Студентка Сербіна А. В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Проблеми непрямого оподаткування та шляхи їх вирішення

Сьогодні актуальним є питання реформування податкової політики в напрямку зменшення негативного впливу на соціально-економічні процеси в державі. Необхідна побудова такої моделі непрямого оподаткування, яка б найбільше відповідала сучасним економічним умовам; зокрема, результатом впровадження її стало б поєднання високої фіскальної ефективності з одночасним забезпеченням належного регулюючого впливу на соціально-економічні явища. Така модель повинна бути не тільки стимулом для економічного розвитку суб’єктів господарювання, а й сприяти об’єктивному розподілу податкового тягаря.

У науковій літературі приділяється значна увага питанням непрямого оподаткування та його впливу на соціальні та економічні процеси. Це можна побачити у наукових розробках Андрущенка В.Л., Данілова О.Д., Іванова Ю.Б., Крисоватого А.І., Кощука Т.В., Майбурова І.А., Мельника В.М. та інших.

Мета даного дослідження полягає у визначенні основних проблемних аспектів непрямого оподаткування та пошуку шляхів їх вирішення.

Однією з важливих проблем непрямого оподаткування є співвідношення прямих та непрямих податків і, відповідно, питання соціальної справедливості оподаткування.

Слід відзначити, що сьогодні можливість визначити справедливість справляння податків є лише в плані оцінювання прямих і непрямих податків та їх співвідношення [1]. Результати проведення розрахунків показали, що значення коефіцієнтів не відповідають нормативним, однак динаміка може мати позитивний вплив лише за тривалого збереження тенденції до зменшення. Можна зробити висновок, що оподаткування не має соціальної спрямованості. Коефіцієнт пільгування за непрямими податками у 2012 р. зменшився майже на половину порівняно з 2011 р. Значення коефіцієнта є прийнятним.

Більшість країн, які застосовують ПДВ, запровадили комплекс заходів щодо мінімізації його негативного впливу на добробут населення. Зокрема, в ЄС використовується три режими оподаткування залежно від соціальної значимості товарів: товари широкого вжитку – стандартна ставка не менше 15%; товари розкоші – підвищена ставка; соціально важливі товари і послуги (харчова продукція, фармацевтична тощо) – знижена ставка не менше 5%. Такий підхід є соціально справедливим і може бути взятий за основу в Україні.

Хоча з позицій податкового менеджменту, доцільно мати єдину уніфіковану ставку. Адже чим більше податкових ставок, тим більше потрібно інформації про об'єкти оподаткування, тим вищими будуть витрати на адміністрування податку й можливості ухилення від фіску.

Проте універсальна ставка ПДВ найповніше відповідає потребам фіскальної практики перехідного періоду. На користь єдиної ставки також свідчить відсутність гармонізованої класифікації товарів і послуг.

Одним із макроекономічних чинників гальмування економіки України в є проблема відшкодування ПДВ. Обсяги відшкодованого ПДВ – це кошти, що зменшують доходи Державного бюджету, а отже, знижують фіскальну значущість ПДВ. Обсяги відшкодованого ПДВ його платникам складають близько третини збору цього податку. Через неврегульованість проблеми з відшкодуванням ПДВ, фіскальна віддача від ПДВ має тенденцію до зниження.

Крім зазначених втрат, обсяги надходжень ПДВ до державного бюджету є значно меншими від потенційно можливих внаслідок не врахованого обсягу тіньової економіки, який, за різними підрахунками, складає від 20 до 50% [4].

Проблематичність ПДВ проявляється не тільки для бюджету держави, але й для підприємств. Платник фактично кредитує державу на строк від сплати податку до його повернення. У зв'язку з цим ПДВ є самим актуальним і проблемним податком для нашої держави.

В країнах ЄС для широкого кола послуг діє зворотній механізм оподаткування ПДВ. Особливість цього механізму в тому, що зобов’язання зі сплати ПДВ переміщуються від продавця до покупця. Це дозволяє зняти проблему відшкодування ПДВ та боротися зі схемою «зникнення продавця». У результаті покупець має заплатити до бюджету свою різницю ПДВ та переміщене на нього зобов’язання (ці гроші йому з самого початку залишили, оскільки він перераховував продавцю суму без ПДВ) [2]. Проте такий механізм має суттєвий недолік – це ускладнення документації та звітності.

Іншим проблемним аспектом непрямого оподаткування є розгалужена система пільг. Близько 70% платників ПДВ користуються пільгами з ПДВ, що призводить до втрат бюджету [4]. Тому необхідно науково-обґрунтована спрямованість пільг, їх використання відповідно до законодавства, чітка система загальнодержавного статистичного обліку податкових пільг й ін.

Пільги з ПДВ наявні і в ЄС, але там вони мають переважно соціальну спрямованість і надаються кінцевим споживачам, що відповідає сутності ПДВ як податку на споживання. Спробою реформування податкової системи України в цілому та ПДВ зокрема стало прийняття ПКУ. Зокрема, починаючи з 1 січня 2014 року передбачено зниження загальної ставки ПДВ до 17 %.

В той же час аналіз досвіду європейських країн доводить, що у 2008 році середня стандартна ставка ПДВ у 27 країнах ЄС складала 19,5 %, а в умовах світової фінансово-економічної кризи ряд країн ще її підвищив і у 2010 році вона складала 20,2 % [4]. Вищенаведене ставить під сумнів доцільність зниження загальної ставки ПДВ в Україні до рівня 17%. З одного боку, зниження податкового навантаження є стимулюючим чинником для розвитку суб’єктів господарювання, з іншого, воно призведе до різкого зменшення доходів державного бюджету, тим більше, що у ПКУ не наведено достатніх компенсаційних джерел, які б дозволили покрити бюджетні втрати. Отже, зниження ставок має супроводжуватися скороченням податкових пільг.

Пільгове оподаткування доданої вартості чинить також і зворотну дію на пільговика. Так, організації, звільнені від ПДВ за суб’єктною ознакою, стають неконкурентоспроможними при реалізації продукції суб’єктам господарювання – платникам ПДВ, адже їхні покупці не отримують права на податковий кредит та не можуть зменшити суму податку, належну до сплати. При використанні ж об’єктного пільгування ціна продажу знижується. Внаслідок чого відбувається підвищення платоспроможного попиту. Саме через попит відбувається стимулювання виробництва [3].

Що стосується акцизного податку, то основною проблемою є значний тіньовий сектор. Виникненню такої ситуації можна запобігти через паралельний контроль. Тобто, кожний виробник підакцизної продукції має надавати відомості стосовно торгівельних підприємств, до яких постачається його продукція; одночасно торгівельні підприємства мають звітувати, від яких постачальників продукція надійшла у продаж. Фактично варто створити два реєстри і, накладаючи їх один на один, виявляти розбіжності.

Виходячи з вищенаведеного можна запропонувати наступні інструменти регулювання соціально-екомічних процесів в державі.

Інструменти регулювання соціально-екомічних процесів

Напрями податкового регулювання	Інструменти податкового регулювання
Обмеження податкового тягаря для громадян з низьким рівнем доходів	Диференціація ставки ПДВ (понижені ставки податку на соціально значимі товари)
Підтримка виробництва соціально значимих товарів	Податкові пільги (Знижена або нульова ставка ПДВ, звільнення від оподаткування тощо)
Забезпечення молодих сімей та сімей з дітьми житлом	Надання пільг з ПДВ для будівельних організацій щодо операцій з першої поставки житла кінцевим споживачам
Підтримка функціонування неприбуткових організацій	Надання благодійним організаціям права на податковий кредит з ПДВ замість звільнення від податку та уточнення умов його надання
	Впровадження знижених ставок ПДВ на вартість благодійної допомоги у негрошовій формі ЄС
Поліпшення охорони здоров’я населення	Збільшення ставок акцизного податку на алкогольні напої, пиво та тютюнові вироби
Поліпшення охорони навколишнього середовища	Збільшення ставок акцизного податку на нафтопродукти
	Податкові пільги для розробників альтернативних джерел енергії
Посилення контролю за рухом підакцизних товарів та сплатою акцизного податку	Застосуванням «подвійного» реєстру; усунення прогалин та неточностей у законодавстві; вдосконалення марок акцизного податку
Адаптація акцизного законодавства до ЄС	Розширення об’єктів оподаткування; обґрунтоване підвищення ставок акцизного податку
Спрощення системи адміністрування податків	Автоматизації процесів оподаткування

Ще однією проблемою непрямого оподаткування є недосконалість податкового законодавства. Наприклад, платник має право на відшкодування суми ПДВ, яку він сплатив при купівлі товарів, і яка мала бути внесеною в бюджет його постачальником. Якщо останній цього не зробив, то виходить, що платник претендує на отримання суми, яка до бюджету не надійшла. Отже, бюджет має нести додаткові витрати, щоб виконати свої зобов’язання перед іншими платниками. А якщо такий платник здійснює господарські операції з фіктивними фірмами («одноденками», які не сплачують платежі до бюджету), то він стає співучасником схеми незаконного відшкодування, формально не порушивши закон. Такі схеми широко застосовуються в Україні. Також досить проблемною є ситуація, коли платник ПДВ, отримавши товари чи послуги і не розплатившись при цьому з постачальником, претендує на податковий кредит, а можливо і на бюджетне відшкодування. Тому доцільною є заміна отримання права на податковий кредит не за методом першої події, а за касовим методом.

Таким чином, здійснення запропонованих у роботі заходів забезпечить виконання принципу соціальної справедливості оподаткування, а також збільшення податкових надходжень до бюджету, що буде служити основою фінансової стабільності держави для здійснення ним заходів по економічному та соціальному розвитку.

Литература:

1. Долматова Г. Є. Оптимізація процесу оцінювання соціальної спрямованості оподаткування в Україні / Г. Є. Долматова // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

2. Кирпа С.В. Роль ПДВ у боротьбі з тіньовою економікою / С. В. Кирпа // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

3. Мельник М. М. Механізми регулювання непрямих податків в Україні: переваги та недоліки / М. М. Мельник // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

4. Сідельникова Л. П. Роль ПДВ у забезпеченні фінансування державних видатків / Л. П. Сідельникова // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.