Экономические науки/3. Финансовые отношения

к.е.н., доцент Трусова Н.В.

Таврійський державний агротехнологічний університет, Україна

Фінансові ризики в аграрній сфері економіки України

З урахування специфіки аграрної сфери, вплив сукупності факторів (сезонність виробництва, довгий термін обігу капіталу, значна залежність від природно-кліматичних умов, велика кількість об’єктів господарювання, неможливість узгодження між ними усіх видів діяльності та інші), зумовлюють виникнення високого рівня фінансових ризиків, характерних тільки для цього виду господарювання.

Фінансові ризики в аграрній сфері економіки України умовно можна поділити на: кредитні, процентні, валютні, ризик країни, ризик ліквідності.

Кредитний ризик залежить від параметрів позики та позичальника. Він виникає при невпевненості кредитора в тому, що боржник матиме змогу і бажання виконати свої зобов'язання щодо умов та термінів кредитної угоди. Так, кредитування сільськогосподарського виробництва пов’язане з особливостями забезпечення застави, величина якої в комерційних банках в 3–5 разів перевищує суму позики. Значний знос основних фондів, що досягає 80–90%, перешкоджає їх використанню як застави. Тому як застава зараз виступає молодняк тварин і майбутній урожай, але їх вартість оцінюється нижче за рівень ринкових цін. Окрім цього, виникають проблеми і з ліквідністю цих ресурсів. Значні резерви підвищення забезпеченості повернення кредиту пов’язані з іпотекою землі сільськогосподарського призначення, але зараз становлення ринку землі в аграрному секторі економіки заблоковане мораторієм на її купівлю-продаж.

Розвиток кредитних відносин вимагає від сільськогосподарських підприємств створення механізмів, спрямованих на зниження ризику фінансових витрат, які значно залежать від фінансового стану контрагентів, своєчасності виконання ними своїх фінансових зобов’язань і добросовісності їхньої поведінки на ринку. Відновлення ділової репутації та позитивного іміджу сільськогосподарських підприємств у співпраці з банківськими установами багато в чому зумовлюється ступенем прозорості, який включає достовірність, своєчасність та повноту розкриття їхньої фінансової інформації. З цією метою в багатьох країнах із розвинутою економікою створені так звані кредитні бюро, які надають інформацію про минулі неповернуті та прострочені кредити – «чорні» списки. У деяких країнах кредитні бюро, крім згаданих даних, надають ще інформацію про активи та пасиви позичальника, гарантії, структуру заборгованості по термінах і часу погашення, його зайнятості та історії бізнесу – «білі» списки.

Процентний та валютний ризики суттєво впливають на дохідність активів та вартість фінансування. Ці ризики трансформуються в протилежні стратегії залежно від того, процес фінансування чи інвестування коштів здійснює сільськогосподарське підприємство. Для позичальників, що залучають кошти на ринку, валютний та процентний ризики – це ризик зростання курсу валюти чи ризик зростання ринкових процентних ставок, що може призвести до збільшення вартості фінансування та збільшення величини боргу. Управління валютним та процентним ризиком для таких учасників ринку буде виражатись у страхуванні від ризику зростання валютного курсу чи ризику зростання процентних ставок. Для інвесторів валютний та процентний ризики – це ризики падіння валютних курсів чи падіння ринкових процентних ставок, які можуть призвести до зниження дохідності інвестицій, зменшення обсягу інвестицій та величини грошових потоків від інвестицій у національній валюті. Управління валютним та процентним ризиком для інвесторів полягатиме в страхуванні від падіння валютних курсів та процентних ставок на ринку.

Ефективним механізмом управління валютним та процентним ризиком є строкові контракти. Залежно від специфіки діяльності учасника ринку існують коротко-, середньо- та довгострокові потреби в управлінні ризиками. На різних часових періодах найефективнішими виявляються різні види строкових угод. На коротко- та середньостроковому періодах найбільш ефективними для управління ризиками є опціонні та форвардні угоди — «кеп», «флор», «колар», форвардні процентні ставки, валютні форварди та інші. На довгостроковому періоді найвищу ефективність мають угоди «спот» різного виду.

Міжнародними організаціями та фінансовими інститутами розробляються рейтинги економічного, політичного та трансфертного ризиків, на основі яких розраховують рейтинги країн, що виступають позичальниками на міжнародному фінансовому ринку. Опис рейтингу економічного ризику включає оцінку таких показників, як спроможність погашати заборгованість, рівень зовнішнього боргу, ступінь диверсифікації економіки, рівень залежності країни від іноземних позик, що використовуються для фінансування дефіциту бюджету, темпи та стабільність економічного зростання, рівень інфляції.

Визначення рейтингу політичного ризику ґрунтується на оцінці поточної політичної ситуації в країні, а також на оцінці можливих несприятливих змін у політичній ситуації в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. Крім того, оцінюється ставлення країни до погашення зовнішнього боргу в даний момент і в майбутньому. Рейтинг трансфертного ризику встановлюється на основі оцінки адекватності міжнародних резервів, внутрішнього валютного контролю в країні, контролю за рухом капіталів, а також з урахуванням рейтингу економічного ризику.

Найважливіше значення оцінка ризику країни має для тих, хто виступає кредитором на міжнародному фінансовому ринку, а також для країн-позичальників. Для кредиторів знання кредитних рейтингів країн дає можливість генерувати стратегії кредитування, що відповідають рівням ризику країн-позичальників. Для країн-позичальників присвоєння рейтингу відкриває відповідні можливості щодо залучення коштів на міжнародному фінансовому ринку.

Ризик ліквідності пов'язують як з характеристиками окремого активу, так і з можливостями суб'єктів фінансового ринку. Проте в будь-якому випадку – це ризик того, що не зможуть бути вчасно задоволені потреби інвестора – власника активу чи юридичної особи – суб'єкта ринку в готівкових коштах.

Ризик ліквідності активу – це ризик того, що визначений актив не зможе бути швидко проданий за його ринкову або близьку до неї ціну. Для фінансового активу ступінь цього ризику знаходить відображення у величині процентної ставки, що характеризує дохідність активу. Як правило, ліквідні активи мають досить розвинений вторинний ринок, який характеризується стабільністю цін і гарантує швидке перетворення даних активів у готівку.

Ризик ліквідності щодо суб'єкта ринку – аграрного підприємства – це ризик того, що останній не зможе вчасно отримати готівкові кошти, задля розрахунків за своїми зобов'язаннями. Це означає, що у суб'єкта господарювання завжди мають бути активи, які можуть бути перетворені на готівку за задовільною ціною в потрібній кількості й у необхідний період часу. Потреби в ліквідності підприємства повністю визначаються структурою її пасивів.

Література:

1. Балабанов І.Т., Ризик-менеджмент. – М: Фінанси та статистика, 1996. – 184 с.

2. Борисова В.А., Огаренко О.В., Організаційно-економічний механізм страхування: – Суми: Довкілля, 2001. – 188с.

3. Лук’янова В.В., Головач Т.В., Економічний ризик: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – 461 с.

4. Сорока П.М., Сорока Б.П., Економічні та фінансові ризики: Навч. посіб. – К.: Університет «Україна», 2006. – 266 с.

5. Шелудько В.М. Фінансовий ризик: Навч. посіб. 2-е вид.- К.: Знання, 2008. – 535 с.