Экономические науки/2. Финансы и банковское дело(виберіть)

УДК .009.12(0432)

Сусіденко Ю.В., Бондар І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Трактування визначення «конкурентоспроможності підприємства» в умовах ринку

Вступ. Питання визначення «конкурентоспроможності» та системи чинників її забезпечення є надзвичайно важливим для утримання певних сегментів ринку та загалом ефективного функціонування промислових підприємств. Завдання підвищення конкурентоспроможності підприємств завжди були в полі зору як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, однак багато питань теоретичного, методологічного, а також практичного характеру на сьогодні залишаються не вирішеними внаслідок несистемного та епізодичного характеру їх дослідження.

Постановка завдання. Поряд з великою кількістю робіт з даної проблеми єдиної системи як оцінювання, так і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств ще не знайдено. Окрім того, величезна різноманітність наукових підходів вносить певну неоднозначність у визначенні факторів впливу, принципів оцінки, методів як оцінки, так і підвищення конкурентоспроможності. Через те, необхідний пошук шляхів вирішення зазначених проблем, який має бути спрямований на визначення чинників забезпечення конкурентоспроможності з метою розробки сучасного механізму її підвищення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Термін “конкуренція” (з лат. Concurrentia) означає змагання, суперництво. Як економічна категорія, конкуренція – це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам.

Конкурентоспроможність підприємства можна трактувати як перевагу його продукції перед конкурентами. Вченими питанням конкурентоспроможності підприємства приділено чимало уваги.

Конкурентоспроможність характеризується сукупністю показників функціонування галузей і діяльності виробничих структур, що визначають їх стабільний розвиток і успіх у конкурентній боротьбі на внутрішньому та зовнішньому ринках. Вона оцінюється рівнем конкурентоспроможності окремих його підприємств і їх продукції.

Конкурентоспроможність підприємства – це поняття відносне, оскільки на рівні певного регіону воно може мати певні переваги, а в цілому по країні воно може бути неконкурентоспроможним. Через те конкурентоспроможність підприємства слід розглядати як відносну здатність, використовуючи ринкові і ресурсні можливості, забезпечувати свою прибуткову діяльність, виходячи з реальних і потенційних можливостей задовольняти постійно зростаючі конкретні потреби споживачів у порівнянні з підприємствами-конкурентами на певному ринку.

Конкурентоспроможність продукції – це порівняльна характеристика, яка визначає відмінність аналізованої продукції від аналогів конкурента і містить комплексне оцінювання сукупності її властивостей щодо виявлених вимог ринку чи якостей іншого товару.

Стан і розвиток економіки впливає на способи, якими підприємства досягають високого рівня конкурентоспроможності та зберігають свої конкурентні переваги. Основними ознаками класифікації конкурентних переваг є: фінансово-ринкові показники (рівень рентабельності, собівартість, ціна реалізації), ринково-регулятивні характеристики (частка ринку, кон’юнктура ринку, локалізація), товарно-ринкові переваги (якість, ексклюзивність, ноу-хау), комунікаційно-ринкові переваги (визнання торгової марки, імідж товару, компанії).

Конкурентоспроможність підприємства має динамічний характер і через те потребує постійної оцінки її рівня, моніторингу показників, що її характеризують та дослідження джерел її формування: техніко-екологічних, виробничих, реалізаційних, маркетингових, професійно-кваліфікаційно-кадрових, інноваційно-інвестиційних, організаційно-економічних.

Таким чином, конкурентоспроможність підприємства – це система категорій, елементами якої є: ефективність функціонування підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; ресурсно-вартісний стан підприємства, що характеризує ефективність використання ресурсів та обігових коштів за певний проміжок часу; ефективність реалізації продукції з відповідною рентабельністю продажів та конкурентоспроможністю товару як співвідношення ціни та якості продукції; ефективність використання всіх видів ресурсів та ефективного функціонування і використання всіх можливостей для забезпечення конкурентних переваг.

Головними чинниками, які впливають на рівень конкурентоспроможності є такі: чинники макросередовища (економічні, політико-правові, законодавчо-нормативні, науково-технічні, соціально-демографічні, екологічні та випадкові); мезосередовища (інтенсивність конкуренції, стан приватизації, контактні аудиторії, кількість постачальників, ЗМІ, еластичність попиту і пропозиції, наявність постачальників та розвиненої інфраструктури); мікросередовища (виробничі потужності, економіко-географічне положення, інформаційне забезпечення, ефективність витрат та збуту продукції, наявність техніко-технологічного, ресурсного, виробничого потенціалів тощо).

Висновок. Отже, ми визначили, що термін «конкурентоспроможність підприємст» має декілька визначень за думкою вчених і що вона характеризується сукупністю показників та оцінюється рівнем конкурентоспроможності окремих його підприємств і їх продукції. Конкурентоспроможність має динамічний характер.

Тому, чинники, які забезпечують формування конкурентоспроможності підприємства трактуються по-різному. Через те, не дивлячись на різні підходи до вивчення чинників, що впливають на конкурентоспроможність, слід конкретизувати їх вплив у залежності від об’єкту та суб'єкту дослідження.

Використані джерела інформації:

1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізми реалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. –275с

2. Іващенко Г. А. Структура організаційно-економічних факторів формування конкурентоспроможності підприємства / Г. А. Іващенко // Економіка: проблеми теорії : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2003. – Вип. 185. Т. І. – С. 30–36.

3. Судомир С.М. До аналізу конкурентоспроможності підприємств як складової потенціалу підприємств / С.М. Судомир // Облік і фінанси АПК. – 2008. – № 3.С. 117– 119.

4. Цилюрик Г.І. Якість товару – ключовий важіль забезпечення його конкурентоспроможності //Фінанси і облік України. – 2008. – № 3.С. 42– 45.