Українська державна
академія залізничного транспорту
У умовах становлення економіки знань відбувається зменшення важливості капіталу в традиційній матеріально і фінансовій формі для оцінки вартості підприємства. В той же час, в якості фінансових інструментів для залучення інвестицій, підвищення ринкової вартості все частіше виступають інтелектуальні активи. Таким чином, в економіці знань цінність підприємств значною мірою залежить від їх інтелектуального капіталу. Це і визначає актуальність розгляду сутності та структури інтелектуального капіталу в умовах становлення економіки знань.
Сучасний підхід щодо визначення інтелектуального капіталу розглядає цю категорію у вузькому і широкому сенсі. В першому випадку [1], головна увага приділяється розгляду нематеріальних активів з наступними характеристиками: не мають матеріальної форми; є результатом подій, що відбувалися в минулому; можуть бути виміряними; мають принести прибуток підприємству в майбутньому.
Нематеріальні активи характеризуються іншою формою представлення порівняно з матеріальними, однак мають вартість для підприємства як і матеріальні активи.
При розгляді інтелектуального капіталу у широкому сенсі крім нематеріальних активів велика увага приділяється сукупності знань, досвіду, навичок співробітників, які не можуть бути виміряними та відображеними в звітності але вносять значний внесок в цінність підприємства [2].
Визначення інтелектуального капіталу широкому сенсі містить у собі неявне, невідокремлене від людини знання і тому охоплює здатність виконавців осмислювати та впроваджувати більш ефективні технології діяльності підприємства.
Таким чином, визначення інтелектуального капіталу в умовах економіки знань потребує розгляду як нематеріальних активів, так і знання організації. Це і становить задачу даного дослідження.
В 1999 році «Організацією економічного співробітництва і розвитку» були започатковані дослідження з питань інтелектуального капіталу. Організація запропонувала визначення інтелектуального капіталу як «економічну цінність двох категорій невідчутного майна компанії: організаційний (структурний) капітал і людський капітал». До структурного капіталу відносяться системи програмного забезпечення, канали збуту і постачання, тощо. Людський капітал складається з зовнішніх та внутрішніх ресурсів. Перші відображують ресурси персоналу, другі - ресурси покупців і постачальників [3].
Складовими інтелектуального капіталу за Л. Едвинсоном є людський та структурний капітал [3]. Перший містить у собі знання, навички, можливості співробітників, інноваційність, а також корпоративну культуру організації. Структурний капітал складається з програмного забезпечення та баз даних, організаційної структури, брендів, патентів, тощо. Структурний капітал належить організації на відміну від людського капіталу. Структурний капітал забезпечує клієнтський та організаційний капітал. Перший з них охоплює напрацьовані зв’язки з контрагентами. Другий забезпечує інноваційний та процес ний капітал підприємства.
Модель інтелектуального капіталу Scandia Navigator містить [4] наступні складові, що відповідають елементам інтелектуального капіталу: фінансова, клієнтська, процесна, розвитку та оновлення, людський капітал. В даній моделі людський капітал впливає на всі інші елементи. Складова розвитку та оновлення впливає як на процеси на підприємстві, та і на клієнтську складову. Важливим аспектом цієї моделі є врахування параметру часу, що дає можливість розглядати зміни інтелектуального капіталу на часових відрізках і, таким чином, створює умови для управління інтелектуальним капіталом.
Структура інтелектуального капіталу відповідно до звіту Європейскій комісії експертної групи РИКАРДИС [5] складається с людського та організаційного капіталу, а також капіталу відношень(зв’язків з клієнтами), а саме знань, досвіду та здібностей співробітників, дослідницької діяльності, організаційної структури, прийнятих на підприємстві процедур, баз даних, інтелектуальної власності, а також зовнішніх зв’язків підприємства з контрагентами.
Розглянуті визначення інтелектуального капіталу базуються на такому науковому напрямку стратегічного управління, як ресурсний підхід. Даний підхід визначає конкурентні переваги підприємства, галузі через володіння унікальними ресурсами, а також через здатність їх ефективно використовувати [5].
Відповідно до ресурсного підходу інтелектуальний капітал містить у собі три ключові складові: людський, організаційний та споживчий капітал. Дві останні складові іноді називають структурним капіталом.
Людський капітал охоплює знання, досвід, навички, лідерські, комунікативні та творчі навички працівників, зв’язки між співробітниками, тощо. Людський капітал забезпечує нові, неочевидні рішення, створення та розвиток інновацій.
Організаційний капітал складається з наступних елементів: бренди, патенти, ліцензії, промислові зразки, організаційна структура, технології, технічне та програмне забезпечення, тощо. Дана складова має відношення до підприємства в цілому. Організаційний капітал доцільно розглядати не лише як сукупність нематеріальних активів, але й здатність підприємства ефективно та багаторазово використовувати ці активи для створення нових цінностей [2].В умовах економіки знань організаційний капітал повинен забезпечувати ефективне багаторазове використання людського капіталу.
Споживчий капітал охоплює інформацію, знання та зв’язки с постачальниками та користувачами, інвесторами, органами влади, тощо. Дана складова дозволяє оцінити відношення між підприємством та його контрагентами. Для оцінки можуть бути використані наступні характеристики [3]: глибина та ширина проникнення, вартість контрактів з постачальниками, тощо.
Всі три частини інтелектуального капіталу доповнюють одна одну. Відсутність однієї з частин повністю нівелює весь інтелектуальний капітал. Справді, структурний капітал забезпечую реалізацію можливостей, що їх надає людський капітал у вигляді знань, навичок, досвіду, творчої активності. Організаційний капітал у вигляді організаційної структури, менеджменту, тощо забезпечує створення на основі людського капіталу товарів та послуг, що мають цінність для споживача. І, нарешті, відсутність клієнтського капіталу, відсутність споживачів нівелює цінність знань, кваліфікації, інтелектуальної власності, організаційних аспектів підприємства.
Ресурсний підхід дозволяє детально описати структуру інтелектуального капіталу і, в першу чергу, нематеріальні активи. Однак інтеграції складових цього капіталу на основі організаційних знань приділяється недостатньо уваги.
Для розгляду даного аспекту інтелектуального капіталу необхідно визначимо властивості організаційних знань, які впливають на взаємодію складових інтелектуального капіталу:
- цінність нових знань визначається лише після їх застосування;
- копіювання складових інтелектуального капіталу конкурентами значно знижує його цінність для підприємства;
- складність копіювання інтелектуального капіталу як системи є важливим фактором конкурентоздатності підприємства;
- надмірність складових інтелектуального капіталу як результат дублювання знань; дана властивість визначає мінімальну цінність складових інтелектуального капіталу;
- різниця між вартістю інтелектуально капіталу для підприємства – власника і суспільства в цілому є стимулом для його формування і розвитку;
- в процесі створення й розвитку інтелектуального капіталу відбувається трансформація організаційних знань між явною та неявною формами.
Розглянуті особливості організаційних знань дають можливість визначити інтелектуальний капітал як сукупність нематеріальних активів, знань виконавців, що разом становлять організаційне знання, а також систему економічних відносин, пов'язаних з його створенням, трансформацією і використанням.
Література
1.
IAS 38. Intangible assets. International Accounting
Standarts, 2009. [Электронный
ресурс] / Режим доступа: http://www.iasplus.com
/en/standards/standard37.
2.
Супрун В.А.
Интеллектуальный капитал: Главный фактор конкурентоспособности экономики в ХХI
веке [Текст] / В.А. Супрун – М.: КомКнига, 2006. – 192 с.
3.
Стюарт Томас А.
Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций [Текст] / Стюарт Томас А. – М.: Поколение, 2007. – 368 с.
4.
Эдвинсон Л.,
Мелоун М. Интеллектуальный капитал. Определение
истинной стоимости компании. / Новая постиндустриальная волна на Западе
Антология. Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. 50 лекций по микроэкономике. Институт
"Экономическая Школа" [Электронный ресурс]. - Режим доступа: -http://ise.spb.ru/50/ index.php ?ch=4&le=40&r=l&z=0.
5.
Wernerfelt B.A.
Resource-Based View of the Firm / B. Wernerfelt // Strategic Management
Journal. – 1984. – Vol. 5. – № 2. – P. 171–180.