагу, ніж вугілля і торф. З метою оцінки структури ринку твердого біопалива проаналізуємо обсяги виробництва в розрізі різних видів (рис. 1).

Рис. 1. Виробництво твердого біопалива за 2009-2010 рр.

Аналіз виробництва твердого біопалива за 2009-2010 рр. показує, що обсяг виробництва гранул та брикетів в Україну за 2010 р. становив 290,0 тис. т, а за 2009 р. – 263,2 тис. т. Основу виробництва створюють гранули з лушпиння і деревини, а також деревні брикети, що становлять 92 % від усього виробництва. Загалом, внутрішній ринок спожив у 2010 р. 28,4 тис. т твердого біопалива, що становив 9,7 % від усього виробленого обсягу. Як бачимо, галузь виробництва твердого біопалива є експортоорієнтованою, зокрема більше ніж 90 % всього виробництва гранул і брикетів були експортовані до країн ЄС. Передусім, це викликано вигідною ціновою кон'юнктурою і відсутністю внутрішнього ринку споживання [5].

Проте, на шляху переходу на використання біопалива, в тому числі і твердого біопалива Україна стикається із наступними проблемами: відсутність фінансових стимулів для впровадження біоенергетичних проектів; низька фінансова спроможність українських компаній плюс висока вартість банківського кредитування; відсутність фінансових стимулів для більшості компаній, що експлуатують котельні комунальної та державної форм власності, для заощадження споживання природного газу та переведення котелень на біомасу; недостатнє фінансування наукових досліджень і упровадження нових технологій.

На вирішення цих проблем можна запропонувати наступні заходи: сприяння переозброєнню діючих котельних новітнім обладнанням для виробництва твердого біопалива за рахунок коштів Державного фонду енергозбереження під керівництвом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів; сприяння у розвиткові існуючих виробництв твердого біопалива шляхом створення держзамовлення на його поставку на ТЕЦ, котельні тощо; підтримка виробників устаткування: лінії, прес-гранулятори, екструдери; розробка державних програм та удосконалення законодавчої бази регулювання альтернативної енергетики загалом та твердого біопалива зокрема; стимулювання розвитку галузі шляхом податкових пільг та преференцій [3].

Таким чином, можна підсумувати, що ринок твердого біопалива в Україні хоча й знаходиться на зародковому стані, проте має потужний потенціал. Ефективні механізми державного регулювання сприятимуть подальшому розвиткові ринку твердого біопалива в Україні та принесуть значні результати у сфері енергозбереження та захисту навколишнього середовища [4].

Література:

1. Ващук О.В., Третьяк М.М. Особливості формування національного ринку біопалива. – Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2012. – Вип. 2. – с.247-253.

2. Габрель М.С. Виробництво твердого біопалива в Україні: стан та перспективи розвитку/ М.С. Габрель. – Л.: Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9. – с. 126-131.

3. Калініченко В.М., Малинська Л.В. Державне регулювання ринку твердого біопалива як один із чинників збалансованого природокористування/ В.М. Калініченко. – Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2012. – Вип.2.- с.89-93.

4. Рибак Л.Х., Білозора В.В. Сучасний стан та перспективи розвитку виробництва біопалива в Україні/ Л.Х. Рибак. - Л.: Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 20.3. – с. 116-120.

5. Федик О.Ю. Сучасний стан та перспективи розвитку ринку твердого біопалива в Україні/ О.Ю. Федик. – Інноваційна економіка. – 2012. – Вип. 9. – с.172-176.