Львівський національний університет імені Івана Франка
Оптимізація оподаткування як складова податкового планування на
підприємстві
Необхідність податкового планування
закладена в самому податковому законодавстві, яке передбачає ті або інші податкові
режими для різних ситуацій, допускає різні методи для числення податкової бази
і пропонує платникам податків різні податкові пільги, якщо вони діятимуть в
бажаних владним органам напрямах. Корпоративне податкове планування можна
визначити як систему заходів підприємства, спрямоване на максимальне
використання можливостей чинного законодавства з метою законної оптимізації
його податкових платежів.
Питання податкової оптимізації на
підприємстві досліджували Ю.Б.Іванов, А.І.Крисоватий, А.Я.Кізима, В.В.Карпова, В.В.Маслій,
Т.С.Клебанова, Г.С.Ястребова та багато інших відомих вітчизняних і зарубіжних
вчених. Однак, незважаючи на це, деякі аспекти
досліджуваного питання і досі мало розкриті та вимагають подальшого наукового
дослідження.
Оптимізація
оподаткування –
це легальний шлях зменшення податкових зобов'язань підприємства, заснований на
використанні наданих законодавством можливостей у галузі податкового
законодавства, зокрема, шляхом зміни схем діяльності [3, с. 49].
Існує поширена думка, що
оптимізація проводиться лише з метою максимального законного зниження податків.
В цьому випадку її часто називають податковою мінімізацією. Оптимізація
оподаткування – це крупніше завдання, що стоїть перед фінансовим управлінням
підприємством, ніж мінімізація податків. Оптимізація оподаткування набагато
ширша: окрім мінімізації, її інструментами є відстрочення сплати податків,
зменшення суми сплачуваних до бюджету «живих» засобів та інші. Всі вони вигідні
з точки зору фінансового менеджменту: грошові кошти залишаються у розпорядженні
підприємства і дають прибуток, не зменшується сума оборотних коштів, що також
сприяє збільшенню прибутку.
Для
досягнення максимально ефективних результатів оптимізація оподаткування вимагає
злагодженої роботи команди податкових юристів і бізнес-консультантів. Завдання
перших: побудова і виведення схеми оптимізації оподаткування, адаптація схеми з
точки зору правового поля. Завдання других: забезпечення нормального
впровадження схеми у вже існуючу матрицю бізнес-процесів підприємства, що склалася,
консультування по питаннях організаційних перестроювань. Такий комплексний
підхід дозволяє створювати ексклюзивні рішення для різних підприємств [2, с.
35].
Кінцевим
результатом податкового планування є розроблення оптимізаційних схем, які
повинні відповідати таким принципам[4]:
-
адекватності
витрат – вартість впроваджуваної схеми не повинна перевищувати суми зменшуваних
податків;
-
юридичної
відповідальності – схема оптимізації має бути, безперечно, легітимною відносно
як вітчизняного, так і міжнародного законодавства;
-
конфіденційності
– доступ до інформації про фактичне призначення і наслідки трансакцій, що
проводяться, має бути максимально обмежений;
-
підконтрольності
– досягнення бажаних результатів від використання схеми оптимізації податкових
платежів залежить від добре продуманого контролю і існування реальних важелів
дії на всіх виконавців і на всіх етапах;
-
допустимого
поєднання форми і вмісту – синхронізація юридичних і фактичних дій важлива не
лише для забезпечення захисту від «недобросовісних» учасників процесу, але має
також безцінне значення і для «віддзеркалення» можливих підозрінь з боку
перевіряючих;
-
нейтралітету
– оптимізацію податкових платежів необхідно виробляти за рахунок своїх
податкових платежів, а не за рахунок збільшення відрахування незалежних
контрагентів;
-
диверсифікації
– оптимізація бюджетних відрахування, як один з видів економічної діяльності,
пов'язаний з рухом і зберіганням матеріальних цінностей, може бути схильний до
впливу різних зовнішніх і внутрішніх чинників несприятливого характеру;
- автономності –
дії з оптимізації оподаткування повинні якомога менше залежати від зовнішніх
учасників.
У залежності від дієвості суб'єктів
податкового планування стосовно використання можливих інструментів, воно
ділиться на пасивне і активне. В основі пасивного податкового планування лежить
альтернативна оптимізація. Така оптимізація можлива тоді, коли в податковому
законодавстві існує дві і більше альтернативних норми, а доцільність
використання будь-якої з них вирішує фахівець підприємства або фізична особа –
платник податків. До активної податкового планування відносять специфічні
методи планування
діяльності підприємства з використанням
спеціально розроблених оптимізаційних схем [3, c. 53].
До основними таких оптимізаційних схем
можна віднести наступні методи [1, с. 425]:
1. заміни відносин
– полягає в заміні операції, що передбачає обтяжливе оподаткування, на операцію
з аналогічною метою, але з більш пільговим порядком оподаткування.
2. розподілу
відносин – базується на методі заміни відносин. Відмінність цих методів полягає
в тому, що в методі розподілу відносин заміняється або частина господарської
операції, замість операції в цілому, або одна господарська операція поділяється
на кілька частин.
3. відстрочення
податкового платежу – дозволяє перенести момент виникнення об’єкта
оподаткування на наступні податкові періоди.
4. делегування
податків структурі-сателіту – полягає в передачі сплати податкових платежів
спеціально створеним структурам, діяльність яких спрямована на зменшення фіскального
податкового тиску на основне підприємство.
5. використання
офшорну, під яким розуміють сукупність методів, що використовують у своїй
основі перенесення об’єкта
оподаткування під юрисдикцію м’якшого режиму
оподаткування.
6. використання
облікової політики – полягає в розробці варіанта облікової політики,
спрямованого на оптимізацію податкових платежів підприємства. І хоча нині в
українському законодавстві прямого зв’язку між податковим і бухгалтерським
обліком немає, у деяких випадках бухгалтерський облік впливає на показники
податкового обліку підприємства.
7. пільгового суб’єкта
господарювання – полягає у скороченні об’єкта оподаткування підприємства шляхом вибору
спеціальної організаційно-правової основи суб’єкта господарювання з пільговим
режимом оподаткування.
Особливості
застосування конкретного методу оптимізації оподаткування безпосередньо
залежить від сфери, галузі та специфіки діяльності кожного окремого суб’єкта,
оскільки класифікуються за окремими напрямами діяльності.
Отож, оптимізація
оподаткування є кінцевою метою податкового планування, що дозволяє мінімізувати
податковий тягар підприємства легальними методами. Даний процес необхідно
проводити як при створенні бізнесу, так і на будь-якому з етапів функціонування
підприємства.
Література:
1. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В.
Податковий менеджмент: навчальний посібник. – К.: Знання, 2008. – 525 с.
2. Клебанова Т.С.,
Ястребова Г.С. Моделювання податкового навантаження підприємства в умовах
трансформаційної економіки: Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2009. – 268 с.
3. Крисоватий А.І.,
Кізима А.Я., Маслій В.В. Планування та прогнозування податкових надходжень:
навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2011. – 260 с.
4. Принципи оптимізації
оподаткування в компанії /[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://biznes-forum.org.ua