Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Юрій С.М.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стабілізаційна стратегія як спосіб управління оборотним капіталом

Проблема управління оборотним капіталом є однією з найбільш важливих економічних проблем фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах економічної нестабільності. Хронічна нестача оборотного капіталу пов'язана як з внутрішніми (масштаби підприємства; його галузева приналежність; організаційно-правова форма господарювання; склад і структура оборотних активів; ефективність внутрішнього контролю й управлінського обліку; розмір власних ресурсів як джерела фінансування оборотного капіталу; раціональність організації виробничих запасів; час перебування оборотного капіталу у незавершеному виробництві тощо), так і із зовнішніми факторами (загострення конкуренції; криза неплатежів; недосконалість нормативно-правового регулювання; інфляція; відмова держави від фінансування приросту оборотного капіталу за рахунок залишку прибутку; податковий тиск; високий рівень втручання держави в економічні процеси; зниження курсу національної валюти та ін.), під впливом яких майно підприємства набуває неліквідної форми, з'являються структурні диспропорції, зростає динаміка та структура зобов’язань.

В даний час оборотний капітал привертає до себе пильну увагу, оскільки є одним з ключових факторів успіху діяльності суб’єкта господарювання. Стратегія управління оборотним капіталом вимагає комплексного підходу і всебічного дослідження за всіма напрямами його формування й ефективного використання [2].

Важливим моментом при формуванні стратегії є врахування всіх стадій життєвого циклу підприємства і продукції, яку воно виробляє, а також обраної фінансової, облікової, маркетингової політики. Г. О Партин виділяє наступні види стратегії: експансійна стратегія (стратегія розширення), стратегія поступового розвитку, захисна стратегія, антикризова та стабілізаційна стратегія [1].

Стабілізаційну стратегію необхідно застосовувати у разі тимчасової втрати підприємством платоспроможності, порушення структури балансу, погіршення показників фінансової діяльності підприємства. Потрібно всебічно дослідити виробничо-господарську діяльність суб’єкта господарювання за попередні періоди, виявити проблемні питання, причини їх виникнення та визначити основні шляхи їх вирішення шляхом використання стабілізаційних заходів.

Стабілізаційні заходи дозволяють виграти час для побудови довгострокової стратегії. Характер стабілізаційних заходів управління оборотним капіталом залежить від конкретної економічної ситуації, проте по визначенню вони направлені, перш за все, на подолання фінансової кризи та повернення керованості підприємством. До таких мір відносяться: покращення управління грошовими потоками (жорсткі короткострокові прогнози) і оборотним капіталом; продаж оборотних активів; прискорення отримання грошових коштів від дебіторів (можливо, навіть на шкоду рентабельності); скорочення і відстрочка затрат; реструктуризація боргу; посилення внутрішнього контролю, особливо при прийнятті підприємством нових зобов’язань та погодження платежів; удосконалення ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Доволі часто стабілізувати ситуацію можна лише в тому випадку, коли буде отримане короткострокове фінансування (кошти на підтримку підприємства до початку здійснення більш дієвих заходів). Як правило, таке фінансування варто залучати лише після складання короткострокових прогнозів щодо надходження грошових потоків та контролювати їх щотижневе або навіть щоденне виконання [3].

З позиції стратегії розвитку підприємства довгострокове фінансування також має істотне значення, а що стосується повсякденної господарської діяльності, то її успішність в значній мірі визначається ефективністю управління оборотним капіталом. Стабілізаційні заходи з організації довгострокового і короткострокового фінансування джерел формування оборотного капіталу тісно взаємопов'язані, проте в умовах триваючої економічної кризи необхідно звертати увагу на можливі варіанти короткострокового фінансування. Проблеми фінансування оборотного капіталу і управління джерелами його формування тісно пов'язані між собою, оскільки, в більшості випадків, у відношенні до будь-якого пасиву не можна однозначно сказати, що він має цільовий характер, тобто є джерелом покриття тільки певного виду активів.

Вважаємо, що формування стабілізаційної стратегії управління оборотним капіталом забезпечується здатністю моделювати економічну ситуацію в поточній діяльності та довгостроковій перспективі; реалізувати задуману стратегію, отримавши бажаний фінансовий результат. Безперечно, вдалий варіант полягає в тому, щоб, добре розуміючи теоретичні засади і механізми управління оборотним капіталом, вміти їх адаптувати до особливостей конкретних підприємницьких структур, зберігаючи при цьому суть розв'язуваних завдань.

Література:

1. Партин Г.О. Фінансова стратегія у системі управління фінансами підприємств / Г.О. Партин // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.6. – С. 208-214.

2. Рудакова О.В. «Стабилизационная» модель управления оборотным капиталом предпринимательских структур [Електроний ресурс] / О.В. Рудакова. – Режим доступу до журн. : http://www.rusnauka.com/27_NNM_

2009/Economics/52983.doc.htm.

3. Таранюк Л.Н. Планирование реструктуризации бизнеса [Електроний ресурс] / Л.Н. Таранюк. – Режим доступу до журн. : http://dspace.uabs.edu.ua/

bitstream/123456789/3190/1/Taranjuk.pdf.