проф. Мороз О.О., Дідур Я.П., Ляшко Л.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Етапи управління інвестиційними ризиками суб’єктами господарської діяльності із залученим капіталом

У наш час будь-яка діяльність підприємств, організацій, установ відбувається під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів. Ризик є постійним супутником бізнесу, адже бізнес завжди супроводжує невизначеність. Особливо актуалізуються проблеми ризику в умовах глобалізації бізнесу. Головне завдання суб’єкта господарювання при залученні іноземних інвестицій полягає у мінімізації інвестиційних ризиків та удосконаленні механізмів управління залученими іноземними інвестиціями. Адже відмова від ризикових інвестицій може призвести до втрати не лише можливостей, прибутків, а й конкурентоспроможності підприємства. Інвестиційний ризик – це можливість відхилення величини фактичного інвестиційного доходу від величини очікуваного в умовах невизначеності.

Метою статті є розробка етапів управління ризиками при залученні іноземних інвестицій, формування алгоритму поступових дій підприємства при управлінні інвестиційними ризиками.

Багато науковців досліджували питання управління інвестиційними ризиками, зокрема О.Є.Кузьмін, В.М.Глібчук, В.М.Гранатуров, О.Б.Шевчук та багато інших науковців. Проте проблема управління інвестиційними ризиками і досі не вирішена.

Не існує чіткого визначення поняття “управління ризиками”. Так, Г.М.Тарасюк вважає, що управління ризиком – це процес реагування на події та зміни ризиків у процесі виконання проекту. Р.М.Качалов управління ризиком трактує “як процес підготовки і реалізації заходів, мета яких – зниження небезпеки прийняття помилкового рішення і зменшення можливих негативних наслідків небажаного розвитку подій у ході реалізації прийнятих рішень” [3]. В.Г.Федоренко розуміє його як багатокроковий процес, який має на меті зменшити або компенсувати збиток для об’єкта при виникненні несприятливих обставин [7].

Інвестиційний ризик як складна економічна категорія, пов’язана із здійсненням інвестиційної діяльності на підприємствах, має низку характеристик. В цілому, інвестиційний ризик підприємства представляє собою складну ризикову експозицію структури цінностей, що має три основних виміри: тип цінності під ризиком; характер небезпеки, що визиває експозицію; величину можливих та фактичних фінансових та інших наслідків. Тим складнішим є ризик, пов'язаний із залученням іноземного капіталу (таблиця 1).

Таблиця 1.

Розподіл спільних підприємств України за галузями народного господарства у 2010 році

Галузі	Кількість СП
	всього	%
Промисловість	1828	25,4
Сільське господарство	153	2,1
Лісове господарство	19	0,3
Транспорт і зв'язок	182	2,5
Будівництво	584	8,1
Торгівля і громадське харчування	3076	42,8
Матеріально-технічне постачання і збут	60	0,8
Заготівля	75	1,0
Інформаційно-обчислювальне обслуговування	44	0,6
Операції з нерухоми майном	42	0,6
Загальне комерційна діяльність	165	2,3
Геологія та розвідування надр	6	0,1
Виробничі види побутового обслуговування	209	2,9
Інші види діяльності сфери матеріального виробництва	64	0,9
Житлово-комунальне господарство	15	0,2
Невиробничі види побутового обслуговування	33	0,5
Охорона здоров'я, фізична культура та соц. забезпечення	202	2,8
Освіта	44	0,6
Культура і мистецтво	40	0,6
Наука і наукове обслуговування	276	3,8
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення	37	0,5
Управління	34	0,5
ВСЬОГО	7193	100

Найбільш характерними рисами сучасної практики управління інвестиційними ризиками, в тому числі із залученим капіталом, є такі [5]:

– необхідність врахування часових меж інвестиційного ризику;

– важливість визначення зони економічної стійкості;

– обов’язковість визначення ієрархічності заходів;

– обов’язковість дотримання послідовності в реалізації заходів з управління інвестиційними ризиками;

– визначення основних груп і підгруп ресурсів (матеріальних, трудових, енергетичних, фінансових, інформаційних), необхідних для забезпечення нормального функціонування підприємства;

– визначення очікуваних або бажаних результатів, які мають бути отримані.

Процес управління ризиками є складним і багатоетапним. Послідовність управління інвестиційними ризиками представлено на рисунку 1 [2].

1 етап. Визначається основна мета інвестиційного проекту, в який здійснюються ризикові вкладення капіталу. Зазвичай це максимізація прибутку, яка досягається шляхом вибору оптимального варіанту з множини можливих варіантів інвестування.

2 етап. З’ясування факторів виникнення інвестиційного ризику та ранжування їх за значущістю негативного впливу на даний проект. Ранжування дає змогу виявити найбільш небезпечні фактори ризику, а також знизити ймовірність появи збитків від впливу кризових явищ.

3 етап. Ідентифікація всіх можливих видів інвестиційного ризику. Найсуттєвіший вплив на реалізацію інвестиційного проекту мають такі інвестиційні ризики: національний, загальноекономічний, соціальний, природній, правовий, технічний, учасників проекту, фінансовий, маркетинговий, екологічний, будівельний, експлуатаційний.

Для ефективного капіталовкладеня інвестору необхідно вирахувати ймовірність впливу всіх без винятку інвестиційних ризиків на кожному з етапів інвестування. Тільки детальна систематизація можливих ризиків дасть змогу визначити, як вони можуть впливати на кінцеву мету інвестиційного процесу.

Рис.1. Процес управління інвестиційними ризиками [2].

4 етап. Проведення кількісної оцінки ідентифікованих на третьому етапі видів ризику. Кількісна оцінка інвестиційного ризику передбачає вираження величини окремих ризиків у числовому вираз. Визначається ймовірность появи збитків, як у числовому, так і в грошовому еквіваленті, а також аналіз доцільності витрат на даний інвестиційний проект.

5 етап. Визначення рівня та області ризику, а отже, й величини можливих втрат, які може понести інвестор при реалізації проекту (табл. 1)

Таблиця 1.

Емпірична шкала допустимого рівня ризику [1]

№ п/п	Ймовірність небажаних втрат	Найменування градацій ризику
1	0,0-0,1	Мінімальний ризик
2	0,1-0,3	Малий ризик
3	0,3-0,4	Середній ризик
4	0,4-0,6	Високий ризик
5	0,6-0,8	Максимальний ризик
6	0,8-1,0	Критичний ризик

6 етап. Прийняття рішення про реалізацію чи відмову від проекту.

Даний етап повністю залежить від схильності окремого інвестора ризикувати. Однак агресивну політику можуть дозволити собі тільки ті інвестори, які мають достатню кількість власних фінансових ресурсів, а отже, у разі провалу проекту не зазнають банкрутства.

7 етап. Вибір методів і формування варіантів зниження ризику. Заходи з обмеження ризику розподіляють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх механізмів зниження ризику належать: страхування, розподіл ризику, хеджування, лобіювання корпоративних інтересів, обєднання, злиття.

До внутрішніх способів зниження ризику відносяться: бізнес-планування, лімітування, резервування, здобуття додаткової інформації, диверсифікація, захист комерційної таємниці, підбір персоналу, перевірка партнерів по бізнесу, створення венчурних підприємств [6].

8 етап. Моніторинг ризику в процесі реалізації інвестиційного проекту, що означає циклічний характер етапів управління ризиками, оскільки при реалізації проекту в часі можуть виникнути нові фактори ризику, які спричинять появу ризиків, які не були оцінені раніше.

Отже, інвестиційний ризик – це складний ризик втрати можливостей, прибутків підприємства. Щоб знизити ризик потрібно навчитися управляти інвестиційними ризиками, хоча уникнути ризику є неможливим. Проте запропонований алгоритм послідовних дій забезпечить виявлення загроз та оперативну їх мінімізацію при реалізації інвестиційних проектів, в тому числі із залученням іноземного кппіталу.

Література:

1. Вовчак О. Д. Інвестування : навч. посібник / О. Д. Вовчак. – Львів : Новий Світ-2000, 2008. – 544 с

2. Кузьмін О.Є., Глібчук В.М. Удосконалення методики управління інвестиційними ризиками / О.Є. Кузьмін., В.М. Глібчук // Актуальні проблеми розвитку регіону. – 2008. - № 4, том 2. – С. 339-351.

3. КуташенкоМ.В. Управління ризиком на підставі комплексного підходу до вибору способів його обмеження на металургійних підприємствах / Економічний простір. – 2009. - №21.- С.43-48.

4. Савіцька О.М. Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України / Львівський вісник. – 2009. - № 6. – С. 29- 34.

5. Тенета В.М. Принципи формування системи управління інвестиційними ризиками на підприємстві / Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія "Економічні науки". Збірник. - Чернігів: ЧДТУ, 2011. - № 2(50). - 334 с.

6. Тарануха О.М. Основні методи зниження ризиків у системі менеджменту підприємства/ О.М.Тарануха // Вісн. Нац. трансп. ун-ту. – 2009. – К.: НТУ – С. 258–260.

7. Хотомлянський О.Л. Порівняння методів визначення економічної ефективності інвестицій /О.Л. Хотомлянський, П.А. Знахуренко //Економіка України. – 2007. – № 6. – С. 82-86.