Биологические науки/5. Молекулярная биология
Андрусик І.М.
Національний
університет біоресурсів і природокористування, Україна
Теоретичні аспекти
діагностики вірусних захворювань рослин
Вірусні захворювання рослин є одним із
факторів,що наносять значної шкоди рослинам. В основу відомих на сьогодні
засобів боротьби з фітовірусними інфекціями покладені рання діагностика та
прогнозування розповсюдження вірусів рослин [3].
Уражені вірусними захворюваннями рослини
зазнають значних морфологічних змін. В першу чергу, це стосується листя, яке
при захворюванні стає мозаїчним, зморшкуватим, блідого кольору, потовщеним,
крихким і недорозвиненим. Значних морфологічних змін зазнають квітка, стебло та
коріння. Поряд з морфологічними для хворих рослин характерні також анатомічні,
фізіологічні та інші зміни [5].
Діагностувати можна як віруси, так і
симптоми захворювань. Одними із основних методами діагностики вірусних
захворювань рослин є:
-
біотестування – метод, який
застосовують для вивчення біологічних властивостей вірусів шляхом механічної
інокуляції рослин-індикаторів. Основним завданням біотестування є розробка
методів і критеріїв, які могли б адекватно відображати рівень антропогенних дій
з урахуванням комплексного характеру забруднення і діагностувати ранні
порушення в найбільш чутливих компонентах біотичних співтовариств [3];
-
електронна мікроскопія – метод
дозволяє з великою точністю виявляти наявність вірусної інфекції в рослинах.
Електронну мікроскопію використовують для ідентифікації збудника і
диференціальної діагностики поряд з іншими методами, тому що розміри й
морфологія часток характерні для кожного виду вірусу і є одним із критеріїв
симптоматики [4];
-
серологічний метод дає змогу диференціювати
збудників хвороб, діагностувати приховані хвороби і визначати стійкість рослин
до найрізноманітніших хвороб. На сьогодні існує широкий діапазон методів
виявлення та візуалізації реакції між антигеном та антитілом, які дозволяють
судити про наявність конкретного віруса (антигену) у тестованому рослинному
матеріалі. Ефективність серологічних методів значною мірою визначається
асортиментом застосованих для проведення аналізу вірусоспецифічних
діагностичних антисироваток та імуноферментних тест-систем.
-
полімеразна ланцюгова
реакція
– експериментальний метод, який імітує природну реплікацію ДНК і дозволяє
знайти єдину специфічну молекулу ДНК в присутності мільйонів інших молекул. В
порівнянні з іншими методами лабораторної діагностики ПЛР має ряд суттєвих
переваг, а саме:
1)
пряме визначення наявності збудника;
2)
висока специфічність методу ПЛР зумовлена тим, що в досліджуваному матеріалі
виявляється унікальний, характерний саме для даного збудника фрагмент молекули
ДНК;
3)
висока чутливість методу ПЛР дозволяє виявляти навіть поодинокі клітини бактерій
та вірусів [2].
На сьогодні у проведенні первинного
фітосанітарного контролю майже в усіх країнах найбільше використовуються
серологічні методи у поєднанні з ПЛР [1].
Таким чином, для унеможливлення зараження
та поширення вірусних захворювань рослин перспективним напрямком є створення
правильної стратегії і тактики боротьби з вірусними хворобами та вірусами,
зокрема, тестування посівного, а особливо селекційного матеріалу, своєчасна
діагностика хвороби, цілеспрямована боротьба з резервантами та комахами-переносниками,
дотримання агротехнічних норм та запровадження стійких сортів [5]. Той чи інший
комплекс діагностичних досліджень обирається в залежності від конкретного
випадку. З точки зору профілактики вірусних захворювань методи діагностики застосовуються
для вибракування хворих рослин і відбору здорового насіннєвого і посадкового
матеріалу [1].
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Власов
Ю. И. Профилактика вирусных болезней растений / Ю. И. Власов. – Ленинград : Колос, 1967. – 91 с. (С. 11-17).
2.
Глик
Б., Пастернак Дж. Молекулярная биотехнология. Принципы и применение / Б. Глик,
Дж. Пастернак. – Москва, 2002. – 589 с.
3.
Дьяков
Ю. Т. Фитопатогенные вирусы: учеб. пособие / Ю. Т. Дьяков. – М. : Изд-во Моск.
ун-та, 1984. – 128 с. ( С. 26-36).
4.
Миронов
А. А. Методы электронной микроскопии в биологии и медицине / А. А. Миронов, Я.
Ю. Комиссарчик, В. А. Миронов. – СПб. :
Наука, 1994. – 399 с.
5.
Снігур
Г. О. Епідеміологія вірусів зернових культур в агроценозах України : автореф.
дис. на здобуття наук. канд. біол. наук : спец. 03.00.06 «Вірусологія» / Г. О.
Снігур // Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 20 с.