Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Малиновська І.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Економічні основи малого підприємництва

Перехід до ринкових відносин об’єктивно пов’язаний зі становленням і розвитком малого підприємництва. Малий бізнес представляє собою сектор економіки, розвиток якого має вирішальне значення для економіки країни в перехідний до ринку період. Питання розвитку малого підприємництва було завжди в центрі уваги досліджень науковців. Актуальність даної теми визначена в першу чергу об’єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні.

У світовій практиці сформувались кількісний і якісний підходи до визначення категорії «суб’єкт малого підприємництва». Щодо кількісного підходу, то, відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Крім того, відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» малі підприємства класифікуються за показником чисельності зайнятих працівників із градацією за сферами діяльності: у промисловості і будівництві - до 200 осіб; у науці і науковому обслуговуванні - до 100 осіб; у галузях виробничої сфери - до 50 осіб; у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб; у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

Якісними критеріями віднесення підприємств до малих форм господарювання вважаються:

- єдність права власності та безпосереднього управління підприємством;

- персоніфікований характер відносин між роботодавцем і працівником, який сприяє мотивації персоналу;

- роль власника в житті підприємства, який приймає безпосередню участь у виробничому процесі та його організації і повністю відповідає за результати господарської діяльності через майновий ризик;

- переважно сімейне володіння;

- характер фінансування, яке здійснюється за рахунок власних коштів підприємця та невеликих банківських кредитів.

Характеризуючи мале підприємництво як одну з форм організації економічного життя суспільства в умовах ринкової економіки, доцільно зробити акцент на його перевагах і недоліках, що об’єктивно існують з огляду на особливості цього сектору. Малі підприємства мають вагомі переваги , які за певних передумов і сприятливих умов, що формують середовище їхнього функціонування, дадуть їм змогу стати повноправними учасниками господарського життя в країні, найважливішим чинником підвищення ефективності економіки, виходу її з кризи. Головними перевагами малих підприємств є: швидкість виникнення; готовність йти на ризик; здатність до інновацій; гнучкість у переорієнтації діяльності й управлінні; низькі операційні витрати; близькість до локальних ринків. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

До недоліків малих підприємств можна віднести: обмеженість фінансових ресурсів; високу чутливість до ринкової кон’юнктури; нестабільність доходів; обмежену частка ринку; високу вразливість щодо несприятливих економічних факторів тощо.

Важливим чинником для розвитку малого підприємництва є державна підтримка. Під поняттям «державна підтримка малого бізнесу» маються на увазі будь-які державні заходи з фінансового сприяння в інтересах суб'єктів господарювання, що створюють для цих суб'єктів прямі чи приховані переваги і мають грошову оцінку. Надання підприємствам державної підтримки здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом зменшення їх доходної частини (у разі податкових пільг), або за рахунок грошових коштів державних підприємств та організацій. Основними формами державної підтримки суб'єктів економічної діяльності, у тому числі малого бізнесу, є:

- пряме бюджетне фінансування підприємств з боку державного та місцевих бюджетів;

- податкові пільги;

- часткове покриття державою відсотків за кредитами та покриття інших фінансових витрат;

- державні гарантії за кредитами;

- обов’язкове державне страхування комерційних ризиків;

- списання заборгованості з податків і податкових зборів, які підприємство не в змозі покрити самостійно.

Соціально-економічна значущість малого підприємництва визначається масовістю групи дрібних власників - власників малих підприємств та їхніх найманих працівників, загальна чисельність яких є однією з найбільш суттєвих якісних характеристик будь-якої країни з розвиненою ринковою економікою. Становлення та динамічний розвиток малого підприємництва в Україні має вважатися одним із головних спрямувань у здійсненні трансформаційних процесів, яке зможе допомогти розв’язати не тільки сучасні проблеми виходу із кризової ситуації, а й інші довгострокові завдання розвитку ринкових відносин