Економічні науки/ Економіка підприємства

К.е.н. Терешко Ю.В., Заєць Л.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БАНКУ В КОНТЕКСТІ ПРОТИДІЇ НЕДОБРОСОВІСТНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Говорячи про забезпечення безпеки діяльності банків, перш за все потрібно розкрити поняття безпеки банківської установи – стан стійкої життєдіяльності, за якого забезпечуються реалізація основних інтересів і пріоритетних цілей банку, захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів незалежно від умов функціонування. Основна мета безпеки банку – виключити можливість нанесення йому збитків (спричинених анти конкурентними узгодженими діями) або упущення вигоди та забезпечити ефективність його діяльності і якісну реалізацію всіх операційних угод. Питання боротьби з недобросовісною конкуренцією в банківському секторі набуває нового, більш широкого змісту в контексті глобалізації та інтеграції України в європейську економіку.

Досвід показав, що втручання держави у економіку у вигляді регулювання конкурентних відносин є невід'ємною і необхідною складовою сучасної ринкової економіки. У 1980-х - 1990-х роках відбувся справжній "бум" законодавства, спрямованого на захист підприємців від недобросовісної конкуренції - воно було прийнято у декількох десятках країн світу і зараз існує більше ніж у 60.

В Україні запровадження державного захисту добросовісної конкуренції практично співпало з початком переходу до ринкової економіки, що обумовило одну трохи парадоксальну ситуацію: фактично законодавство про захист економічної конкуренції та інструменти його реалізації з'явилися раніше, ніж сама конкуренція, і стали активними чинниками її становлення.

В результаті вжитих протягом останніх років правових та організаційних заходів в нашій державі створено умови для практичної реалізації конституційного принципу забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання зловживанню монопольним становищем, неправомірним обмеженням конкуренції та недобросовісній конкуренції, на загальнодержавних та регіональних ринках з'явилися десятки тисяч самостійних суб'єктів господарювання. Отже, створення конкурентної структури в основному здійснено (в основному - тому що доробки та переробки обов'язково будуть).

Незважаючи на вищесказане, дана проблема не є достатньо теоретично розробленою. Хоча навряд чи хтось буде оспорювати її теоретичну значимість.

Антиконкурентні узгоджені дії - це незаконні узгоджені дії суб'єктів господарювання, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.[2, 678] Ці дії стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; усунення з ринків або обмеження доступу на них інших суб'єктів господарювання, усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками.[6, 254]

Вчиненням антиконкурентних узгоджених дій їх учасники посягають на свободу господарської діяльності, порушують публічні інтереси держави та приватні інтереси фізичних та юридичних осіб. При цьому, антиконкурентні наслідки, як правило, мають місце не тільки на ринку, на якому відбувається правопорушення, але й на суміжних ринках, що в цілому впливає на розвиток економіки. [5, 417] Тому актуальним, на наш погляд, є перегляд змісту та обсягу правової, в тому числі організаційно-правової, охорони економічної конкуренції, тобто визначення меж дозволеної та забороненої поведінки суб'єктів господарювання при отриманні ними ринкових переваг.

До квітня 2003 року ст.228 КК України передбачала кримінальну відповідальність за змову про штучне підвищення та підтримання монопольних цін, тарифів, знижок, надбавок, націнок з метою усунення конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльності всупереч умовам антимонопольного законодавства. Після квітня 2003 року цю статтю КК України було змінено. [1, 125] У новій редакції кримінальним порушенням вважається лише примушування до антиконкурентних узгоджених дії, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди. Очевидно, що ці дві редакції статті кардинально відрізняються за своїм змістом. У першому випадку карається сам факт фіксування чи утримання цін. У другому — необхідною є дія примушування до таких вчинків одним суб’єктом діяльності іншого.

Таким чином, в регулюванні антиконкурентних узгоджених дій існує ряд недоліків, які потребують вирішення на законодавчому рівні. Сучасне господарювання неможливе без економічної конкуренції, яка розвивається швидкими темпами. Тому цінність правового регулювання полягає в його актуальності та реальності відносно суспільних відносин в даній сфері. Тому, на нашу думку, чинне законодавство про кримінальну відповідальність за антиконкурентні узгоджені дії не охоплює всі проблемні питання, зокрема відповідальність власника суб’єкта господарювання, обсяг самої відповідальності, коло антиконкурентних узгоджених дій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України вiд 07.06.1996// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 36. - ст.164.

2. Про захист економічної конкуренції: Закон України вiд 11.01.2001// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. - ст.64.

3. Семенова Л. Н. Антимонопольне і конкурентне право: Курс лекцій. - К.: ЄУФІСМБ, 1999.