Гудзь Ю.Ф.

к.е.н., доцент кафедри фінансів

Національний університет харчових технологій

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВАМИ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Динамічне довгострокове зростання економічного потенціалу підприємств харчової промисловості і промисловості країни в цілому, можливе лише за рахунок цілеспрямованих, усвідомлених дій, що мають носити довгостроковий стратегічний і програмний характер.

Проблеми стратегічного розвитку підприємств розглядалися у наукових працях як зарубіжних вчених, так і вітчизняних. Серед зарубіжних науковців слід виділити таких як І. Ансофф, К. Блейхтер, М. Вебер, П. Друкер, К. Ендрюс, Б. Карлофф, У. Кінг, Р. Кюн, Г., М. Маскон, М. Портер, А. Томсон, Р. Хаммер, С. Уолл, А. Чендлер та інші.

Розв’язання проблеми забезпечення продовольчої безпеки є важливим пріоритетом державної політики будь-якої держави і об’єктом законотворчої діяльності та наукових досліджень. У сфері забезпечення продовольчої безпеки поєднуються: ключові проблеми агропродовольчої і соціально-економічної політики, реальні тенденції щодо розвитку виробництва продуктів харчування, вітчизняного продовольчого ринку, виявлення характеру залежності його кон’юнктури від світового ринку продовольства, платоспроможного попиту й соціального стану населення, можливості щодо споживання повноцінних, якісних і нешкідливих для здоров’я людини продуктів харчування.

Нині споживання населенням України продуктів харчування знаходиться на нижчому рівні від раціональних норм, встановлених Українським науково-дослідним інститутом харчування. Така ситуація пов’язана з тим, що у більш ніж третини сімей доходи на душу населення є нижчими за прожитковий мінімум, встановлений законодавством. Виробництво харчових продуктів, напоїв є соціально орієнтованою галуззю економіки, яка використовує в основному місцеву сировинну базу.

У зв’язку з цим, на даному етапі розвитку економіки країни потреба у формуванні стратегії підприємств харчової промисловості, яка б враховувала і протидіяла впливу несприятливих факторів, запобігаючи процесам банкрутства підприємств і була націлена на зростання економічного потенціалу, значно посилюється. Тому науково-методичні основи формування стратегії підприємств харчової промисловості стають особливо актуальними.

Однією з важливих функцій стратегічного управління на підприємствах є розробка стратегії швидкого зростання економічного потенціалу з метою зайняття на ринку сильних позицій та створення підходів щодо її успішної реалізації в умовах невизначеності зовнішнього середовища, потужної конкуренції та внутрішніх проблем. Розробка стратегії швидкого зростання економічного потенціалу передбачає: визначення цілей і довгострокових перспектив розвитку інвестиційної діяльності на підприємстві; перетворення загальних цілей на конкретні напрями здійснення інвестиційної діяльності; ефективну реалізацію розробленої стратегії з метою досягнення поставлених цілей і перспектив розвитку; аналіз ситуації на ринку, внесення коректив у довгострокові напрями інвестиційної діяльності, стратегію з урахуванням накопиченого досвіду, умов, що змінюються, нових ідей і можливостей підприємства.

Харчова промисловість України є стратегічно важливою, оскільки підприємства цієї галузі формують продовольчу безпеку країни, забезпечують населення необхідними продовольчими товарами, витрати на споживання яких складають понад 60% грошових витрат населення [2].

Питаннями розробки стратегії підприємств за умов невизначеності займаються багато науковців, починаючи із середини 30-х років. Видатний вчений І. Ансофф [1] сформував методику організаційно-структурної стратегії підприємства в умовах невизначеності – теорію диверсифікації, що дає змогу підприємству використати поточні переваги в нових сферах діяльності за умов мінливості середовища господарювання.

Стратегія – це процес формування довгострокових цілей підприємства і вибору шляхів їх досягнення. Можна виділити такі основні принципи стратегічного управління на підприємствах харчової промисловості:

– стратегічне управління повинне бути спрямоване на довгострокову перспективу;

– впровадження стратегій має проводитися поетапно: від короткострокових до довгострокових завдань;

– під час встановлення довгострокових цілей мають враховуватися реальні можливості підприємства;

– всі тактичні дії підприємства повинні підпорядковуватися стратегічним пріоритетам;

– стратегія повинна враховувати зміни зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

– стратегія повинна враховувати слабкі та сильні сторони підприємств.

Як свідчить світовий досвід, вироблення і реалізація стратегії діяльності підприємств забезпечують їм значні переваги [1, 3, 4]:

– вибір стратегії сприяє чіткій координації зусиль, що робляться компанією;

– вибрана стратегія примушує компанію чітко визначати свої завдання;

– розробка і вибір типу стратегії заохочує керівників постійно мислити позитивно;

– стратегічне управління сприяє готовності компанії до раптових змін і криз;

– стратегія дозволяє встановити показники діяльності і надалі їх контролювати;

– стратегія наочно демонструє взаємозв’язок обов’язків усіх посадовців.

Теоретичні дослідження дозволяють зробити висновок, що формування стратегії підприємств харчової промисловості – це прийняття узагальнюючої моделі господарської діяльності підприємств на довгострокову перспективу, спрямовану на підтримку стабільної і ефективної роботи в умовах постійно виникаючих загроз з боку як внутрішніх, так і зовнішніх чинників оточуючого підприємницького середовища, що здійснюються шляхом розробки та реалізації методів протидії негативним тенденціям і загрозам та антикризових заходів на підприємствах, а також заходів, пов’язаних з підвищенням ефективності виробництва харчових продуктів.

Література:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

2. Дейнеко Л., Купчак П. Розвиток стратегічного потенціалу харчової промисловості України // Харчова і переробна промисловість: Щомісячний науково-виробничий журнал. – 2009. – №6. – С. 5-9.

3. Карлофф Б. Деловая стратегия / Б. Карлофф // Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 239 с.

4. Кинг У. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. / У. Кинг, Д. Клиланд. – Пер. с англ. // Общ. ред. и предисл. Г.Б. Кочеткова. – М.: Прогресс, 1982. – 399 с.

5. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М.: Дело, 1992. – 702 с.