Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Людмила Кривоніс

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Податковий інвестиційний кредит як інструмент стимулювання інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств

Зважаючи на стан розвитку сучасної економіки, Україна з моменту отримання незалежності все ще не змогла реалізувати наявний потенціал для досягнення високих темпів розвитку держави та забезпечення добробуту населення. Важливою проблемою є застарілі методи управління як на мікро- так і на макрорівні. В умовах нестабільної політичної та економічної ситуації суб’єктам господарювання важко досягти стабільної прибутковості, не говорячи вже про постійну наявність коштів на оновлення основних засобів. Тому виходить замкнуте коло – застаріле устаткування не дозволяє отримувати високий дохід, а недостатність доходу в свою чергу спричиняє неможливість модернізації. Зарубіжний досвід свідчить про ефективність активної інвестиційної діяльності фірми, що систематично здійснюється, при доцільному фінансовому регулюванні з боку держави. Саме тому великого поширення у світовій практиці набувають інструменти державного впливу на інвестиційну складову бізнесу, особливо податкового характеру.

Інвестиційний податковий кредит (далі – ІПК) є важливим інструментом, що може використовуватися урядом для стимулювання вітчизняних підприємств до здійснення інноваційних та інвестиційних проектів.

Метою даного дослідження є з’ясувати сутність ІПК та його можливість впливати, в тій чи іншій мірі, на активізацію інвестиційної діяльності підприємств та визначити перспективи його подальшого використання в Україні.

Провідні економісти акцентують свою увагу на важливості активізації здійснення інвестиційної діяльності підприємствами, що впливає на загальний стан економіки країни та дозволяє збільшити темпи економічного розвитку. На практиці використовуються безліч методів впливу на діяльність фірми з боку держави, одними з найдієвіших є податкові пільги. Традиційним інструментом, що використовується у всіх країнах є зниження ставки оподаткування. Проте, механічне зниження податку не є шляхом до активізації інвестицій. Для тієї частини прибутку, яку підприємство планує інвестувати, існують лояльні податкові режими у формі знижених податкових ставок на прибуток або загалом звільнення від оподаткування тієї частини податку на прибуток, яку підприємство реінвестує у модернізацію. Тобто, зменшення бази оподаткування на суму, що буде використовуватися для реалізації конкретного інвестиційного проекту і є ІПК. В деяких економічних джерелах дослідники розуміють також під цим поняттям відстрочку виплати податку з прибутку, що дається суб’єкту підприємницької діяльності на певний строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм із наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку внаслідок загального зростання прибутку, що буде одержаний відповідно до чинного законодавства внаслідок реалізації інноваційних програм [3, с.116].

Друга інтерпретація цього терміну відображає його сутність саме як різновиду кредиту та передбачає надання на умовах платності, повернення та строковості. В загальному ж основним принципом ІПК є цільове використання коштів, що чітко контролюється з боку контролюючих органів. Податковий кредит являє собою вирахування з нарахованого податку, а не з прибутку, як при інших податкових пільгах.

Такий спосіб стимулювання інвестицій є досить ефективним за умови наявної правової бази, що визначає усі аспекти його використання та існування належної інфраструктури для дієвого функціонування даного механізму. ІПК може надаватися на певний строк (3-5 років). Зазвичай такою пільгою користуються нові пріоритетні галузі виробництва.

Варто зазначити, що у даному випадку кредитором виступає держава, що встановлює посилені вимоги до використання даного виду податкової пільги. Обов’язковими для отримання ІПК є наступні документи: бізнес-план інвестиційного проекту, розрахунок бюджетної ефективності даного проекту, дані про термін та джерело погашення кредиту, дані про прибутки або збитки компанії протягом останніх періодів у формі звітної документації, документи, що свідчать про наявність застави або поручительства, довідку про відсутність податкових боргів. Тобто, фактично для отримання ІПК підприємств має здійснити ретельну підготовку, що буде передбачати опрацювання бухгалтерської звітності для отримання кредиту, що включає погашення заборгованості по податках та іншим бюджетним платежам, розробку бізнес-плану та збір необхідних документів, подання заяви уповноваженому держоргану, узгодження параметрів бізнес-плану та розміру кредиту, періодичні контрольні процедури на стадії виконання бізнес-плану.

Серед інших, умовами надання ІПК мають стати такі:

· сталий фінансовий стан підприємства-позичальника;

· переважно інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизація, грошові нагромадження юридичної особи тощо);

· наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту, який забезпечить після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та суми податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту;

· термін окупності запозичених через інвестиційний податковий кредит коштів, тобто їх повернення до бюджету у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток, не повинен перевищувати заздалегідь визначений строк [1, с.316].

Тенденція до збільшення кількості пільг спостерігається як в зарубіжному, так і в вітчизняному податковому законодавстві, проте існують різні пріоритетні напрямки, що підлягають стимулюванню. Цей інструмент поширений у багатьох країнах світу, де його застосування сприяло швидкому оновленню матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання, переозброєнню виробництва, модернізації потужностей. Наприклад, в Англії компаніям дозволяється використовувати близько 10 % податку корпорацій на інвестиції, що визначені законом. У Франції ІПК використовується для того, щоб стимулювати створення нових підприємств, у тому числі і для прискорення розвитку економічно відсталих регіонів. Широко використовується цей інструмент в Італії для стимулювання розвитку південних регіонів. У Франції компанії по видобутку нафти і природного газу мають право на знижку на виснаження надр у розмірі 23,5 % продаж, або 50 % чистого доходу; компанії з добутку твердих мінералів – 15 %, або 50% відповідно. Знижка визначена вимогою реінвестувати отримані засоби в ті само галузі протягом 2 років (нафта і газ) або 5 років (тверді мінерали). Цей досвід свідчить, що у перспективі доцільно обґрунтувати і впровадити виважені механізми використання ІПК і в Україні [2, с.108].

Вітчизняна економіка має безліч особливостей, що визначають перспективи впровадження ІПК в податкову систему як дієвий інструмент стимулювання інвестицій. Загальноекономічні проблеми, що перешкоджають веденню бізнесу поширюються і на цю сферу. Зокрема, бюрократичні перепони зменшують оперативність та узгодженість підприємців та держави при отриманні кредиту. Лобіювання власних інтересів чиновниками є проблемою, що спричинить надання переваги одним підприємствам над іншими та зловживанням у цій сфері. Також, фактором перешкоджання ефективному механізму надання ІПК стане високий рівень корупції в Україні.

З іншого боку, при здійсненні комплексних заходів для створення ефективної системи застосування даної податкової пільги, перспективи податкового кредитування в Україні досить оптимістичними. Це пов'язано з тим, що за останні роки частка коштів, спрямованих на капітальні вкладення підприємствами основних галузей економіки, стрімко скорочувалася, а це призвело до сплеску техногенних аварій і катастроф. Податкове кредитування покликане стимулювати інвестування в модернізацію основних засобів та інтенсифікацію капітальних вкладень. Це дасть змогу росту реальному виробництву, що є основою економічного зростання.

Отож, одним із найважливіших факторів ринкового стимулювання інноваційної діяльності підприємств в економічній теорії і практиці вважаємо ІПК як інструмент впливу на економічні процеси, що спрямований на підвищення інвестиційної та інноваційної активності шляхом створення особливого режиму оподаткування. Завдяки специфічному оподаткуванню така стимуляція розробки, впровадження та використання технологічних інновацій у господарській діяльності порівняно з іншими заходами підтримки інноваційної діяльності промислових підприємств має ряд переваг. Зокрема, ІПК дозволяє знизити ціну інноваційного проекту в незалежності від початкових розмірів його бюджету, через що ймовірність позитивного результату в прийнятті підприємницького рішення, пов'язаного з вибором проекту по пріоритету прибутковості на користь інноваційного, буде доволі високою.

Література:

1. Кміть В.М. Інвестиційний податковий кредит як основа державного стимулювання інвестиційно-інноваційної активності підприємств / В.М.Кміть, М.М.Бугіль // Формування ринкової економіки в Україні: зб. наук. праць. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. – № 23. – C. 314-320.

2. Коваленко Н. В. Інвестиційний податковий кредит як інструмент фінансування діяльності промислових підприємств / Н. В. Коваленко // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2011. – №3(54). – C. 106-111.

3. Левандівський О.Т. Інвестиційний податковий кредит у відтворенні і збереженні природних ресурсів / О.Т.Левандівський // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – №3. – С. 116-118.