Економічні науки/16. Макроекономіка

Старший викладач Фурман І.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Студентка Войтенко Т.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Аналіз споживчого кошика в Україні

У економіці будь-якої країни на сьогоднішній день існує термін «споживчий кошик», тобто асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї.

Визначення структури та розміру споживчого кошику дозволяє, по-перше, оцінити рівень життя та рівень соціальної забезпеченості населення країни. По-друге, оцінити рівень інфляції, проаналізувавши співвідношення цін споживчого кошика за теперішній та попередній роки. Це метод оцінки рівня інфляції за індексом споживчих цін. По-третє, споживчий кошик служить також базою для порівняння розрахункових та реальних рівнів споживання. До того ж саме за результатами оцінки вартості споживчого кошика встановлюються мінімальна заробітна плата, розмір пенсій, стипендій та субсидій для населення [3].

Проблематика теоретичних аспектів та певної практики визначення соціальних стандартів, зокрема формування споживчого кошика, в економічній літературі представлена науковими працями А Писаревської, С. Бурлуцького, А. Полової та інших. Попри значний обсяг наукових досліджень, проблема використання науково обґрунтованої методики розрахунку споживчого кошика залишається досі не вирішеною.

За найбільш поширеною міжнародною методологією створення споживчого кошику країни, що має за основу науково обґрунтовані нормативи споживання товарів та послуг, достатніх для нормального існування людини, у його складі продукти харчування не мають перевищувати 30 %, непродовольчі товари (одяг, взуття, меблі, предмети культури, побуту та ін.) мають складати приблизно 47 %, а всі послуги – 23 %.

В 2011 році в Україні діяв споживчий кошик, який не переглядався з 2000 року, хоча за міжнародними стандартами його зміна має відбуватися раз на 5 років. До того ж структура існуючого набору далека від норми. Продукти харчування займають 64,3 %, непродовольчі товари – 15,5 %, а послуги – 20,2 % . Такий склад кошика було встановлено за методологією Ленінградського інституту гігієни праці, створеною у 1990 році. Слід зауважити, що всі інші країни минулого СРСР вже відмовилися від цієї методики та прийняли методики, які розроблені та використовуються у розвинених країнах.

Проте, це ще не найгірше. Якщо порівняти вартість споживчого кошика за станом на сьогодні із початком 2012 року, то можна побачити зниження вартості трохи більше ніж на 10%, а у порівнянні з минулим місяцем зменшення вартості споживчого кошика складе 3,3%.

За словами чиновників, найбільш дорогий споживчий кошик станом на 10 серпня 2012 року був у Одеській області (455,3 гривні), Києві (448,95 гривні) та Донецьку (438,53 гривні).

Найнижча вартість продуктів, які входять до споживчого кошика, зафіксована у Волинській (379 гривень), Херсонській (близько 400 гривень) і Дніпропетровській (403,19 гривні) областях [1].

Найкраще виразити враження про споживчий кошик українців можна за допомогою цитати взятої з інтернет-статті : «106 грамів хліба, 5 грамів сала і 25 грамів ковбаси, півтора стакана молока та 250 грамів картоплі на день, пара шкарпеток та колготок на рік, одна пара білизни на 5 років – це не тюремні норми, а рекомендований державою так званий споживчий кошик для українців».

Цікавим фактом є те, що до споживчого кошика українця не включено медичні послуги, які навіть у державних медичних закладах не є повністю безкоштовними. Також не врахована можливість платного навчання у вищих навчальних закладах [2].

Яскравим прикладом споживчого кошика є розвинені країни, де його склад визначається за даними статистики та опитувань населення. Після останнього перегляду споживчого кошика Великобританії до нього було додано музичний плеєр та платні музичні композиції, доступ до мережі Інтернет та значно розширено обсяг продуктів харчування, що мають бути доступні кожному англійцю. В Німеччині було додано можливість ходити до кафе чи клубів раз на тиждень. Середньостатистична сім'я в США тепер може собі дозволити відпочинок за кордоном, дороге лікування та придбання автомобіля мінімум раз на 2 роки.

За планом споживчий кошик українців мав бути переглянутий у 2010 році, але цього не відбулося, адже тоді довелося б збільшувати мінімальну заробітну плату, пенсії, стипендії та інші соціальні витрати, що тільки збільшить існуючий дефіцит бюджету. Але і залишати ситуацію такою, якою вона є зараз, не можна. Звісно, кожен має сам піклуватися про свій добробут та добробут своєї сім'ї, але що робити пенсіонерам чи інвалідам, які майже повністю залежать від держави [3].

Тож необхідно у найближчий час переглянути склад споживчого кошика українців, об’єктивно переоцінити його вартість та на основі цього змінити соціальну політику держави.

Література :

1.Бурлуцький С.В. Формування прожиткового мінімуму методом насичення споживчого кошику домогосподарств / С.В. Бурлуцький // Вісник східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - №7(178). – 34-41

2.Писаревська А. К. Основні аспекти формування споживчого кошика в Україні / А. К. Писаревська // Вісник державної фінансової академії: Економічні науки. – №1, 2010 . – С.33 – 39.

3.Полова А.І. Аналіз споживчого кошика та реальних видатків населення України / А.І. Полова // Управління розвитком. – 2011. – №16 (113). – С.83-85.