Ковальчук Д.М., науковий керівник: Мідляр А.К.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Характеристика стану венчурного інвестування в Україні за допомогою SWOT-аналізу

Сучасне життя все більше і більше набирає обертів, динамічність зміни подій ми відчуваємо все яскравіше. Нинішнє суспільство виходить на нові та досконалі рівні обміну інформацією, співпраці, досягнення поставлених цілей тощо. Такій швидкій зміні суспільних формацій значною мірою потрібно завдячувати інноваціям. Чим далі, тим складніше знаходити щось принципово нове, а то й зовсім невідоме наразі, оскільки інвестиційні лаги випуску інновацій скорочуються з кожним роком, а реалії нашого життя та проблеми досить швидко знаходять своє вирішення. Таке стрімке впровадження нововведень дало початок такому процесу як венчурний бізнес.

Венчурне інвестування полягає у вкладенні капіталів до професійних венчурних фондів в інноваційні підприємства, що швидко зростають. За своєю суттю такі вкладення, за успішно проведеної діяльності, приводять до надприбутків.

Метою статті є дослідження перспектив розвитку венчурних інвестиційних фондів як нового способу здійснення інвестицій в українську економіку за допомогою методу SWOT-аналізу на сучасному етапі.

Таким чином, актуальність статті виражена в тому, що даний метод дозволить впорядкувати обсяг наявної інформації про стан венчурного інвестування та визначити його основні особливості. Це дозволить сформувати пропозиції для подальшого його розвитку на Україні.

SWOT-аналіз являє собою процес встановлення зв'язків між найхарактернішими для галузі можливостями, загрозами, сильними сторонами (перевагами), слабкостями, результати якого в подальшому можуть бути використані для формулювання і вибору стратегій подальшого розвитку. Спробуємо застосувати даний метод в сфері аналізу венчурного інвестування України.

Якщо говорити про сильні сторони даної сфери інвестування, то вони, в перешу чергу, проявляються в особливостях оподаткування [1], а саме:

1) Операції з цінними паперами, які є активами венчурного фонду, не обкладаються податком на додану вартість;

2) дивіденди, нараховані на користь фонду, не оподатковуються;

3) дивіденди, нараховані на користь інвесторів-нерезидентів, оподатковуються за пільговою ставкою 15%;

4) дивіденди, нараховані на користь інвесторів-фізичних осіб, оподатковуються за пільговою ставкою 5%.

І, найцікавішими є те, що українське податкове законодавство практично звільняє інвестиційні фонди від оплати податку на прибуток та податку на додану вартість.

Наступним етапом аналізу є визначення можливостей венчурного інвестування. До них можна віднести:

1) професійне управління інвестиціями, контроль та гарантії діяльності;

2) багаторівнева система захисту майнових прав інвесторів;

3) законна оптимізація оподаткування;

4) мінімізація ризиків інвестування за рахунок розумної диверсифікації ;

5) можливість брати участь в публічно складнодоступних бізнесах;

6) венчурні фонди можуть надавати позики підприємствам, активами яких вони володіють. Це дозволяє ефективно перерозподіляти фінансові потоки всередині бізнес-груп, без необхідності створення штучних заборгованостей між підприємствами групи;

Варто також зазначити що індивідуальна стратегія венчурного фонду враховує побажання інвестора та націлена передусім на збереження вкладених коштів та отримання стабільної доходності за умов мінімізації волатильності портфеля та ризику інвестицій.

Незважаючи на ряд вище вказаних переваг і можливостей, венчурне інвестування має певну проблематику у становленні і функціонуванні в українській економічній системі. Це, в першу чергу, спричинено тим, що інститути спільного інвестування в України досить новий напрямок інвестування.

Тому, якщо аналізувати світовий досвід та економіко-правове підґрунтя для венчурного інвестування за кордоном, то можна виділити загрози в здійсненні діяльності даної сфери, такі як: недосконала законодавча база, відсутність розвиненої інфраструктури та недооцінене значення інвестування в економіці [2, c.12]. Інститути венчурного інвестування не можуть якісно виконувати свою роль, адже для цього немає реальних можливостей.

Слабкими сторонами галузі є те, що великий відсоток венчурних фондів говорить про спекулятивність українських інститутів спільного інвестування.

Також, основними факторами, що стримують розвиток венчурної індустрії в Україні, є:

1) відсутність достатньої науково-освітньої бази;

2) обмеженість вільного капіталу;

3) наявність проблем на фондового ринку;

4) політична і макроекономічна нестабільність;

5) маневрений попит з боку держави та приватного секторів на наукові дослідження й розробки.

Проте, як свідчить практика, дані проблеми не перешкоджають зростанню активів ринку спільного інвестування. За даними української асоціації інвестиційного бізнесу у 2011 році відбулося зростання інвестицій, головним чином, за рахунок венчурних фондів (із 96 976,2 до 116 901,4 млн. грн.), хоча і невенчурні закриті ІСІ показали ріст (рис.1).

Рис. 1. Динаміка вартості активів венчурних та невенчурних ІСІ [3]

Отже, проведений SWOT-аналіз сфери венчурного інвестування дозволив чітко визначити уже сформовані умови для успішного проведення діяльності, що проявляються в можливостях та сильних сторонах, та виділити основні недоречності і проблеми, які стримують розвиток даного виду інвестування в подальшому. Але визначені проблеми є орієнтирами для формування напрямків вдосконалення даної галузі, тому розглядати їх однобічно – не варто, адже, використовуючи накопичений міжнародний досвід та ефективно впроваджуючи необхідні реформи, Україна цілком могла б сформувати ринок венчурного підприємництва, орієнтуючись на вирішенні кола невідповідних питань, на основі вказаних слабких сторін та загроз венчурного інвестування.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» № 639-VI від 18 грудня 2008 року //www.rada.gov.ua.

2. Альмераї А. Проблеми венчурного інвестування в Україні // Вісник КНЕУ. – 2009. - №3. – С.12-13.

3. Аналітичний огляд ринку спільного інвестування в Україні(2011 рік). –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.uaib.com.ua/html.