Щебликіна І.О.

к.е.н., Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Лапенко Д.В.

студентка Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Б. Хмельницького

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Вирішення економічних, соціальних, управлінських проблем у сучасному суспільстві передбачає специфічний, новаторський стиль господарювання, в основі якого - орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

До основних видів інноваційної діяльності належать: фундаментальні дослідження; прикладні дослідження; дослідно-конструкторські розробки; дослідно-експериментальні розробки; організаційно-економічна робота; промислове виробництво нових товарів.

Об'єктом інноваційної діяльності є інновації (новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що суттєво поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери) [2].

Отже, інноваційними продуктами можуть бути визнані:

інноваційні програми і проекти;

нові знання та інтелектуальні продукти;

виробниче обладнання і процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва;

організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що відчутно поліпшують структуру і якість виробництва і соціальної сфери;

сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

товарна продукція;

механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів [2].

Однією із складових інноваційної діяльності є інноваційна політика.

Інноваційна політика – сукупність напрямків і методів впливу управлінського механізму підприємства на розробку і виробництво нових видів продуктів, послуг, технологій, організаційних структур. Інноваційна політика відображає образ дій організації в сфері інноваційного підприємництва.

Формування інноваційної політики припускає вибір із сукупності альтернативних напрямків здійснення інноваційної діяльності, які можуть бути реалізовані організацією. На етапі вибору напрямків відбувається формування інноваційних цілей. Для їхньої реалізації розробляється інноваційна стратегія. Інноваційна політика може бути спрямована на мету розвитку організації або на збереження її активів у ситуації, що змінилася.

Розглянемо фактори, що здійснюють вплив на вибір інноваційної політики.

1. Стан фінансового, продуктового, сировинного та інших ринків.

2. Місце підприємства на ринку, обсяг реалізації його товарів, їх якість, дії конкурентів.

3. Економічний і фінансовий стан підприємства.

4. Комбінація власних та залучених ресурсів (позичковий капітал, орендовані основні засоби, майно, отримане за договором лізингу).

5. Пільги, що отримує підприємство від держави.

6. Умови страхування і отримання гарантій від некомерційних ризиків.

Будь-яка політика спрямована на дотримання балансу інтересів учасників або процесів, спрямованих на досягнення єдиної для всіх мети. Метою інноваційної політики є впровадження інновацій, забезпечення поступального суспільного розвитку, а також розвитку виробничого й невиробничого  сектору національної економіки.

До основних принципів інноваційної політики підприємства відносять наступне [1]:

- забезпечення збільшення додаткової вартості продукції і послуг для потенційних клієнтів - за рахунок освоєння принципово нових  видів товарів і послуг, а також розширення сфери збуту;

- безперервний розвиток інноваційного потенціалу підприємства, необхідного для реалізації інновацій;

- комплексне здійснення інновацій, при якому технічні, економічні, соціальні і інші інновації тісно взаємозалежні між собою і взаємно просувають один одного;

- мобілізація персоналу, максимальне використання матеріальних і інтелектуальних ресурсів для реалізації інновацій;

- економічне і адміністративне стимулювання інновацій;
 - облік ризиків.

Література:

1. Антонова Ю.В. Инновационная политика как инструмент развития организации. – Режим доступу: http:// www.vfmgiu.ru

2. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки: навч. посіб. / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов. - К.: Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.