Герега О.В.

Львівська комерційна академія

Прибутковість й ефективність діяльності суб’єктів ринкової економіки

Прибутковість (рівень додаткової вартості вкладеного капіталу) від операційної фінансово-економічної діяльності та ефективність довгострокового функціонування (зростання ринкової вартості власного капіталу) сучасних суб’єктів ринкової економіки виступають основними критеріями їх функціонування, розглядаються найважливішими в системі економічних категорій. Розвиток сучасних парадигм ефективності ґрунтується на базисних засадах класичних теорій прибутку і капіталу. При дослідженні концептуальних спрямувань розвитку та удосконалення систем і моделей встановлення та вимірювання рівня ефективності сучасних економічних систем, авторами обґрунтовано акцентується на тому, що «від правильності трактування терміну «прибуток» значною мірою залежить об’єктивність оцінки економічної ефективності через систему відповідних показників та правильність розуміння критерію ефективності» [1, с. 82].

Поняття ефективності функціонування сучасних суб’єктів ринкової економіки є об’ємнішим за показник прибутковості операційної діяльності, оскільки «ефективність слід розглядати як комплексну оцінку, яка ураховує не тільки кінцеві результати, але й умови, за яких вони досягнуті» [2, с. 38]. Загалом характеристика рівня результативності поточної діяльності в контексті ефективності довгострокового функціонування підприємства як відкритої соціально-економічної системи будується на ключових індикаторах, обчислених з використанням показника прибутковості та ринкової капіталізації. При цьому до формалізованого інформаційно-статистичного базису оцінно-аналітичної системи додають експертну індикативну складову, на основі яких формують одиничні та синтетичні (інтегральні) показники результатної ефективності.

Складність узагальненої, але чітко вираженої характеристики ефективності функціонування сучасної економічної системи пов’язана з неоднозначністю підходів до її оцінки з позиції поточної результативності (прибутковості) і набуття потенціалу розвитку. Прибутковість поточної діяльності (мінімізація витрат) не знаходиться у прямій паритетності до процесів формування довгострокового потенціалу (напр., спрямування додаткових витрат на створення різнорідного типу маркетингових активів). З набуттям виразних ознак стагнації і рецесії у глобальному і національному соціально-економічному середовищі дедалі більш невизначеним стає поняття ефективності як міра адаптивності – здатність організації пристосуватися до сучасних мінливих фінансово-економічних умов.

Для підприємств корпоративного типу (публічних компаній) національної економіки виразним індикатором ефективності стає зростання ринкової вартості власного (акціонерного) капіталу. З такої точки зору ефективність управління корпоративними структурами (забезпечення добробуту акціонерів) розглядається через ринковий курс акцій (концепція вартісно орієнтованого управління). При цьому основним результатним показником поточної діяльності залишається прибутковість. Прибуткова й вартісно орієнтована концепції у багатьох випадках вступають у протиріччя, а тому на практиці менеджменту організації приходиться вирішувати складні завдання ефективності управління, балансуючи на тонкій грані створення прибутку і формування стратегічного потенціалу.

Ефективність функціонування економічного суб’єкта загалом розглядається як міра отриманих ним результатів співвідносно до витрачених на їх досягнення ресурсів. Оскільки діапазон конкретних результатів функціонування суб’єктів ринкової економіки достатньо обширний, то виділяють окремі види ефективності і для обґрунтувань управлінських рішень формулюють різноманітні аналітичні підходи до їх оцінювання.

Література

1. Кучер Л.Ю. Науково-теоретичні основи формування прибутку підприємства / Л.Ю. Кучер // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2010. - №1. – С.82-89.

2. Павленко И.Г. Подходы к определению экономической сущности понятия «эффективность» / И.Г. Павленко // Экономика и управление. – 2006. - №1. – С.35-38.