Экономика/Экономика АПК

Мазуренко Т.Р, Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Управління виробничою діяльністю на підприємстві

Вступ. Основною складовою аграрної реформи в нашій країні є реформа управління сільськогосподарським виробництвом. Однак поки що через низку об’єктивних і суб’єктивних причин аграрна реформа не дала очікуваних результатів. Виникла потреба розробити, прийняти і реалізувати нову державну аграрну політику, яка б об’єднала інтереси держави і селянства.

Аналіз останіх досліджень. Питанням аграрних реформувань, розвитку ефективного сільськогосподарського виробництва та вдосконаленню управління присвячено чимало наукових праць вітчизняних економістів-аграрників, зокрема І.Ф.Баланюка, П.С.Березівського, В.Г.Галанця, Т.Г.Дудара, Й.С.Завадського, І.Г.Кириленка, І.І.Лукінова, В.Я.Месель-Веселяка, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, Г.В.Черевка, Л.О.Шепотько, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та багатьох інших.

Метою статті є розробка теоретичних, методичних та організаційних засад управління сільськогосподарським виробництвом на локальному рівні з урахуванням вимог ринкової економіки.

Виклад основного матеріалу. Суб'єкт управління не може існувати ізольовано. Сенсом його існування і функціонування є вплив на об'єкт управління, в сукупності з яким вони утворюють систему управління.[3]

Щоб забезпечити функціонування організації, нею необхідно управляти. Поняття «управління організаціями» неоднозначне трактують у зарубіжній та вітчизняній літературі. Більшість учених погоджується, що воно означає «робити що-небудь за допомогою людей з людьми». Американський дослідник президент Міжнародної Академії управління Гарольд тлумачить поняття «управління» як «створення ефективного середовища для людей, які діють у формальних організаційних групах» [2].

Функції управління виробництвом різнобічні, їх можна класифікувати за такими ознаками:

– керованого об'єкта: підприємство, цех, виробнича дільниця, бригада, агрегат (робітник);

– виду діяльності: економічна, організаційна, соціальна;

– змісту робіт: наукові дослідження, постачання і збут, оперативне управління, техніко-економічне планування і аналіз, бухгалтерський облік, управління кадрами, планування і облік фінансів тощо; [1].

Управління трудовими ресурсами і соціальним розвитком організації - здійснюють керівники і спеціалісти підрозділів, а також працівники відділу кадрів. Ця функція включає: планування потреби в кадрах та їх облік, підготовку, перепідготовку і підвищення їх кваліфікації, контроль за станом трудової дисципліни; складання графіків відпусток; атестацію керівників і спеціалістів; управління просуванням по службі; звітність по кадрах.

Організація праці і заробітної плати - займаються економісти і основними напрямками цієї функції є: вивчення і впровадження ефективних форм організації і систем оплати праці; розробка заходів мотивації праці до високопродуктивної роботи; розрахунок премій на інших винагород; контроль за правильністю оформлення договорів і калькуляцій до них; нормування усіх видів праці; розробка розцінок;

Тип виробництва визначає метод його організації: поточний, серійний і одиничний.

Серійний метод організації виробництва – це такий метод, при якому періодично виготовляється відносно обмежена номенклатура продукції в кількостях, визначених партіями їх випуску. Такий метод характерний для серійного типу виробництва.

Одиничний метод організації виробництва – це метод при якому виготовляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.

Можна виділити вісім сфер удосконалення виробничої діяльності: 1) доступ підприємства до нових матеріалів. Залежність від обмеженої кількості постачальників; 2) стан (сучасність) технологій; 3) можливість виробництва товарів (послуг) за більш низькою ціною, ніж у конкурентів; 4) структура витрат; 5) сезонні коливання попиту. Залежить чи ні продукція підприємства від коливань попиту, що може викликати тимчасове звільнення робітників; 6) можливість обслуговування тих ринків, на яких не спроможні працювати підприємства-конкуренти; 7) здатність підприємства знижувати матеріальні запаси і час реалізації замовлення; 8) ефективність і результативність системи контролю якості продукції. За перерахованими факторами можна визначити критичні параметри, що суттєво впливають на майбутню діяльність підприємства [3].

Висновки. Перед виробниками стоїть ряд проблем, на які різні автори дивляться по різному. Серед них економічна криза в країні, недосконалість економічних механізмів, диспаритет цін, відсутність інвестицій у галузь, недосконало проведена приватизація, різке скорочення матеріально-технічного забезпечення насіннєвих господарств і заводів, відсутність чіткого планування насінництва і головне – розпорошеність галузі. Тому потрібно відповідально відноситися до управління виробничою діяльністю, адже це – головна запорука успіху.

Література:

1. Дацій О. І. Економіка підприємства: Навч. посіб. / Гуманітарний ун-т «Запорізький ін-т держ. та муніципального управління». – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2004. – 224 с.

2. Березін О. В., Березіна Л. М., Бутенко Н. В. Економіка підприємства:навч. посібник. – К.: Знання, 2009. – 390 с.

3. Грещак М. Г., Колот В. М., Мендрул О. Г., Олексюк О. І., Рєпіна І.М., Соболь С. М. Економіка підприємства: підручник / Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана» / Г. О. Швиданенко (заг.та наук.ред.). – Вид. 4-те, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2009. – 816 с.