Экономические науки/13. Региональная экономика

Реп’яхова Г.С.

Керівник: к.е.н., доц. Нефьодова Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівли імені Михайла Туган – Барановського, Україна

«Водяні ресурси Донбасу, їх економічна оцінка».

Забезпечення економіки України водними ресурсами у достатній кількості та відповідної якості є дуже важливим питанням на сучасному етапі. В умовах розвитку ринковоїекономіки актуальною стала проблема формування нової системи управління усфері водокористування, що стимулюватиме суб’єктів господарювання до економії водних ресурсів та зменшення їх забруднення. Водні ресурси Донецького регіону використовують промислові, сільськогосподарські підприємства, комунальні господарства. Основним джерелом водо забезпечення цих галузей є річки, озера, водосховища, підземні води. Дослідження головних проблем підприємств водного господарства та розроблення стратегіїстабілізації, розвитку є необхідним і важливим, оскільки їх діяльність потребує значних змін.

Наявні водні ресурси не забезпечують потреб регіону.Обсяг поверхневого стоку з території Донецької області - 0,954 км куб., Луганської - 1,094 км куб. Отже всього - 2,0487 км куб. води, яку можна використати для господарських потреб. Споживачі забезпечені місцевими водними ресурсами від 50%у басейні Сіверського Донця до 27% у басейні ріки Міус. Води каналів Дніпро - Донбас та Сіверський Донець - Донбас не повністю вирішують проблему. Використання вод для питтєвого водопостачання лімітується забрудненістю шахтними (1 км куб щороку), господарсько-побутовими, промисловими стічними водами. У басейні Сіверського Донця придатними для зрошення (за хімічним складом) є паводкові води [4].

Аналіз останніх досліджень присвячений проблемі економічних відносин у водному господарстві та ефективного використання водних ресурсівзаймалися такі вітчизняні вчені, як А.В. Яцик, В.М. Хорєв, В.А. Сташук, Г.Г. Гулюк, В.В. Ступницький, В. Багнюк, П.П. Пастушенко та ін.

Водні ресурси області формуються за рахунок транзитної притоки поверхневих вод по р. Сіверський Донець, місцевого річкового стоку, що формується в межах області, стічних, шахтних і кар’єрних вод, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Водозабезпеченість місцевим природним річковим стоком на одного мешканця області (180 мкуб. ) в 5 разів менша, ніж у середньому по Україні.
Більшість річок області відноситься до категорії брудних і дуже брудних. Причина цього, як в надходженні у водні об’єкти забруднених стічних вод підприємств, зливових вод з територій міст, підприємств та сільськогосподарських угідь, а також в значній багаторічній акумуляції забруднюючих речовин в донних відкладеннях. У воді практично всіх річок області висока концентрація солей. Однією з основних причин цього є скид до них високомiнералiзованих шахтно-рудничних вод, з якими потрапляє більше 1 млн. тонн різних солей (без урахування морської води). Найбільш забрудненими ріками є р. Кальміус (м. Донецьк, м. Маріуполь), р. Булавін (м. Єнакієве), р. Кринка (с. Новоселівка) та р. Бахмут. Ріки басейну Сіверського Донця забруднені азотом нітратним, азотом амонійним, сульфатами.

Основними галузями, які найбільше використовують свіжу воду є металургія, енергетика, вугільна промисловість, комунальне та сільське господарства. Основними забруднювачами водних об’єктів є підприємства металургійної промисловості – Маріупольські металургійні комбінати ім. Ілліча та «Азовсталь», Єнакiєвськi металургійний і коксохімічний заводи, Макіївський і Авдіївський коксохімічні заводи, підприємства вугільної промисловості, біологічні очисні споруди Кiровсько-Маріупольського промвузла, міст Артемівська, Добропiлля, Ясинуватого тощо.
Загалом по області склався напружений стан з очищенням госппобутових стічних вод. За останні 10 років в області не введено до експлуатацію жодної великої споруди по очищенню госппобутових стічних вод.

В цілому, за багаторічний період, якість води в річках стабілізувалася і не має значних коливань: відбувається поступове зниження забруднення річок по завислим речовинам, залізу та нафтопродуктами.
Водосховища, які є джерелами централізованого питного водопостачання, через підвищену мінералізацію й жорсткість не відповідають нормативним вимогам. Показники якості підземних вод більшості родовищ, що експлуатуються для господарсько-питного водопостачання, перевищують допустимі концентрації за вмістом сухого залишку, сульфатів, хлоридів і загальної жорсткості, а часто і за іншими інгредієнтами. Насамперед, це стосується південних і західних районів, де населення і тваринництво користуються неякісною питною водою. У більшість населених пунктів цього регіону питна вода завозиться автотранспортом. Діяльність підприємств призводить до забруднення водоносних горизонтів, що ще більше ускладнює становище.

Річки рівнинного типу, переважно снігового (70%) і дощового (20%) живлення. Живляться також підземними, шахтними водами. Пересічна густота річкової сітки — 0,2— 0,3 км/км², а в межах Донецького кряжа — 0,5, на півдні — до 0,1 км/км². Багато річок влітку пересихає і водопостачання більш як на 50% здійснюється за рахунок 80 водосховищ (найбільші Курахівське, Карлівське, Клебань-Бицьке в Донецькій обл. та Ісаківське, Сватівське, Кам'янське в Луганській обл.). В Луганській обл. понад 60 озер, у Донецькій їх мало, переважно невеличкі заплавні. В районі закладено 1309 ставків і водойм загальною площею водного дзеркала 10,7 тис.га. Річки, озера, водосховища і ставки використовують для риборозведення, промислового і комунального водопостачання, зрошування. Підземні води поступаються за загальними ресурсами поверхневим, однак їх роль у балансі питтєвого водопостачання Донбасу досить значна. Дебіти свердловин у долині Сіверського Дінця коливаються в межах 250—350 м куб/год. Донбас багатий на мінеральні і столові води. На півдні район має вихід до Азовського моря - мілководної затоки Чорного моря. Перед районом стоїть проблема докорінного поліпшення водопостачання, від розв'язання якої залежить подальший розвиток економіки. Дефіцит водопостачання становить 5 млрд. м куб. [3].

Таким чином для поліпшення ситуації з водними ресурсами необхідні: - забезпечення нормативної очистки забруднених стічних вод; - реконструкція 130 аварійних колекторів стічних вод та 11 КНС; -розчищення та відродження водності 20,8 км малих річок;- охороназаконодавчимиактами та законами.

Охорона і використання водних ресурсів в Україні регулюютьсяактом:Водний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 6 червня 1995 р. № 214/95-ВР (Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24, ст.189). Всі води України охороняються від забруднення, засмічення і вичерпання. Україна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі використання і охорони водних ресурсів.Проблема збереження водних і біологічних ресурсів та забезпечення населення і народного господарства прісною водою в достатній кількості і прийнятної якостієактуальною для України.Це пов’язано з тим, що країна є однією з малозабезпечених прісними водами: на душу населення припадає 1,0 тис. м куб місцевих водних ресурсів при середньому водо забезпеченні населення Європи 4,6 тис. м куб. Для покриття водного дефіциту в різних регіонах України здійснено великомасштабне гідротехнічне будівництво, пов’язане із зарегулюванням Дніпра, Дністра, Південного Бугу, численних малих річок, створення системи каналів територіального перекидання частини стоку Дніпра в промислові центри Донбасу, Кривого Рогу та посушливі регіони України, зокрема в Крим [1; 5].

Література:

1.Водний кодекс України № 214/95-ВР від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - від 6 червня 1995 р. - № 24, с. 189)

2.Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – 572 с.

3.http://ukrref.com.ua/index.php?id=MTU2NzA=&g=11

4.http://www.nbuv.gov.ua/institutions/igb/index.html.

5. http://nuwm.rv.ua/metods/asp/vd1/v51ek27.pdf.