Копитчук Т.М., магістр

Скорук О. П., доцент

Вінницький національний аграрний університет, Україна

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИРОБНИЦТВА БІОЕТАНОЛУ

Екологічна безпека, високі світові ціни, залежність багатьох країн від імпорту енергетичної сировини з кожним роком підвищують інтерес до виробництва біопалива — альтернативного джерела енергії в умовах обмеженості традиційних не відновлюваних нафтогазових запасів. Приблизно 85% світового виробництва рідкого біопалива припадає на біоетанол, що використовується, в основному, в якості моторного палива — досить важливого для майбутнього розвитку транспортної системи, і при цьому покращення екологічної ситуації в світі.

Необхідністю виробництва та перспективами розвитку біоетанолу займалася велика кількість вітчизняних науковців, які мають значний досвід в даній проблематиці, серед них: Бистрова І.О., Заєць О.П., Калетнік Г.М., Кирилов Ю.Є. і ін.

Однією з головних технологій переробки рослин з вивільненням усіх можливих запасів енергії є виробництво біоетанолу з поширених сільськогосподарський культур.

Біоетанол — це обезводнений етиловий спирт, одержаний шляхом ферментації сахарози, який в свою чергу видобувають із крохмалю зернових культур або із цукрових розчинів [3].

Основну сировину, яку використовують для виробництва біоетанолу в різних країнах представимо у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1

Сировина для виробництва біоетанолу в різних країнах

Країна	Сировина для виробництва біоетанолу
1	2
Бразилія	Цукровий очерет, соєві боби, пальмова олія
Канада	Кукурудза, пшениця, солома

Продовження табл. 1

1	2
Китай	Кукурудза, пшениця, маніоку, солодке сорго
ЄС	Пшениця, інші зернові культури, цукровий буряк, вино, спирт
Індія	Меляса, цукровий очерет
Таїланд	Меляса, маніок, цукровий очерет
США	Кукурудза

Факторами, що сприяють розвитку світового виробництва біопалива, в тому числі і біоетанолу є:

- швидке виснаження світових запасів нафти і газу (за світовими прогнозами, при існуючих темпах видобування і споживання їх вистачить до 2040-2050 рр.);

- стабільно зростаючий попит на енергоносії;

- загострення глобальних проблем екологічної безпеки;

- можливість зниження залежності країн від імпорту енергоресурсів

- зростання потенціалу аграрного виробництва, що примушує аграріїв шукати альтернативні напрями використання й переробки сільськогосподарської сировини [1].

Звертаючи увагу на ці фактори, більшість країн світу визнали стратегічну значимість розвитку біоенергії, про що свідчать стабільно зростаючі обсяги виробництва. Світове виробництво біоетанолу у 2011р. становило близько 100 млрд.л, що майже в 6 разів більше виробництва біоетанолу в 2000р.

Найбільшими виробниками біоетанолу у світі є: США – 54,3%, Бразилія – 33,7%, Китай – 2,8% і Канада – 1,8%, інші країни — 7,4% [6].

США є яскравим прикладом виваженої державної політики щодо споживання біоетанолу останніми роками. Енергетична мета президента США — за 10 років скоротити споживання нафти на 4 млн. бар. На день, тобто обсяг, який зараз імпортують із Близького Сходу та Венесуели. Власний видобуток задовольняє 38,6 % сумарного споживання нафти. США з обсягом понад 50 млрд. л є найбільшим виробником біоетанолу в світі [5]. У США підприємствами, які називаються “біорафінеріями” у 2011 році вироблено 52,6 млрд. л біоетанолу, що дало змогу відмовитися від імпорту 61,7 млн. т нафти (13 % загального імпорту) [2].

В США велика американська нафтохімічна компанія DuPont має намір побудувати в штаті Айова найбільший в світі завод з виробництва біоетанолу, який зможе переробляти 1,3 тис. т кукурудзи щодня і виробляти 27,5 млн л етанолу на рік [7].

Дослідження лабораторії Sandia National Laboratories і корпорації General Motors показало, що до 2030 третина автомобільного бензину, який використовують у США, буде замінена біопаливом. Зараз приблизно 7 млн. автомобілів на американських дорогах розроблено і гарантовано, щоб працювати на сумішах етанолу вище ніж 10% - ці авто представляють всього 3% від 220 млн. транспортних засобів на дорозі сьогодні [5].

У Бразилії виробництво етанолу для використання як палива для автомобілів розпочато в 1975 р. В даній країні етанолом замінюють нафтопродукти. Так, наприклад у 70-х роках етанол був на 40% дешевший найбільш низькоякісного бензину. Це й визначило тенденцію до заміни бензину етанолом.

Так, у 2011 році в Бразилії частка авто, що споживають бензин з вмістом 25% біоетанолу, сягнула 50%. План до 2020 року – 86% . Держава організувала оптові закупівлі біоетанолу для власних потреб. Однак мало організувати виробництво, одна з основних проблем - стимулювання збуту. Для цього уряд Бразилії зобов'язав всіх основних виробників та імпортерів автомобілів продавати авто, здатні працювати на чистому етанолі без додавання бензину[4].

Стрімкими темпами галузь біоенергетики розвивається в Канаді. І хоча ця країна входить у десятку найбільш потужних експортерів нафти, проте питання диверсифікації енергетичного портфеля за рахунок включення у нього альтернативних відновлюваних джерел сировини активно розглядається на міжнародному рівні. Ще у 1984 р. була створена Канадська асоціація відновлювальних джерел палива, яка нині об'єднує 10 діючих етанолових заводів загальною потужністю 715 млн. л та 6 заводів на базі будівництва.

В цілому, в 2010 р. Обсяги виробництва етанолу в Канаді досягли 1 млрд.л за рік. Це стало можливим завдяки уведенню в експлуатацію Інтегрованим кооперативом виробників зерна нового біоеталонового заводу потужністю 150 млн. л. За період 2007-2016 рр. Канадський уряд планує виділити на розвиток екоенергетики понад 1,5 млрд. дол [1].

Дані світові тенденції свідчать про перспективність діяльності у сфері виробництва біоетанолу у найближчі роки, адже наразі це – одна з основних альтернатив традиційним джерелам енергії. Про це свідчить послідовна та ґрунтовна підтримка галузі з боку урядів розвинених країн та міждержавних організацій, а також інтерес певних бізнес-структур. Головною ж запорукою подальшого розвитку біоетанолу як альтернативного джерела енергії є функціонування та розвиток відповідного ринку, що створювався протягом тривалого часу як підґрунтя галузі.

Література:

1.1. Бистрова І.О. Світовий досвід стимулювання розвитку ринку біопалива / І.О. Бистрова // Науковий вісник НАУ. -2010. -№5. -С.57-62

1.2. Бойко П.М. Інноваційні технології виробництва біоетанолу / П.М. Бойко // Виступи учасників круглого столу [Елктронний ресурс] : http://www.sugarconf.com./ua_2012_04/185-186

1.3. Калетнік Г.М. Перспективи виробництва біоетанолу в Україні / Г.М. Калетнік // Аграрна техніка та обладнання. - 2009. -№2. -С.50-55

1.4. Мурашкін В. Біопаливо: крок вперед, скільки назад? / В. Мурашкін// Економічна правда. -2012. -№2. -С.28-35

1.5. Пущик Є. Чому в Україні відсутнє виробництво біоетанолу? /Є. Пущик// [Електронний ресурс]: http://zgroup.com.ua

1.6. Хареба В.В. Наукові аспекти виробництва біоетанолу / В.В. Хареба // Вісник цукровиків України. -2011. -№13. -С.179-184

1.7. http://news.finance.ua