к.е.н., доцент Мідляр А.К., Мороз О.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЕМІСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА РИНКУ БОРГОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Ключові слова: стратегія, емісійна діяльність комерційного банку, банківська облігація, стратегічне управління, банк-емітент, ринок боргових цінних паперів.

Наразі економічні умови що склались в Україні часто змушують комерційні банки залучати додаткові кошти. Проте разом з тим, з огляду тих самих причин, а саме, нестабільної економічної ситуації, неможливості передбачення політичної ситуація та інші, доступними залишаються все менше і менше способів, що дають можливість на нормальних умовах залучити необхідну кількість коштів. Банки стикнулись з такою проблемою зокрема у роки фінансової кризи. І хоча на даний момент стан української банківської системи стабілізувався, багато комерційних банків все рівно мають потребу у залучених коштах. На сьогодні банки все частіше залучають кошти через емісію облігацій. [2]

Розробка загальної стратегії фінансової діяльності банку передбачає добір пріоритетів щодо управління окремими напрямками банківської діяльності, в тому числі і щодо здійснення емісійної діяльності на ринку боргових цінних паперів, що має розглядатись в контексті стратегії банку на ринку цінних паперів.

Стратегія банку на ринку цінних паперів - це довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку діяльності банку в сфері здійснення професійної та непрофесійної діяльності банку на фондовому ринку, що стосується сфери, засобів і форми здійснення такої діяльності, системи взаємовідносин усередині банку, а також позиції банку в навколишньому середовищі (в т.ч. на фондовому ринку), і є невід'ємною складовою частиною загальної стратегії управління фінансовою діяльністю банку.

При здійснені емісії виникає необхідність у розробці політики випуску цінних паперів, визначенні найбільш вигідного для банку співвідношення між акціонерним капіталом і залученими засобами (у межах нормативів достатності капіталу), між ресурсами, акумульованими за рахунок випуску цінних паперів і кредитно-депозитних операцій. [3]

Стратегія в сфері здійснення емісійної діяльності на ринку боргових цінних паперів повинна ґрунтуватися на проведенні поглибленого маркетингового дослідження потреб потенційних покупців фінансових продуктів. [4] Тому дана стратегія повинна підпадати під ревізію керівництва у випадку:

· появи нових вимог з боку регулюючих органів;

· створення сприятливих умов для випуску і реалізації боргових цінних паперів (для чого необхідно постійно здійснювати моніторинг потреб клієнтів).

При здійсненні емісії цінних паперів банк має дотримуватися таких основних принципів:

· відповідність інтересам інвесторів - клієнтів банку за ризиком, прибутковістю і ліквідністю;

· відповідність інтересам банку по обсягах і термінах ресурсів, що залучаються, їх ціні в порівнянні з іншими видами грошових зобов'язань, по умовах оподатковування, витратах на розміщення, ризиках, що несе банк тощо;

· зв'язок з активами у формі цінних паперів (контроль за маржею між прибутками від інвестицій у фондові цінності і витратами на виплату відсотків і дивідендів, формування щодо замкнутого обігу коштів по залученню ресурсів на основі випуску цінних паперів і вкладенню їх у фондові інструменти);

· конструювання цінних паперів як фінансових продуктів, нових товарів, що сполучать стандартність з фінансовими інноваціями, здатністю до модифікації, індивідуальними якостями;

· плановий характер емісій (керування акумуляцією резервів банку у формі цінних паперів).

Висновки: Стратегічне управління емісійною діяльністю комерційних банків на ринку боргових цінних паперів по своїй суті є складним багатокомпонентним процесом, що має бути логічно інтегрований у стратегію діяльності комерційного банку. Зазвичай в стратегію діяльності банку з самого початку закладаються засади щодо можливості банком емісії облігацій власного зобов’язання, проте умови що склались як у банківській системі, так і на фондовому ринку України, змушують приймати рішення щодо подібних емісій швидко, як реакція на зміни в зовнішньому середовищі. Тобто по суті зникає можливість закладення певних засад щодо емісії облігацій банками до загальної стратегії і виникає необхідність внесення поточних коректив, котрі і будуть уточнювати випуск та в подальшому відображатись у проспекті емісії. Тому стратегічне управління в даній сфері в українських банках значно різниться від стратегічного управління що провадиться в західноєвропейських чи американських банках.

Література:

1. Звіти Комісії НКЦПФР за 2009-2011 рр. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ssmsс.gоv.uа.

2. Звіт НКЦПФР Український фондовий ринок: впевненість, стійкість, зростання [Електронний ресурс] – доступний з http://www.nssmc.gov.ua/user_files/content/58/1340015412.pdf

3. Миколишин М. Емісія облігації в активізації емісійної політики банків / М. Миколишин // Науковий вісник: Демократичне врядування. – 2011 - №8.

4. Ярошенко, А. С. Підходи до розробки конкурентної стратегії комерційного банку в умовах нестабільного ринку / А. С. Ярошенко // Інноваційна економіка. – 2011. – № 5 (19)