Економічні науки/15.Державне регулювання економікою

Сухомлинова А.С.,к.е.н.Пономаренко С.Ю.

Донецький державний університет управління

Податок на «розкіш» в Україні

Одна з найбільш обговорюваних сьогодні проблем сучасної економічної думки у світі - введення так званого податку на «розкіш». За різними соціологічними опитуваннями, дану ініціативу підтримує 50-60% жителів України. Як стверджують апологети даного податку, він допоможе усунути соціальну несправедливість і наповнити спустошену казну.

Але чи є в податку на «розкіш» соціальна справедливість?

По-перше, чому багаті повинні платити більше, якщо гроші легально зароблені? А якщо «не зовсім» легально, може бути, краще ввести інститут конфіскації для корупціонерів, збільшити збір природної ренти з нафто-і газоекспортерів і жорсткіше контролювати держзакупівлі? По-друге, де та межа, яка дозволяє відокремити предмети (об'єкти) розкоші від не розкоші? Адже кожен з нас має своє трактування поняття «розкіш».

Тому вирішення даної проблеми є досить актуальним на сучасному етапі становлення українського суспільства.

Розвиток теоретичних засад дослідження майнового оподаткування пов’язаний з іменами таких вітчизняних науковців, як М. П. Кучерявенко, І. Є. Криницький, І. М. Бондаренко тощо. З огляду на наявні в літературі точки зору можна виокремити два підходи. Згідно з першим, майнові податки у широкому розумінні включають усю сукупність податків, пов’язаних із майном, у тому числі господарськими операціями із майном, у результаті яких особа одержує дохід. Відповідно до другого (вузького підходу) майнові податки мають своїм об’єктом виключно майно (рухоме чи нерухоме), незалежно від того, чи є воно джерелом доходу, чи ні. Саме такий підхід у спрощеній формі відображає суть майнового оподаткування [1,с.118].

Для того, щоб розглянути податок на «розкіш» необхідно підібрати визначення слову «розкіш». Якщо звернутися до словника В.І. Даля, то розкіш - це витонченість, велика кількість прекрасного, багатство і повнота. Ставлячись до життя, до людини: надмірність зручностей, марнотратство на всі життєві потреби. Варто відзначити, що чіткого визначення поняття "розкіш" українське законодавство не містить.

У деяких країнах податок на багатство запроваджується як тимчасовий у період кризових явищ в економіці. В інших, більш багатих державах, він діє постійно. Цей податок - один із заходів, які допоможуть вчасно виплачувати пенсії, збалансувати бюджет [1,с.56].

05.06.2012 року Верховною Радою України було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування багатства та предметів розкоші» № 10558. Оподаткування багатства може стати реальністю для України з 1 січня 2013 року [2].

За допомогою цього податку планується збільшити доходи до державного бюджету на 500 млн грн. [3].

Платниками податку на розкіш виступатимуть фізичні особи,які:

· здійснюють купівлю або ввезення в Україну предметів розкоші (за встановленим законом переліком);

· володіють елітним майном (земля, будинок, автомобіль та ін.)

Базою оподаткування з податку на «розкіш» вважається:

· вартість предметів розкоші, що визначені окремим переліком;

· фізичні або технічні параметри майна, що підпадає під критерії елітного [2].

Предметами розкоші будуть вважатися взуття, вироби з хутра, шкіри, килими, текстиль, предмети мистецтва, антикваріат, за які власники виклали понад 30 мінімальних зарплат (32190 грн). Обкладатися податком будуть також вироби з дорогоцінних металів або дорогоцінних (напівдорогоцінних) каменів, годинники, мобільні телефони, зброя, за які сплачено понад 20 мінімальних зарплат (21460 грн). Податок буде стягуватися один раз при купівлі в сумі 10% від вартості на момент покупки або ввезення на митну територію України.

Власники літаків і вертольотів будуть платити щороку 0,2% від мінімальної зарплати за кожен кілограм злітної маси. Яхти та інші плавальні засоби для спорту і відпочинку з потужністю двигуна від 75 кВт – оплачуватимуться щороку 0,2% від мінімальної зарплати за кожен 1 кВт потужності. Судна старше 20 років обкладатися податком не будуть.

Поряд з цим збільшиться і податок на доходи. Якщо такі перевищують 15 мінімальних зарплат,встановлених на 1 січня, ставка податку для суми перевищення збільшується до 20% (для всіх інших цей податок зараз становить 15%). Якщо ж сума доходів за місяць перевищує 10 мінімальних зарплат, буде стягуватися 17% з суми перевищення. Податковий тягар за елітну нерухомість буде також варіюватися.

До цієї категорії законодавці віднесли квартири понад 200 кв. м. і будинки більше 400 кв. м. Власники таких апартаментів зобов'язані будуть платити щороку 2% від мінімальної зарплати за кожен квадратний метр.

Автомобілі з об'ємом двигуна понад 3400 куб. см, мотоцикли з об'ємом двигуна понад 800 куб. см будуть відбирати у їхніх власників 20% від мінімальної зарплати за кожні 100 куб. см. Але транспортні засоби, яким більше 7 років, податком обкладатися не будуть [4].

Варто звернути увагу на економічну ефективність і можливості адміністрування. Сам податок на «розкіш» може мати як мінімум дві складових: додаткові акцизи на предмети (товари) розкоші і додаткове оподаткування «елітної» нерухомості.

У першому випадку податок взагалі мало що дасть, окрім помилкового морального задоволення певним громадянам та додаткових повноважень чиновникам. Адже добре відомо, що багато люксові покупки здійснюються за кордоном, а літаки і яхти зареєстровані в офшорах. Або ж існує можливість «записати» частина дорогих покупок на нерезидентів та використовувати їх за довіреністю.

У випадку з нерухомістю все буде ще гірше. Щоб ввести податок на елітну нерухомість, потрібно ввести ринковий податок на всю нерухомість (тобто податок з реальної ціни), а це вже торкнеться всіх громадян, а не тільки багатих. Даний податок може вдарити не тільки по багатим, але і по середньому класу, навіть по бідним [3].

Таким чином, введення податку на «розкіш» в сучасних українських умовах до істотних змін в економіці не приведе. Країна отримає додатковий вихід доходів «в тінь», вивіз капіталу, подорожчання і без того дорогих люксових товарів і в перспективі підвищення податків на нерухомість. На мою думку, постраждають лише представники середнього класу. Контраргумент, що говорить, що схожий податок є в деяких країнах Заходу, розбивається при порівнянні цін на схожі дорогі речі, техніку, автомобілі в Україні і тих же європейських державах.

Українці і без податку на «розкіш» очевидно переплачують.

Основна мета податку на «розкіш» - знизити розрив між різними верствами населення шляхом перерозподілу надлишків, одержуваних у вигляді податкових зборів, на користь слабких. Безумовно, це має сильний соціальний ефект.

Але як показує практика, даний податок не є ефективним.

Помилково вважати, що фіскальні заходи, тобто введення податку на багатство, змінять систему і скоротять цей розрив. Для прийняття виваженого рішення необхідно розуміти цілі: це може бути зняття соціальної напруженості, що цілком досяжно, а також створення справедливої економічної системи, в якій нижнім соціальним верствам гарантується можливість поліпшити своє становище. Та другу задачу податок на «багатство» не вирішує [4].

Варто відзначити, що одним з плюсів податку на розкіш тієї чи іншої країни є поповнення державного бюджету в найкоротші терміни. Однак, цілком очевидно, що даний процес будевигідним, але не довгостроковим. Експерти у всіх країнах відзначають один істотний недолік високого оподаткування заможних людей - податки змушують їх тікати в ті країни, де немає таких податків.

Література

1. Хімічева Н.І. Податкове право/Н. І. Хімічева. - М.:БЕК, 1997.- 336 с.

2. Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування багатства та предметів розкоші» № 10558. – [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

3. Новини України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://news.dt.ua

4. Фінанси України. - [Електронний ресурс] .- Режим доступу: http://news.finance.ua