Сук С. С., студент

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Науковий керівник: Фурман І. В., асистент

Інвестиційно-інноваційна діяльність в Україні

Інвестиційні ресурси - рушійний фактор розвитку будь-якого економічного процесу. Інвестиції у поєднанні з інноваціями дають мультиплікативний ефект, не лише збільшуючи кількість робочих місць і обсяги виробленої продукції, а й знижуючи вартість одиниці продукції, покращуючи її якість, підвищуючи рентабельність виробництва, умови праці та її продуктивність. Досліджуючи світовий досвід, можна з впевненістю зазначити, що активне залучення та раціональне використання інвестицій - найшвидший шлях до піднесення економічного розвитку держави на новий рівень, зокрема інноваційний.

Інвестиційний розвиток містить значний потенціал економічного зростання, але сам по собі не веде автоматично до позитивних соціально-економічних результатів. Підвищити ефективність може орієнтована на відтворювальний процес інвестиційна політика з урахуванням стратегічних цілей, пріоритетів і специфіки національної економіки. Інвестиції стають найважливішим ресурсом виробництва, капіталом, з одного боку, і продуктом, товаром - з іншого. Зміст інвестиційної діяльності підприємства виявляється в єдності всіх її елементів, властивостей, внутрішніх процесів, зв'язків, суперечностей і тенденцій. Тому інвестиційну діяльність підприємства слід розглядати як сукупність заходів економічного, фінансового, комерційного і організаційного характеру, що здійснюються учасниками інвестиційного процесу з метою пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, раціонального формування їх структури, вибору найефективніших об'єктів для інвестування, а також розробки збалансованої інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації. [2,с. 120]

Сучасний стан економіки України за багатьма показниками можна оцінити як кризовий. Тому перед країною стоїть важливе та важке питання пошуку шляхів виходу з даної ситуації. Вже ні у кого не виникає питання, щодо необхідності розвитку нових ідей, які технологічно та технічно є конкурентоспроможними - впровадження наукоємних процесів виробництва продукції, тобто діяльність підприємств всіх секторів економіки (виробничих та невиробничих) повинна базуватися на інноваційних основах.

Європейський вибір України на шляху інтеграції у високотехнологічне конкурентне середовище зумовив необхідність формування та запровадження інноваційної моделі розвитку, яка повинна була забезпечити високі та стабільні темпи економічного зростання, вирішити певні соціальні й екологічні проблеми, забезпечити конкурентоспроможність національної економіки, підвищити експортний потенціал країни, гарантувати їй економічну безпеку та чільне місце в Європейському Союзі. Однак на практиці, інноваційний розвиток не став однією з головних характеристик зростання національної економіки України. Спостерігалися протягом кількох років й позитивні тенденції, але вони мали переважно тимчасовий характер і змінювалися слабкими зрушеннями в економіці, що характеризує інноваційні процеси в Україні як нестійкі та позбавлені чітких довготермінових стимулів для інноваційної діяльності. [3,с. 183]

За останні роки в Україні створено умови для розвитку інноваційної діяльності - сформовано основи нормативно-правової бази та механізми здійснення інноваційної політики, а також створено умови для розвитку відповідної інфраструктури.

Але, порівнюючи з 90-ми роками, Україна значною мірою втратила свій інноваційний потенціал і відстала від країн Східної Європи: в 1990 р. частка підприємств, що займаються розробкою і впровадженням нової або вдосконаленої продукції, становила 60-70%, а до 2005 р. вона скоротилася до 11,9 %, порівняно з 70% у розвинених країн і з 30% у Польщі [3, с.45].

Упродовж досліджуваних років витрати на дослідження, розробку, придбання та впровадження інновацій зросли у більш ніж два рази до 2008 р. і досягнули позначки 11994,2 млн. грн., однак у 2009 р. відбулося різке скорочення витрат.

В Україні дотепер не створено обґрунтованої системи підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Це стало однією з причин катастрофічного спаду інвестиційної активності в країні, який перевищує темпи зниження показників економічного розвитку. Ключовим напрямом на шляху прискорення темпів економічного зростання є активізація інноваційно-інвестиційних процесів. [4, с. 192]

Основними проблемними питаннями у реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності окрім інших факторів є високі відсоткові ставки кредитування інноваційно-інвестиційних проектів комерційними банками та недостатній рівень використання механізмів залучення додаткових фінансових ресурсів для реалізації інноваційно-інвестиційних проектів , що значною мірою зумовлено недостатнім рівнем обґрунтування інноваційно-інвестиційних рішень, зокрема стосовно їх підтримки результатами економетричного аналізу та економіко-математичного моделювання. Докладне наукове обґрунтування інноваційно-інвестиційних рішень дозволить як залучати додаткового інвестора, так і сприятиме перегляду оцінки ризикованості проекту інституціональними інвесторами. [1,с. 123]

Отже, на сьогодні в Україні рівень використання інноваційного потенціалу є недостатнім. Розвиток інноваційної діяльності повинен стати невід'ємною складовою частиною реформування економіки країни, адже недостатня увага до розвитку науково-технічної сфери обумовлює структурну деформованість економіки та домінування низько-технологічних виробництв, які малосприйнятливі до наукових досягнень і не можуть забезпечити підвищення конкурентоспроможності економіки. [3,с. 186]

Інвестиційно-інноваційна політика повинна бути збалансованою та спрямованою на гармонійне доповнення внутрішніх інвестицій зовнішніми, де визначальним фактором будуть національні інтереси держави, її інноваційний розвиток. Додатковими заходами щодо залучення зовнішніх інвестицій, які будуть спрямовуватися в пріоритетні інноваційні проекти є :

- доповнення існуючої законодавчої бази і розроблення нової, що передбачатиме пільги для іноземних інвесторів, які мають намір вкладати кошти саме в розвиток наукомістких галузей;

- забезпечення високого рівня підготовки інвестиційних проектів інноваційного характеру відповідно до міжнародних стандартів;

- активне співробітництво з міжнародними інвестиційними та фінансовими структурами; ефективне інформаційне забезпечення потенційних іноземних інвесторів щодо можливостей реалізації інноваційних проектів в Україні.

Подальших досліджень потребує вивчення значення держави в управлінні інноваційними процесами на регіональному рівні, адже інноваційна активність регіонів є основою інноваційного розвитку країни.

Література:

1. Гончаров В.М., Горова О.А., Розвиток інвестиційної діяльності промислового підприємства / Гончаров В.М., Горова О.А // Особливості сучасного розвитку готельної індустрії України. – 2010. – С. 120-123.

2. Лижник Ю.Б., Динаміка інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств України / Лижник Ю.Б // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – 2011. - №2(54). – С. 123-130.

3. Череп А. В., Маркова С. В., Теоретичні аспекти формування інноваційно-інвестиційної діяльності/ Череп А. В., Маркова С. В // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2011. - № 4. – С. 154-157.

4. Яценко О.В., Напрямки розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств/ Яценко О.В // Збірник наукових праць ЧДТУ. – 2010. - №21. – С. 192-198.