339.13(043.2) Экономические науки/10.Экономика предприятия

Сусіденко Ю.В., Чорнокозинська Н.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ ,Україна

Конкурентоспроможність підприємств України в умовах ринку

Здатність будь-якого підприємства бути конкурентоспроможним на ринку є досить актуальним питанням на сьогодні. Ключове положення в економіці України займають промислові підприємства. Це обумовлено тим значенням, яке має промисловість у структурі національної економіки. Тому проблеми підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств на внутрішньому і на міжнародних ринках є важливими як у сучасних умовах, так і в майбутньому.

Проблеми конкуренції та забезпечення конкурентоспроможності економічних суб'єктів досліджували такі зарубіжні вчені, як Д. Рікардо, А. Сміт, Д. Абель, Г. Гамель, П. Друкер, К. Ендрус, Р. Ешенбах, П. Зенге, Ф. Котлер, Р. Коуз, К. Крістенсон, М. Портер, К. Прахалад, Р. Солоу, Й. Шумпетер,Ф.Хайєк. Значний внесок у дослідження конкурентоспроможності та ефективності ЗЕД економічних суб'єктів, здійснили такі вітчизняні економісти, як В. Андрійчук, В. Апопій, С. Бабенко, О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський, З. Варналій, В. Вергун, О. Власюк, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, Я. Гончарук, Б. Губський, М. Долішній.

Управління конкурентоспроможністю підприємства являє собою процес, у якому діяльність, спрямована на досягнення цілей, розглядається не як одноразова дія, а як серія безперервних, взаємозалежних дій – функцій управління, об'єднаних сполучними процесами комунікацій і прийняття рішень [1, с. 18].

Так, А.Сміт вперше довів, що конкуренція, урівнюючи норму прибутку, приводить до оптимального розподілу труда і капіталу. Вона повинна зрівноважувати приватні інтереси і економічну ефективність. А. Сміт вважав, конкуренцію «невидимою рукою» ринку, яка автоматично врівноважує ринок,і, таким чином, регулює відповідність приватних і суспільних інтересів. [2, с. 115]

Якщо розглядати «конкурентоспроможність» стосовно до підприємств, то її можна визначити як здатність підприємств ефективно адаптуватися до змін конкурентного маркетингового середовища, використовувати свої сильні сторони і концентрувати свої зусилля на пріоритетних напрямках роботи. Тобто конкурентоспроможність підприємств відбиває можливість ефективної фінансово-господарської діяльності та прибуткової реалізації комплексу заходів, які вони мають у своєму розпорядженні, з метою досягнення лідируючих позицій в умовах конкурентного ринку.

Конкурентна перевага – це будь-яка ексклюзивна цінність, якою володіє підприємство,що забезпечує йому першість серед конкурентів. Конкурентні переваги утворюються унікальними відчутними і не відчутними активами, якими володіють підприємства, тим стратегічно для даного бізнесу сферами діяльності, які утворюють ланцюжок цінностей підприємств і дозволяють перемагати у конкурентній боротьбі.

Основою конкурентних переваг, таким чином, є унікальні конкурентні активи підприємства або особа ключова компетентність у сферах діяльності, важливих для бізнесу підприємств.

Підприємство має конкурентну перевагу, якщо його рівень роботи з клієнтами вище, ніж у конкурентів, і він в стані протидіяти впливу конкурентних сил.

Конкурентні переваги не є вічними,вони завойовуються й утримуються при постійному удосконалюванні всіх сфер діяльності, що є трудомістким і, як правило, дорогим процесом.

Основними принципами досягнення переваг над конкурентами є:

· Концентрація ресурсів – їх необхідно концентрувати там , де вони приносять максимальний ефект, оскільки ресурси обмежені;

· Маневрування ресурсами – спрямування ресурсів на скоординоване досягнення загальних цілей підприємства, а не розпилення їх на другорядні завдання конкурентної боротьби;

· Перехоплювання ініціативи – полягає в необхідності активно діяти, а не тільки реагувати на зміну зовнішнього середовища;

· Гнучке планування – прагнення одержати переваги шляхом гнучких дій з метою передбачити можливі зміни умов дії конкурентів; припускає здатність передбачити зміни в зовнішньому середовищі і можливі реакції конкурентів. [4, с. 42]

Отже, конкурентоспроможність, як соціально-економічна категорія – це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства можливе тільки за умов створення ефективної системи управління. Система управління конкурентоспроможністю підприємства має бути досить різнобічної орієнтації, яка здатна врахувати інтереси підприємства в різних аспектах його діяльності.

Література:

1. Балабанова Л.В., Холод В.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств/ Київ – 2006. – 26с.

2. Воронкова А.Є. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация/ Воронкова А.Э. – Луганск: ВНУ, 2000. – 310 с.

3. Іванов Ю.Б., Орлова О.Ю. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток: монографія. - X. ВД «Інжек», 2008. – 352 с.

4. Сіваченко І.Ю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства(організації) / Сіваченко І.Ю. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 8с.