Економічні науки/16. Макроекономіка

Старший викладач Фурман І.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Студентка Швед О.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Бідність в Україні : стандарти, ознаки, шляхи зменшення

Нині спостерігають різке зниження макроекономічних показників, поляризація доходів, соціальна диференціація, що сприяє посиленню такого негативного явища як бідність. Безсумнівно вражають наслідки цього соціально-економічного явища: погіршення здоров’я населення, зростання смертності в країні, а також гальмування соціально-економічного розвитку країни. На сьогодні бідність є однією з глобальних проблем людства, що характеризує низький рівень життя населення.

Проблема соціальної нерівності й бідності як у глобальному, так і країнному вимірі є предметом наукового інтересу та жвавих дискусій як зарубіжних, так і вітчизняних науковців вже протягом десятиліть, що свідчить про її надзвичайну актуальність [2].

Найвидатнішими науковцями, котрі досліджували проблему бідності, є О. Аріас, Арістотель, А. Аткінсон, Н. Бердсолл, О. Білорус, Ф. Бургиньон, Дж. Вульфенсон, В. Геєць, О. Гелор, Д. Доллар, С. Єрохін, Я. Жаліло, Д. Зейра, Дж. Коррес, А. Краай, С. Кузнєц, Н. Лустінг, А. Льюіс, Дж. М. Майєр, В. Мау, М. Меламед, С. Мочерний, В. Д. Нордхаус, А. Пападаскалопулос, Р. Перотті, Дж. Поліхронопулос, М. Порфененко, Дж. Е. Раух, Д. Родрік, Дж. Роулз, Дж. Сакс, Пол А. Самуельсон, А. Сен, Дж. Сорос, П. Таусенд, М. Тодаро, Н. Франклін, Ю. Шишков, Т. Шульц та багато інших.

Останнім часом у вітчизняній пресі, на телебаченні та в наукових публікаціях слово «бідність» вживається набагато частіше, ніж слово «багатство». По суті, без нього не обходиться жодна серйозна дискусія на соціальну тему. Це і не дивно, адже нині - криза. Разом з тим, на думку численних соціологів, політологів, економістів тощо, бідність - одне з самих невизначених понять [1].

Сьогодні є поширеним доволі спрощене розуміння бідності. Так, згідно з матеріалами найчастіше використовуваної в Інтернет-мережі енциклопедії – Вікіпедії : «бідність — це соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сім'ю якісним медичним обслуговуванням».

У соціальних науках і в суспільному житті бідність і її крайня форма - убогість - оцінюються як соціальне зло. Зло бідності в тому, що вона є злочином суспільства, тобто всіх людей: і бідних, і багатих, - з погляду тих соціальних наслідків, які вона має. Про це писали ще на початку двадцятого століття Д. Ліньов та Г. Джордж.

Слід зауважити, що бідність в Україні має свої стандарти та ознаки, які можна охарактеризувати як відсутність роботи як джерела існування, відсутність належних умов життя, низька якість харчування і високий відсоток витрат доходів сімей на харчування, неможливість користування платними медичними послугами і послугами освіти, низька професійно-освітня підготовка та коротка тривалість життя.

Одним з найважливіших показників, що характеризує розподіл доходів населення, є рівень бідності, питання про зменшення якого вже більш як 10

років перебуває у фокусі уваги [2].

Ключовим критерієм рівня бідності є відносна бідність. Даний показник показує, як розподіляються доходи суспільства, який принцип розподілу у різних прошарках суспільства. Якщо цей показник не змінюється, то можна говорити про те, що яким би не було економічне зростання, все одно від нього ефект розподілиться пропорційно між групами населення – бідні не одержать у рівних частинах з багатими від цього економічного зростання. Фактично вони

відірвуться від багатих ще далі у разі економічного зростання.

За даними експертів, щодо відносної бідності відбувалися позитивні зміни у 2010 році, і тоді Україна мала показник 24,1. 2011 рік – вихід з кризи, але показники вказували, що немає тенденції повернутися назад у докризовий період. Якщо це було 24,1% в 2010-му, то в 2011-му – це 24,3%. Сьогодні економічне зростання не йде великими темпами. І напевно, в 2013-му році ці темпи не будуть дуже високими. І виходячи з цього, можна вважати, що даний показник залишиться 24,3, хоча можливе і зниження.

Оцінюючи дії держави на шляху боротьби з бідністю не можна сказати, що немає зусиль щодо поліпшення ситуації, але в країні важко просуваються реформи, особливо в частині соціальної підтримки [1].

Аналізуючи дослідження експертів та науковців, можна сказати, що теперішній стан економіки не є задовільним, оскільки рівень бідності збільшується. До цих пір, в Україні головним чинником ризику бідності є безробіття та неспроможність законодавства до боротьби з нею.

Для покращення стану економіки та подолання бідності потрібно : внести зміни до нормативно-правової бази, а саме спрощення системи оподаткування для бідних верств населення та запровадження прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб, що відносяться до «багатих».; змінити принцип розподілу доходів; вдосконалити систему соціального захисту осіб, які мають право на соціальну підтримку; підвищити рівень зайнятості та розвитку ринку праці. Використання запропонованих шляхів подолання бідності дозволить зменшити число бідних в Україні та покращити умови життя українців.

Література:

1.Комар Н. Теоретичні підходи до вивчення проблеми бідності: глобальний та країнний виміри / Н.Комар // Галицький економічний вісник. — 2011. — №2(31). — С.23-33.

2.Харченко А.М. Соціальна проблема глобалізації – бідність: шляхи її подолання / А.М. Харченко // Фінансовий простір. – 2012. – №1(5). – С.7-12.