Экономические науки/14.Экономическая теория
Пересунько
З.М.
Вінницький
національний аграрний університет,Україна
Еволюція поглядів щодо поняття
«інновація»
Анотація.
В даній статті інновація розглядається як невідворотний процес людської
діяльності., що внаслідок творчих та розумових здібностей притаманний людству з
моменту його існування. Аналізується відмінність в поняттях «інновація» та
«винахід». Надано пояснення різниці в
економічній сутності «новацій» та «інновацій».
Ключові
слова: інновації, новації, винаходи, інноваційний розвиток.
Постановка
проблеми.
Ми живемо в інноваційному світі, в якому щорічно науковцями та провідними підприємствами
презентується низка винаходів та інноваційних процесів. Ми вже не уявляємо
свого життя без електроенергії, транспорту, телебачення, комп’ютерів,
стільникового зв’язку та ряду інших, колись інноваційних відкриттів. Дані
відкриття тісно ввірвались не лише в повсякденне життя людини, а й в діяльність
підприємств. За допомогою новітніх технологій та технологічних процесів
підприємства мають змогу швидше та якісніше виготовляти свою продукцію, при
цьому зменшуючи затрати сил і коштів на даний процес та забезпечуючи собі гідне
місце на ринку серед інших підприємств своєї галузі. І навпаки, підприємства, які не йдуть в ногу з часом та
використовують старе обладнання й методи виробництва, не витримуючи
конкурентної боротьби все частіше сходять з дистанції.
Аналіз
досліджень та публікацій. З розвитком вчень про інновації розглядом даного
питання займалась низка зарубіжних та вітчизняних вчених. Слід відзначити праці
А.Сміта, М.І. Туган-Барановського, М.Д. Кондратьєва, Й.Шумпетера - видатних
економістів, які стояли біля витоків
теорії інновацій, слід відзначити й внесок таких економістів як
Д. Гохберг, П. Друкер, Б. Санто, Р. Фатхудінов та ін. Серед
сучасних українських вчених-економістів дослідження у сфері інноваційної
діяльності проводили В. Александрова, Ю. Бажал, С. Захарін, А. Чухно, О. Дацій,
Л. Федулова та інші.
Постановка
завдання.
Метою статті є розгляд феномену інновацій з історичної точки зору та аналіз
трактування економічної сутності категорії «інновації» в працях провідних
економістів і розгляд відмінності економічної сутності понять «інновація» та «винахід».
Виклад
основного матеріалу дослідження. Впродовж всієї історії людства саме інновації
стимулювали розвиток суспільства й привели його до такого рівня розвитку, який
ми маємо змогу спостерігати на сьогоднішній день. Людина, завдяки своїм
розумовим здібностям та прагненням полегшити собі життя, стала рушійною силою
розвитку. Так, саме винаходи (нові процеси) стали причиною неолітичної
революції (VІІІ-ІІІ тис. до н.е.) –
переходом від привласнюючого господарства (збиральництво, мисливство,
рибальство) до відтворюючого
(землеробство, скотарство). Завдяки новим винаходам і способам ведення
господарства була задоволена потреба першого рівня – потреба у їжі, людство
мало змогу перейти від кочового способу життя до осілого, при цьому людина
одержала вільний час, який в подальшому вона використовувала для вдосконалення
існуючих знарядь та процесів праці й створенням нових. Із задоволенням одного
рівня потреб у людства виникали потреби іншого рівня, тож творчість та достатня
кількість вільного часу стали поштовхом для виникнення нових ремесел – ткацтва,
виробництва глиняних виробів тощо. Отже, безперервний розвиток потреб є
рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу,
стимулює появу дедалі нових і нових потреб [1, с. 45].
З вищезазначеного ми можемо зробити
висновок щодо того, що інновації існують з часів існування людства та пройшли
еволюцію від примітивних кам’яних ножів, стріл тощо до літаків та комп’ютерів і
т.п. Проте ґрунтовне дослідження інновацій та інноваційного розвитку
розпочалось лише в ХХ столітті, хоча їх роль як основного фактору розвитку
економіки була відмічена ще у ХVІІІ ст. французьким
просвітником Жаном Кондорсе та видатним шотландським економістом Адамом Смітом.
Жан Кондорсе в праці «Ескіз історичної
картини прогресу людського розуму» (виданий
посмертно в 1794р.) відмітив, що «процес науки забезпечує процес промисловості,
який сам потім пришвидшує наукові успіхи, й цей взаємний вплив, дія якого
поновлюється, повинен бути зарахованим до найбільш дієвих, найбільш могутніх
причин вдосконалення людського роду» [3, с.250-251].
Адам Сміт в його фундаментальній праці
«Дослідження про природу та причини багатства народів» (1776) розглядає
розподіл праці як двигун, який підштовхує розвиток ринку по зростаючій спіралі
продуктивності. А.Сміт стверджує, що розподіл праці є джерелом продуктивності
так як її підвищенню сприяє все більше використання машин. Дана модель
індустріальної організації веде до спеціалізації та механізації, котра не має
меж. В конструкції економіста обмін та прибуток, що одержаний в результаті
обміну, підштовхують підприємців, виробників чи робітників до технічного
прогресу. А. Сміт особливо ретельно
вивчив взаємозв’язок між розподілом праці, винаходами та механізацією. Розподіл
праці призводить до виникнення нового ланцюга, котрий звільнює потенціал продуктивності.
Таким чином, модель Адама Сміта можна представити так: розподіл
праці-продуктивність-дохід-механізація-технічний прогрес [2,
с.7].
Одним з родоначальників теорії
інновацій був видатний український вчений М.І. Туган-Барановський, в своїй
праці «Промислові кризи у сучасній Англії, їх причини та вплив на народне
життя» (1894) відзначив важливість державної підтримки наукових розробок та їх
впровадження у виробництво.
Австрійський економіст Й. Шумпетер
продовжив ідею Туган-Барановського, він наголосив на важливості нових продуктів
як стимулу економічного зростання. Він стверджував, що конкуренція з боку нових
продуктів є більш важливою, ніж незначні зміни в цінах на існуючі. Наприклад,
економіка більш ймовірно зазнає зростання за рахунок розвитку таких продуктів
як нове програмне забезпечення або нові фармацевтичні препарати, ніж від
зниження цін на існуючі продукти, такі
як телефони та автомобілі [5, с.7].
Термін
«інновація» походить від латинського inovatiо (in – в, novus - новий) та в
буквальному перекладі має значення нововведення. Йозеф Алоїз Шумпетер вперше ввів в економічний лексикон термін
«інновація». Проте вперше він дав назву даному явищу як «нова комбінація» в
праці «Теорія економічного розвитку» (1912). Він виділив 5 типів «нових
комбінацій»:
- виготовлення
нового, невідомого
для споживачів
блага, або створення
нової якості;
- впровадження
нового, невідомого
до цього,
способу виробництва, в
основі якого лежить необов'язково
нове наукове
відкриття, а
також нових
способів комерційного
використання товару;
3)
освоєння нового ринку збуту,
на якому
дана галузь промисловості
країни не
була представлена, незалежно
існував цей
ринок досі чи ні;
4)
отримання нового джерела сировини
або напівфабрикатів,
незалежно від
того, існувало
це джерело перш,
або просто
не бралося до уваги, або вважалося
недоступним, або його
треба було створити;
5)
реорганізація -
створення монопольного
становища або
ліквідація такого [4, с.35].
На думку Пола Тротта, багато людей
плутають поняття «інновації» та «винаходи». Дійсно, якщо попросити людей пояснити сутність даних
понять, можна зібрати широкий спектр
визначень. Правильним є твердження, що винахід є поняттям, що близьке до
інновації, але вони не є ідентичними та взаємозамінними. Отже, важливим є встановлення
чітких відмінностей між ними.
Саме по собі поняття «інновації» є досить
широким й може бути визначеним декількома шляхами. Одне з найбільш повних
визначень було запропоновано Маєрсом та Маркізом у 1969 році:
Інновація – це не окрема дія, а всеохоплюючий
процес взаємопов’язаних суб-процесів. Це не просто концепція нової ідеї,
винахід нового пристрою, розвиток нового ринку. Це комбінація всіх цих
процесів.
Багато науковців розмежовували поняття
«інновації» та «винаходи» припускаючи, що інновації пов’язані комерційним та
практичним застосуванням ідей чи винаходів. Винахід по-суті є концепцією ідеї,
тоді як інновація – подальше впровадження винаходів в економіку. Наступне
просте рівняння допоможе наглядно показати зв’язок між двома даними поняттями:
теоретична концепція
+
Інновація = технічний винахід
+
комерційне використання
Рис.1. Інноваційний процес та його складові
Всім термінам даного рівняння необхідно
дати визначення з метою уникнення плутанини. Концепція нової ідеї – це
відправна точка для інновації. Сама по собі «нова ідея» не є ні винаходом, ні
інновацією, вона є просто концепцією, думкою чи зібранням думок. Процес
перетворення інтелектуальної думки в матеріально новий артефакт (звичайно
продукт або процес) і є винаходом. Це саме той етап, на якому наука та
технологія відіграють визначну роль. Наступним щаблем є експлуатація, це
завершальний процес інновації. Тож інновація залежить від винаходів, але тільки
після практичного використання винаходів це можна назвати інновацією.
Отже, можна сказати, що інновація –
це управління всіма процесами, що в
свою чергу формують інноваційний процес, а саме: генерування ідей,
технологічний розвиток, виробництво нового (поліпшеного) продукту, виробничого
процесу чи обладнання [5, с.14-15].
Висновки. Отже, підводячи
підсумок можна сказати, що інновації мають місце з самого початку існування
людства, вони являють собою результат творчої діяльності людини, в більшості
випадків для їх створення необхідний певний багаж знань. На даний час не існує
конкретного визначення терміну «інновації» так як дане поняття є надто широким
та дискусійним. На нашу думку слід зазначити, що ми вважаємо те, що не кожна
новація (новий продукт, процес виробництва тощо) може називатись інновацією до
тих пір, поки її не буде введено в практичне використання.
Література:
1. Базилевич В.Д.
Економічна теорія:Політекономія/за ред. В.Д.Базилевича.-6-те вид., перероб. І
доп.-К.:Знання-Прес, 2007.-719с.
3. Кондорсе, Ж.-А.
Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума. — М.—Л.:
Соцэкгиз, 1936
4. Сухарев.О.
Эволюционная
экономика, "неоклассика" и инновации: Й.Шумпетер, Я. Корнаи и
"эффект моды" в науке / О. Сухарев // Инвестиции в России.– 2012.– №
7 (210).– С. 34-40.