Экономические науки/13. Региональная экономика

Керівник: к.е.н., доц. Нефьодова Ю.В., Савицкий В.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівли імені Михайла Туган – Барановського,Україна

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

Однією з корінних соціально-економічних проблем сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки та важливою характеристикою конкурентоспроможності ринку праці є безробіття. Надмірне безробіття негативно відображається на всій економіці країни, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є актуальним.

Вирішенням проблеми безробіття займалися такі вчені, як В. Галицький, І. Моцін, М. Папієв, Я. Міклош, Ю. Маршавін. Питанням взаємозв’язку інфляції і безробіття займався А. Філліпс, в подальшому П. Самуельсон та Р. Солоу, які розробили «криву Філіпсона» [6, с. 182]. Артук Ойкен прийшов до висновку, що рівень безробіття знаходиться у визначеній числовій залежності від динаміки внутрішнього валового продукту. Теоретичні узагальнення зводяться до того, що, чим вищий є приріст сукупного попиту, тим вищою є інфляція та зростання реального продукту, але нижчим є рівень безробіття. Однак ці припущення у майбутньому викликали великий сумнів, тому було висунуто «гіпотезу природного рівня» [2, с. 76].

Проте ряд питань, пов’язаних з безробіттям в Україні, особливо у методологічному плані, залишаються не достатньо дослідженими. Це стосується, насамперед, проблеми соціально-економічних наслідків та втрат від безробіття, а також його впливу на безпечний національний розвиток.

Метою статті є: дослідження основних проблем та наслідків безробіття в Україні, а також визначення напрямків подолання кризових явищ в Україні.

Безробіття є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, проти річний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об’єктивних причин, зобов’язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» № 804-XII (804–12) від 01.03.91 зі змінами та доповненнями, дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи» [1]. Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність.

Значної шкоди Україні завдала світова фінансова криза. Найбільшого скорочення зайнятості на початку кризи зазнали такі сектори, як промисловість та будівництво. Згідно статистичних даних, в Україні кількість офіційно зареєстрованих безробітних у 2008 році склала всього - близько 876,2, у 2009 році - 542,8, у 2010 році - 564,0 тис. безробітних, а у 2011 році: всього - 501,4 тис., за статтю – жінки 274,6; чоловіки – 226,8. За професійними групами: законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) -49,8; професіонали – 45,5; фахівці – 47,4; технічні службовці – 27,5; працівники сфери торгівлі та послуг – 71,3; кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства - 20,5; кваліфіковані робітники з інструментом - 57,0; робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин – 93,9; найпростіші професії - 88,3. Якщо порівнювати період з 2008 по 2011 роки, то можна зробити висновки, що рівень безробіття в Україні поступово зменшується.

Позитивна тенденція рівня безробіття в Україні є дуже далекою від реальності. При цьому вважаємо, що існує багато проблем щодо статистики безробіття в Україні, які не дозволяють об’єктивно оцінювати реалії безробіття в Україні: - неможливо врахувати осіб, які втратили «надію на працю» в Україні, які не стоять на обліку в службі зайнятості; - статистика не враховує часткову зайнятість. Ти, хто примусово знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації, вважаються зайнятими; - неправдива інформація з боку безробітних. Велика кількість працівників працюють без офіційного оформлення, тому майже неможливо перевірити тих, хто отримує виплати по безробіттю, й задіяний в тіньовій економіці. При цьому статистика не враховує, що саме через відсутність роботи 7 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Не включається до складу безробітних ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на «чверть ставки», ні тих, що мають тимчасові підробітки. Значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.

На ринку праці України також можна виділити таку актуальну проблему, як проблема конкурентоспроможності національного ринку праці. Сучасний стан розвитку економіки України характеризується трансформаційними процесами, позитивний результат таких перетворень не може бути досягнутий без виходу на якісно новий рівень кваліфікації робочої сили та її конкурентоспроможності. Система забезпеченості кадрами має гнучко реагувати на зміни потреб виробництва, що виявляються на ринку праці. Але відсутність комплексного системного підходу до потреб кадрового забезпечення виробничої сфери як на загальнодержавному, так і регіональному рівні призвели до зростання невідповідності між потребою у кваліфікованих кадрах і фактичною професійно-кваліфікаційною структурою пропозиції робочої сили. На сьогодні в Україні просліджується тенденція невідповідності кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, кількості найнятих робітників, які скористалися послугами служби зайнятості, та потребі у робочий силі.

Значне перевищення пропозиції робочої сили, яке існує сьогодні в Україні призводить до того, що зростає кількість «хронічного безробіття», тобто тих, хто не може отримати роботу більше ніж протягом одного року. Незначна позитивна динаміки статистики щодо зростання попиту на робітників, може бути лише відображенням «сезонності» ринку праці, а ніяк ні зростанням економіки та створенням робочих місць.

Гострою на сьогодні є проблема високої частки безробітних з вищою освітою в Україні. Оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою виникає питання про раціональність державної політики щодо фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти.

Також останнім часом, ситуація з молодіжною зайнятістю в Україні постійно загострюється. Питома вага молоді у загальній кількості безробітних досягла 30%. Молодь становить окрему частину ринку праці і розвивається не так як увесь ринок. З одного боку, вік сприяє високій мобільності, відкритості, сміливості у зміні та пошуку роботи. З іншого, молоді не вистачає відповідного досвіду, щоб бути конкурентоспроможною на ринку праці. Тому безробіття молоді (за статистикою, - це громадяни у віці від 16 до 30 років) є однією з найгостріших соціально-економічних проблем України. Так, станом на травень 2011 року, за даними Держкомстату України, в державі зареєстровано 549,2 тисяч безробітних, що становить 2% від усього населення країни працездатного віку. З них – 164,76 тисяч безробітних – молодь [4,с.112].

Крім того, рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі [4,с.113].

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в регіонах у майбутньому набуде ще більшої гостроти. Фахівці певні: на сьогодні економічна криза впливає найбільше на сфери фінансових послуг, нерухомість, будівельну галузь, металургію, торгівлю, хімічну та добувну промисловість. Однак список цей може виявитися доволі великим.

Також актуальною проблемою на ринку праці України, є проблема мобільності робочої сили. Трансформаційні економічні перетворення в Україні створили можливості для появи нових умов та видів мобільності робочої сили.

Безпосередньою причиною трудових переміщень у кожному окремому випадку є невідповідність інтересів і вимог працівника конкретному робочому місцю, а на макроекономічному рівні – невідповідність між існуючим розподілом робочих місць і потребами моделі соціально-економічного розвитку. Не менш негативний вплив на рівень безробіття в Україні має проблема гендерної диференціації попиту на робочу силу та доходів населення України, що розглядається здебільшого через призму економічного спаду. Заробітна плата чоловіків залишається значно вищою, ніж у жінок, крім того жінкам складніше знайти кваліфіковану роботу. В більшості країн світу, у тому числі і в Україні, чітко виявляється концентрація жінок в галузях і професіях із нижчим рівнем оплати праці. Тому є факт зниження рівня заробітної плати жінок при їх переході з галузей, в яких домінують чоловіки, в галузі, де більшість працюючих – жінки. Розмір середньої заробітної плати жінок є нижчим навіть там, де переважає жіноча праця. Крім того, кількість зареєстрованих безробітних серед жінок більша, ніж чоловіків, що теж впливає на розмір доходів

Таким чином, основними напрямами вирішення проблеми безробіття в Україні на наш погляд можуть бути:

- стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

- підтримка ліквідності проектів з будівництва комерційної нерухомості, які у випадку різкого скорочення джерел фінансування змушені будуть звільняти тисячі робітників;

- відповідність держзамовлення на підготовку спеціалістів у відповідності із реальним станом попиту на робочу силу;

- надання податкових кредитів підприємствам за кожне нове створене робоче місце;

- розширення обсягів субсидування створення нових робочих місць;

- використання страхування на випадок безробіття для субсидування підприємств, які пропонують професійне навчання для внутрішньо фірмового повторного прийому на роботу;

- преміювання підприємств, які сплачували страхові внески протягом більше, ніж двох років, без звільнень робітників;

- збільшення терміну та обсягу виплат допомоги по безробіттю;

- надання допомоги по безробіттю працівникам з тимчасовою зайнятістю;

- впровадження додаткової системи соціального забезпечення для службовців, метою якого є прив’язка гарантії зайнятості до подальшої кваліфікації;

- збільшення фінансування заходів щодо надання ефективної підтримки пошуку робочих місць безробітними;

- проведення щотижневого моніторингу працівників звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємств та організацій або скороченням чисельності чи штату працівників, а також неповної зайнятості працівників;

- збільшення державного фінансування програм професійного навчання;

- надання податкових пільг для підприємств з високою часткою зайнятого сільського населення

Отже, проблеми безробіття в Україні вимагають від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Високий рівень безробіття - це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.

Література:

1. Закон України «Про зайнятість населення» № 804-XII (804–12) від 01.03.91 зі змінами та доповненнями.

2. Баланда А.А. / Соціально-економічні ризики та наслідки безробіття в Україні // Економіка та держава. – 2007 – №4 – с. 75-78

3. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - КНЕУ, 2003. - 252с.

4. Гальків Л.І. / Втрати людського капіталу України: чинник безробіття // Економіка і регіони. – 2009. – №2. – с. 110-113.

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua

6. Чурилова О.А. / Безробіття в Україні: причини, види, наслідки // Наукові доробки молоді – вирішенню проблем європ. інтеграції: зб. наук. статтей у 2 т. –х.: Континент, 2008. – №12 с. 182-184.