Экономические науки/10.Экономика предприятия

К.п.н., доц., Лобачева І.Ф., Коваленко А.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

БЕНЧМАРКІНГ ЯК МЕТОД УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

На сьогоднішній день в Україні існує ціла низка проблем, пов'язаних з конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств. Посилення конкурентної боротьби вимагає пошуку нових ефективних способів ведення бізнесу, тому зростає необхідність у впровадженні управлінських технологій, які дозволили б отримати конкурентні переваги шляхом використання кращого досвіду підприємств-лідерів. Одним із способів визначення цих питань є бенчмаркінг, який дозволяє змінити напрямки стратегічної діяльності підприємства і покращити її результати.

У сучасній українській та закордонній літературі є чимало наукових праць в даній сфері. Зокрема, бенчмаркінг був об’єктом досліджень таких українських авторів, як: П. Мірошниченко, О. Штейн, М. Бублик, В. Білошапка та закордонних: Е. Михайлова, В. Стариков, Н. Воєводина, Р. Кемп, М. Спендоліні, Г. Райтер, Р. Рейдер та ін.

Термін “бенчмаркінг” (benchmarking) англійського походження і не має однозначного перекладу (benchmark — вихідний пункт, початок відліку, еталон, база). У науковій літературі існують різні визначення даного терміну.

З одного боку, бенчмаркінг уявляє собою процес поліпшення, що використовується для пошуку й впровадження кращих практик у своїй діяльності [1, с.136]. З іншого боку, бенчмаркінг — це метод установлення поточних завдань і планів по продуктивності, заснований на кращих прикладах по галузі, спрямований на підвищення ефективності [2, с.268]. Крім того, він може розглядатися як корисний і якісний засіб, що допомагає компанії постійно вдосконалювати свій процес шляхом вивчення того, як його здійснюють інші компанії, який включає оцінку власного операційного процесу та ідентифікацію, вивчення й адаптацію до себе того кращого, що є у інших компаній [3, с.231]. Є й більш філософське визначення бенчмаркінгу як зовнішнього погляду на внутрішню діяльність, функції та операції з метою досягнення постійного вдосконалювання [4, с. 257].

Узагальнюючи існуючі підходи до даного поняття, можна сформулювати таке визначення: Бенчмаркінг — це метод управління ефективністю різних сфер діяльності, заснований на порівняльному аналізі роботи компанії з кращими представниками галузі, який полягає в оцінці власної і галузевої ефективності, ідентифікації та вивченні роботи галузевих лідерів і впровадженні найкращих галузевих досягнень у свою діяльність.

Бенчмаркінг проводиться за певною технологією: компанія повинна здійснити ряд послідовних кроків, які приведуть її до бажаного результату. Кількість кроків буває різною, оскільки процес можна розбити на більш дрібні етапи.

Основними етапами процесу бенчмаркінгу є:

1) Планування. На цьому етапі відбувається визначення потреб споживачів і процесів на підприємстві, які ці потреби задовольняють. На вдосконалення цих процесів і спрямовується бенчмаркінг. Основним його завданням є ідентифікувати критичні виробничі процеси і знайти спосіб їх виміряти, аби пізніше мати можливість порівняти їх.

2) Дослідження. Цей етап умовно поділяють на три основні процеси: визначення системи показників, вибір кандидатів у партнери з бенчмаркінгу та збір доступних даних.

3) Спостереження – на цій стадії здійснюється спостереження за цільовим підприємством партнера (або конкурента).

4) Аналіз. Метою даного етапу є вимірювання різниці між фактичними і бенчмаркінговими показниками та аналіз причин існування таких розбіжностей. Даний етап аналізу найскладніший, оскільки вимагає наявності аналітичних здібностей у працівників та вмінь інтерпретувати значення показників.

5) Адаптація. Бенчмаркінг, як техніка удосконалення процесу виробництва, вимагає такої ж структури управління змінами, яка необхідна для здійснення будь-яких удосконалень.

6) Удосконалення. Ключовим завданням цього етапу є вибір тих методів та інструментів, які містять елемент постійного удосконалення. Іншим завданням впровадження є виведення бенчмаркінгу за межі спеціалізованих груп і включення всіх працівників і процесів, які є необхідними для покращення діяльності підприємства. Нарешті, повинно здійснюватись і вдосконалення самого процесу бенчмаркінгу, що дозволить визначити “найкращу практику” у бенчмаркінгу. [2, с.269].

Таким чином, процес бенчмаркінгу замикається, утворюючи цикл, тим самим, забезпечуючи постійність і безперервність процесу вдосконалення компанії.

Бенчмаркінг є досить універсальним методом, який може бути використаний для задоволення широкого діапазону вимог для вдосконалювання у багатьох напрямках. Для характеристики способів його застосування використовуються різні терміни. Тому перед початком проведення бенчмаркінгу важливим є чітке визначення того, чого хоче досягти підприємство внаслідок його застосування, після чого, переходять до вибору відповідної методології.

Сучасна наука виділяє кілька видів бенчмаркінгу.

— Стратегічний бенчмаркінг використовується, коли підприємство прагне поліпшити свою загальну ефективність, досліджуючи довгострокові стратегії й загальні підходи, які забезпечили досягнення успіху високоефективним компаніям. Він включає перспективи високого рівня: ключові компетенції, розробку нових товарів і послуг, зміну балансу операцій, підвищення стійкості до змін навколишнього середовища. Зміни, до яких має приводити цей вид бенчмаркінгу можуть бути нелегкоздійсненними, і ефект від його реалізації, як правило, можна відчути лише через тривалий період часу.

— Бенчмаркінг ефективності або Конкурентний бенчмаркінг використовується, коли підприємство розглядає свої позиції щодо характеристик ефективності ключових продуктів і послуг. Тут аналізуються лише підприємства, що працюють у тій же галузі, тобто прямі конкуренти.

— Процесний бенчмаркінг використовується, коли основна увага приділяється поліпшенню певних важливих процесів і операцій. Тут здійснюється пошук найбільш успішних підприємств, які виконують аналогічну роботу або надають подібні послуги. Процесний бенчмаркінг задля полегшення порівняння й аналізу обов’язково включає карти процесу створення. Цей вид бенчмаркінгу, як правило, дає короткостроковий ефект.

— Функціональний або Загальний бенчмаркінг, при якому аналізуються підприємства з різних галузей і видів діяльності, щоб знайти способи для поліпшення аналогічних функцій або процесів роботи. Цей вид бенчмаркінгу може привести до інновацій і стрімкого росту ефективності.

— Внутрішній бенчмаркінг включає порівняльний аналіз ефективності підрозділів самого підприємства, наприклад, філій і відділень, розташованих у різних регіонах. Головними його перевагами є доступність інформації та менші витрати необхідних ресурсів і часу, а також менша кількість бар’єрів на стадії реалізації. Однак, недоліком даного виду може бути недостатність реальних інновацій і обмежені можливості щодо зростання ефективності.

— Зовнішній бенчмаркінг включає пошук еталонів за межами підприємства. Він забезпечує можливості вивчення тих підприємств, які мають головні переваги в конкурентній боротьбі, тобто є галузевими лідерами. Однак, тут потрібно мати на увазі, що не кожне із кращих рішень може бути успішно застосоване на іншому підприємстві. Крім того, цей вид бенчмаркінгу може вимагати більше часу й ресурсів для забезпечення гарантії порівнянності інформації, вірогідності отриманих даних і вироблення обґрунтованих рекомендацій [4, с. 257-258].

Вибір того чи іншого виду бенчмаркінгу підприємством визначається такими умовами: характером завдань, які необхідно вирішити, і розглянутими аспектами проблеми; доступними ресурсами й часом для проведення бенчмаркінгу; досвідом проведення бенчмаркінгу; достатністю ресурсів для реалізації можливих заходів щодо підвищення ефективності.

Підприємства, що вперше здійснюють бенчмаркінг, частіше вибирають його внутрішній вид для набуття й накопичення досвіду, і надалі переходять до зовнішнього або функціонального бенчмаркінгу.

Серед загальних переваг бенчмаркінгу можна виділити такі:

— допомагає підприємству визначити, у чому його сильні та слабкі сторони в залежності від зміни пропозиції, попиту та ринкових умов;

— допомагає краще задовольнити споживчий попит за якістю, ціною, товарами та послугами шляхом встановлення нових стандартів та цілей;

— стимулює працівників до досягнення нових стандартів та спрямовує до нового розвитку у пов’язаних сферах діяльності, покращує мотивацію персоналу;

— дозволяє керівництву підприємства усвідомити, який рівень ефективності можна реально досягнути та як досягнути покращень;

— допомагає підвищити конкурентноздатність підприємства шляхом стимулювання постійного удосконалення задля підтримки міжнародного рівня ефективності та підвищення конкуренції;

— сприяє змінам та забезпечує покращення якості, продуктивності та ефективності, які пов’язані з інноваціями та конкурентоспроможністю;

— є швидким та недорогим способом створення пулу інноваційних ідей, що можуть бути використані при вирішенні більшості практичних завдань, що виникають.

Разом з тим, можна виділити ряд проблем, що спроможні перешкоджати успішному проведенню бенчмаркінгу:

— часові обмеження, нестача ресурсів;

— конкурентні бар’єри, недоступність чи важкодоступність необхідної інформації про конкурентів;

— нестача управлінських та професійних кадрів;

— супротив змінам з боку менеджменту та персоналу;

— недосконалість планування та короткострокові очікування.

Отже, можна зробити такі висновки:

— бенчмаркінг є універсальним засобом, різні його види взаємодоповнюють один одного, не допускаючи кризових ситуацій, що робить його одним з найбільш дієвих методів управління ефективністю й розвитком підприємства;

— впровадження бенчмаркінгу як методу управління ефективністю в діяльність вітчизняних підприємств має істотно підвищити їх конкурентоспроможність та сприятиме загальному поліпшенню рівня ефективності та продуктивності української економіки;

— майбутня практика застосування бенчмаркінгу на вітчизняних підприємствах має сприяти вдосконаленню його інструментарію, підвищенню дієвості цього методу управління та має стати предметом подальших наукових пошуків та розробок з цієї проблематики.

Література:

1. Бублик М.І. Бенчмаркінг як спосіб одержання конкурентних переваг // Бублик М.І. / Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – № 19/5. – С. 136-139.

2. Котуранова Т.В. Бенчмаркінг як метод стратегічного управління підприємством // Котуранова Т.В. / Економічний простір. – 2011. – №52/1. – С. 267-274.

3. Соломенко О.Є. Бенчмаркінг як маркетинговий інструмент вдосконалення бізнес-процесів // Соломенко О.Є., Виноградов О.А. / Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. – № 35. – С. 230-234.

4. Багієв Г.Л. Бенчмаркінг – як функція й інструмент підприємницької діяльності / Г.Л. Багієв, Ю.Н. Соловйова // Міжнародна наукова конференція “Маркетинг і культура підприємництва: Тези доповідей. – Харків: Гал, 2012. – №.1. – С. 256-260.