К.е.н,
доц. Литовченко О.Ю., Кривецька М.Л.
Харківський національний
економічний університет, Україна
Постановка
проблеми. Трансформаційний етап розвитку економіки України обумовив динамічні зміни
зовнішнього та внутрішнього середовищ функціонування вітчизняних підприємств,
які визначаються значною різноманітністю дестабілізуючих факторів, а саме:
нестабільністю податкової політики держави; нерозвиненістю ринку виробничих
ресурсів; високим зносом основних виробничих фондів, що викликає збої в процесі
виробництва; високими темпами інфляції; низьким рівнем купівельної
спроможності, тощо.
Аналіз
функціонування українських сільськогосподарських підприємств протягом останніх
років показав, що вплив цих дестабілізуючих факторів призводить до значних
диспропорцій у структурі їх капіталу. Так, рівень зносу основних фондів в
середньому складає 60-70%, рівень кредиторської заборгованості перевищує рівень
дебіторської в 2-7 разів і т. ін. Це викликає аритмію у русі фінансових і
матеріальних потоків системи, призводить до банкрутства підприємств. За цих
умов одним із основних завдань створення сприятливих фінансово-майнових засад безперервності
відтворювального процесу суб’єктів господарювання, а отже і національної
економіки, є вирішення питань удосконалення управління структурою їх капіталу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий вклад у розробку
теоретичних питань наукового обґрунтування сутності організаційно-економічного
механізму управління структурою капіталу внесли І. Бланк,
Ю. Воробйов, В. Гриньова, М. Дороніна, М. Кизим,
Дж. Кларк, В. Марченко, А. Маршалл, Л. Українська та ін.
Проте, рекомендації щодо управління структурою капіталу підприємства,
запропоновані західними вченими, орієнтовані для використання у практичній
діяльності підприємств, які діють в умовах розвиненої ринкової економіки, і не
враховують особливостей економіки України. Розроблені вітчизняними науковцями
економіко-математичні моделі визначення оптимальної структури капіталу також не
враховують суттєві особливості функціонування вітчизняних підприємств
сільського господарства.
Мета статті. Метою статті є обґрунтування
наукового підходу до управління структурою капіталу сільськогосподарських
підприємств на основі збалансованої системи показників.
Виклад та обґрунтування отриманих
наукових результатів. Сучасна економіка характеризується якісними структурними
трансформаціями, що викликані процесами глобалізації та інтеграції, посиленням
інтенсивності конкуренції, яка набуває рис глобальної. Жорсткі умови
конкуренції на внутрішніх та зовнішніх ринках вимагають від вітчизняних
підприємств формування та розвитку конкурентних переваг на основі використання методів
стратегічного управління і планування, розробки та впровадження ефективної
стратегічної поведінки. В основі цих методів лежить стратегія управління
капіталом.
Управління капіталом
належить до основних завдань фінансового менеджера на будь-якому підприємстві,
оскільки обсяг, структура та вартість капіталу суттєво впливають на основні
показники фінансово-господарської діяльності даного підприємства та в цілому на
ефективність його діяльності.
Структура капіталу пов’язана з
особливостями кожної з його складових частин, тобто власного і позичкового. З
однієї сторони підприємство, яке використовує тільки власний капітал, має
найвищу фінансову стійкість. З іншої сторони, підприємство, що використовує
позичковий капітал, має вищий фінансовий потенціал для свого економічного
розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості
приросту рентабельності власного капіталу.
Оптимізація структури капіталу є
одним з найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі
стратегічної оцінки фінансування підприємства в сучасних умовах. Це таке
співвідношення використання власних і залучених коштів, при якому
забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтами дохідності та
фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
В процесі стратегічного аналізу
використовується збалансована система показників (ЗСП), яка дає можливість
дослідити співвідношення доходності та ризику в процесі розвитку товариства. До
такої системи показників економісти відносять: коефіцієнти фінансової стійкості
та платоспроможності, рентабельності активів та власного капіталу, ділової
активності. Аналітичне дослідження структури капіталу показує, що вона тісно
пов'язана із системою прогнозування показників підприємства [1, с.298].
Система прогнозних показників
повинна відповідати таким основним вимогам: єдність і обов’язковість показників
для даного рівня прогнозування; здатність до агрегатування і дезагрегатування;
мати одиниці вимірювання; забезпечувати комплексну характеристику всіх аспектів
функціонування об'єктів прогнозування; бути гнучкою, здатною до адаптації та
відображення всіх змін стану об'єкта прогнозування. Аналіз літературних джерел
показав, що на сьогоднішній день стратегічний аналіз капіталу передбачає в першу
чергу прийняття управлінських рішень щодо управління структурою капіталу.
Збалансовану систему показників можна визначити як ретельно підібраний
набір інструментів, які піддаються кількісному виміру та ґрунтуються на
стратегії організації [2, с. 15].
Збалансована система
показників – це система, яка переводить місію і
загальну стратегію господарюючого суб’єкта в систему чітко поставлених
цілей і завдань, а також показників, що визначають ступінь досягнення
даних установок. Вона забезпечує зворотний зв’язок між внутрішніми
бізнес-процесами й зовнішніми показниками, необхідний для
підвищення стратегічної ефективності й досягнення результатів. Система
містить набір індикаторів, що не лише дають змогу
оцінити результати минулих рішень, але й дають орієнтацію на майбутнє.
Майбутні індикатори можуть відображати ключові покращення у
всій організації, минулі індикатори дозволяють відповісти на питання – чи
призвели ці покрашення до підвищення фінансових результатів.
Показники ЗСП слід
використовувати як засіб формування та розповсюдження бізнес-стратегії, що
створює взаємозв'язку між індивідуальними, внутрішньокорпоративними і
міжвідомчими ініціативами для досягнення спільної мети. Чотири складових ЗСП
дозволяють досягти балансу між довгостроковими і короткостроковими цілями, між
бажаними результатами і факторами їх досягнення, а також між жорсткими
об'єктивними критеріями і більш м'якими суб'єктивними показниками [3].
Цілі чотирьох складових пов'язані
один з одним причино-наслідкових відносин. Все
починається з гіпотези про те, що фінансові результати можуть бути отримані
тільки в тому випадку, якщо задоволена цільова група клієнтів. Пропозиція
споживчої цінності клієнтам описує, як збільшити продажі і завоювати лояльність
цільових клієнтів. Внутрішні процеси ж створюють і надають клієнту цю
пропозицію. І нарешті, нематеріальні активи, що підтримують здійснення
внутрішніх процесів, представляють основу для стратегії. Наведені в стратегічне
відповідність мети всіх складових - і є основний інструмент створення вартості,
а отже, сфокусованої і послідовної стратегії.
Розробка ЗСП здійснюється шляхом
виконання наступних кроків: розробка стратегічних цілей; зв'язування
стратегічних цілей причинно-наслідковими ланцюжками - побудова стратегічної
карти; вибір показників і визначення їх цільових значень; розробка стратегічних
заходів.
Збалансована система показників,
використовуючи накопичений досвід, визначає загальну форму для опису та
втілення стратегії - стратегічну карту. Побудова стратегічної карти управління
оптимізацією структури капіталу на основі ЗСП, має бути в першу чергу
обґрунтовано базовою стратегією підприємства. Теорія і практика підприємницької
діяльності виділяють три види базових економічних стратегій: виживання,
стабілізація та розвиток. Кожна з цих стратегій визначається рівнем досягнутої
рентабельності та життєвим циклом товарів.
Головною метою управління
оптимізацією структури капіталу підприємства став один із критеріїв оптимізації
структури капіталу, а саме: максимізація рівня фінансової рентабельності. Такий
вибір критерію обгрунтовується тим, що рівень фінансового левериджу, який є одним з основних механізмів реалізації саме завдання максимізації рівня
фінансової рентабельності, характеризує
потенційну можливість підприємства впливати на чистий
прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів у ситуації коливання
прибутковості, у якій знаходиться досліджуване підприємство.
Збалансована система
показників транслює місію й загальну стратегію організації в систему
взаємозалежних показників. Збалансована система використовує вимірювані
показники принаймні у наступних чотирьох напрямках:
1. фінансовий
напрямок, що розглядає ефективність діяльності підприємства з погляду віддачі
на вкладений капітал;
2. оцінка
корисності товарів і послуг компаній з погляду кінцевих споживачів;
3. внутрішня
операційна ефективність, що оцінює ефективність внутрішньої організації
бізнес-процесів;
4. інновації
й навчання, тобто здатність організації до сприйняття нових ідей, її гнучкість,
орієнтація на постійні поліпшення.
Традиційно використовувані
фінансові показники в збалансованій системі показників вважаються такими, що реагувати на них вже
пізно, а показники, які відносяться до перспектив «Ринок/Споживачі»,
«Бізнес-процеси» і «Інфраструктура/Співробітники», розглядаються як «ранні» (є
можливість реагувати завчасно).
Отже, виходячи із завдань
головної стратегії досліджуваного сільськогосподарського підприємства, були
сформульовані цілі щодо управління оптимізацією структури його капіталу. Цілі підприємства формулюються
таким чином, щоб
ступінь їх досягнення могла бути виміряна
окремими показниками (табл. 1).
Таблиця 1.
Зведена таблиця цілей та
показників стратегічного управління структурою капіталу сільськогосподарського
підприємства СК «Восток»
|
Перспектива |
Ціль |
Показник |
|
Фінансова перспектива |
Максимізація рівня фінансової рентабельності |
Коефіцієнт фінансової рентабельності |
|
Оптимізація обороту капіталу |
Частка капіталу, яка не використовується в основній діяльності |
|
|
Забезпечення фінансової гнучкості |
Коефіцієнт маневреності ВОК |
|
|
Своєчасне реінвестування капіталу |
Коефіцієнт капіталізації |
|
|
Забезпечення фінансової рівноваги |
Рівень фінансової стійкості |
|
|
Клієнти |
Ефективна взаємодія з кредитними організаціями |
Процентні ставки за кредитами, які надаються |
|
Вдосконалення зв’язків із постачальниками |
Відсоток принесених претензій з боку постачальників |
|
|
Підтримання успішної репутації |
Попит на продукцію |
|
|
Зростання кількості постійних клієнтів |
Темпи приросту кількості постійних клієнтів |
|
|
Внутрішні бізнес-процеси |
Забезпечення достатнього рівня фінансового контролю за напрямами
використання капіталу |
Відсоток проведених перевірок із запланованих |
|
Ефективне управління ризиками |
Рівень фінансового ризику |
|
|
Вдосконалення системи управління розробкою і просуванням нових товарів |
Коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства |
|
|
Вдосконалення системи стратегічного управління |
Частка витрат на розвиток системи |
|
|
Вдосконалення системи планування основної діяльності |
Відсоток порушення плану виробництва і збуту |
|
|
Навчання та розвиток |
Розвиток творчого потенціалу |
Кількість запропонованих інновацій у рік |
|
Розвиток кваліфікованого персоналу |
Кількість робітників, які пройшли атестацію |
|
|
Вдосконалення системи мотивації |
Плинність кадрів |
Надамо
характеристику стратегічних перспектив підприємства у зазначених 4-х площинах.
Так,
фінансові показники оцінюють економічні наслідки зроблених дій і є індикаторами
відповідності стратегії компанії, її здійснення і втілення загальному плану
удосконалення певного явища і підприємства в цілому. Кожен обраний показник
являє собою ланку в ланцюзі причинно-наслідкових зв'язків (взаємовідносин),
націлених у підсумку на вдосконалення фінансової діяльності. Завдання
досягнення максимальної прибутковості капіталу (фінансової рентабельності) може
бути забезпечена на стадії його формування за рахунок мінімізації
середньозваженої його вартості, оптимізації співвідношення власного та
позикового видів залученого капіталу, залучення його в таких формах, які в
конкретних умовах господарської діяльності підприємства генерують найбільш
високий рівень прибутку. Максимізація прибутковості формованого капіталу
повинна забезпечуватися в межах прийнятного фінансового ризику, конкретний
рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з
урахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеня прийнятного
ризику при здійсненні господарської діяльності).
Завдання оптимізації обороту
капіталу вирішується шляхом ефективного управління потоками різних форм
капіталу в процесі окремих циклів його кругообігу на підприємстві;
забезпеченням синхронності формування окремих видів потоків капіталу,
пов'язаних з операційною або інвестиційною діяльністю. Одним з результатів
такої оптимізації є мінімізація середніх розмірів капіталу, тимчасово не
використовується в господарській діяльності підприємства і не бере участь у
формуванні його доходів.
Забезпечення достатньої
фінансової гнучкості підприємства характеризує здатність підприємства швидко
формувати необхідний обсяг додаткового капіталу при несподіваній появі
високоефективних інвестиційних пропозицій чи нові можливості прискорення
економічного зростання. Необхідна фінансова гнучкість забезпечується в процесі
формування капіталу за рахунок оптимізації співвідношення власних і позикових
його видів, довгострокових і короткострокових форм його залучення, зниження
рівня фінансових ризиків, своєчасних розрахунків з інвесторами і кредиторами.
У зв'язку зі зміною умов
зовнішнього економічного середовища або внутрішніх параметрів господарської
діяльності підприємства, ряд напрямків і форм використання капіталу можуть не
забезпечувати передбачений рівень його прибутковості. У зв'язку з цим важливу
роль набуває своєчасне реінвестування капіталу в найбільш дохідні активи та
операції, що забезпечують необхідний рівень його ефективності в цілому.
Забезпечення постійної фінансової
рівноваги підприємства в процесі його розвитку характеризується високим рівнем
фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його
розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу та його
авансуванням в необхідних обсягах у високоліквідні види активів. Крім того,
фінансову рівновагу може бути забезпечено раціоналізацією складу формованого
капіталу по періоду його залучення.
Клієнтська складова розглядається
як споживча база і сегмент ринку, в яких конкурує дане підприємство, а також як
показники результатів його діяльності в цільовому сегменті ринку. Як правило,
ця складова включає в себе кілька основних, або базових, показників результатів
успішного впровадження правильно сформульованої і добре виконуваної стратегії.
Сюди входять: ефективна взаємодія з кредитними організаціями, вдосконалення
зв’язків із постачальниками, підтримання успішної репутації, зростання
кількості постійних клієнтів.
Складова внутрішніх
бізнес-процесів визначає ті процеси, які необхідно довести до досконалості.
Показники даного напрямку зосереджені на оцінці внутрішніх процесів, від яких
великою мірою залежить задоволення потреб клієнтів і досягнення фінансових
завдань компанії в цілому. Найчастіше, вдається виявити абсолютно нові
внутрішні бізнес-процеси, які керівництво має довести до досконалості, з тим
щоб запропонована стратегія привела до успіху.
Що ж до останнього компонента
ЗСП, а саме навчання та розвитку, то, безсумнівно, серйозні інвестиції в кадри
стануть генераторами великих інновацій і модернізації внутрішніх
бізнес-процесів на користь клієнтам і, в кінцевому рахунку для досягнення
головної фінансової мети підприємства. Розвиток творчого потенціалу та кар'єрне
зростання мають тут дуже важливе значення.
Встановлення причинно-наслідкових
зв'язків та факторів впливу між ключовими цілями призвело до єдиної системи і
завершує створення карти стратегічних цілей у сфері управління оптимізацією
структури капіталу підприємства.
Висновки. Отже, в умовах нестабільного економічного середовища та
жорсткої конкуренції особливо важливими є саме стратегічні управлінські
рішення, для прийняття яких є недостатнім застосування лише фінансових
показників діяльності. Сучасним ефективним інструментом стратегічного управління
розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах, що швидко змінюють ринок є
застосування збалансованої системи показників, яка дозволяє відстежувати різні
види діяльності на підприємстві: внутрішні бізнес процесі, роботу з клієнтами,
діяльність посередників, враховувати інтереси власників, аналізувати ризики
вкладення засобів. Показники ЗСП слід використовувати як засіб формування та розповсюдження
бізнес-стратегії, що створює взаємозв'язку між індивідуальними,
внутрішньокорпоративними і міжвідомчими ініціативами для досягнення спільної
мети.
Список використаних
джерел
1.
Ткаченко А.М. Управління фінансовими ресурсами підприємства та оптимізація
вартісної структури капіталу / А.М. Ткаченко // Держава та регіони. Серія:
Економіка та підприємництво. – 2006. - №5. – С.297-299.
2.
Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П.
Организация, ориентированная на стратегию. Как в новой
бизнес-среде преуспевают организации, применяющие сбалансированную систему показателей.
– М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. – 416с.
3.
Сталинская Е.В. Сбалансированная система показателей и стратегическая карта
как инструменты формирования и реализации стратегии предприятия / Е.В.
Сталинская // БизнесИнформ. – 2010. – №2. – С 78-83.