Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

к.е.н. Квятковська Л.А., Лемеш А.С.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Проблеми становлення системи соціального партнерства

Для сучасної України, яка орієнтована на демократичні цінності та віднедавна йде власним шляхом розвитку, досить актуальним є завдання формування і подальшого становлення системи соціального партнерства, використання досвіду європейських держав, враховуючи при цьому вітчизняні умови. Ринкові транфомації в нашій країні крім позитивних зрушень викликали ще й ряд чималих проблем, пов’язаних з економічним та демографічним спадом, майновим розшаруванням суспільства, мінімізацією соціальних гарантій з боку держави. А теперішній кризовий стан економіки України вкрай загострив потребу встановлення соціальної рівноваги між роботодавцями, найманими працівниками і державою. Світові здобуття дозволяють наочно переконатись в тому, що забезпечити гідні умови життя, досягнути гармонії у суспільстві та підвищити ефективність виробництва можливо лише в умовах соціального миру та узгодження соціально-економічних інтересів між зазначеними суб'єктами.

Загалом поняття «соціальне партнерство» розуміють як систему колективних відносин між найманими працівниками, роботодавцями, державою, яка забезпечує реалізацію їх соціально-економічних прав та інтересів.

Основою соціального партнерства є принцип співробітництва між роботодавцями й найманими працівниками, що реалізується у формах проведення переговорів, висновків колективних договорів і колективних угод, узгодження проектів нормативно-правових актів, консультацій при прийнятті рішень соціальними партнерами на всіх рівнях [1].

Переговори та укладання колективних договорів і угод – важлива складова соціального партнерства. Однак соціальне партнерство не зводиться лише до цього, воно є набагато складнішим явищем. Соціальне партнерство – це передусім дієвий механізм цивілізованого вирішення соціально–трудових конфліктів та усунення суперечностей між інтересами робітників і власників.

У реальному житті партнерство виступає в якості альтернативи всякій диктатурі класу або особи і є своєрідним компромісом — мирним методом розв’язання соціальних конфліктів.

Сучасний соціально-економічний стан України не відповідає стандартам “держави добробуту”. Простежується розрив між організаційно-законодавчим оформленням і реалізацією гарантій соціального захисту населення. Поступове зростання доходів населення завдяки заходам по підвищенню рівня життя, згідно з даними, наведеними Державним комітетом статистики України, дозволило знизити показник бідності до рівня 27%, в т.ч. крайньої бідності – до 14%, але ж водночас відбувається зниження реального рівня доходів населення, поглиблюється розрив між номінальними і реальними доходами. Так у 4 регіонах України впала купівельна спроможність зарплат, при цьому борги по зарплатах в цілому по країні продовжують зростати – вже на початку 2012 року заборгованість перед працівниками збільшилася на 31729000 грн [2]. Бідність перетворюється у стійке відтворювальне явище.

Як наслідок, серед населення поширюються конфліктні настрої. За 2009-2010 роки в країні в середньому відбувалося 8 протесних акцій щодня. Згідно з дослідженням, пік протестів (мітингів) був зафіксований у жовтні й листопаді 2010 року, що пов'язано із протестами дрібних підприємців проти прийняття Податкового кодексу [3].

В 2010 році відбулося 3 страйки, а в 2011 страйки пройшли всього на одному підприємстві. Страйкуючих працівників в 2011 році було у 8 разів менше, ніж у 2010 - 100 чоловік проти 800 [2]. Але це може бути пов’язане з тим, що все частіше починають використовуватися превентивні репресії − судова заборона акції, перешкоджання проведення, залякування протестуючих.

Отже, в Укpaїні створено iнституцiйну основу системи соціального партнерства, яка містить нормативно-правові акти його функціонування, процедури укладання угод i договорів, тристоронні органи для узгодженого вирішення конфліктів соцiально-трудової сфери. Однак, загалом відносини соціального партнерства в Україні ще перебувають на початковій стадії становлення. Тому в умовах глобальної фінансово-економічної кризи система партнерського регулювання соціально-трудових відносин повинна вдосконалюватись, спираючись на активну політику держави. Нагальним завданням має стати реформування законодавчих й нормативних актів з питань соціального партнерства, з метою приведення їх до норм міжнародного права, що знівелює соціально-трудові конфлікти, створить більш сприятливі умови для ділового спiвробiтництва зацікавлених сторін. Підвищення ступеня самоорганiзацiї профспілок та їх об’єднань також зіграло б не останню роль для реалізації інтересів працівників.

Проблеми становлення системи соціального партнерства потребують подальшого дослідження у напрямку застосування світових здобутків у цій сфері та їх подальшої адаптації до специфіки вітчизняної економіки.

Література:

1. Нестеренко О.М. Управління персоналом підприємства в системі соціального трипартизму / О.М. Нестеренко, Ю.Є. Чирва // Вісник ЖДТУ. – 2010. – № 4 (54). – С.259.

2. Госкомстат отчитался о снижении количества забастовок в Украине [Електронний ресурс] // ЛIГАБiзнесIнформ. – 2012. – 27 березня. – Режим доступу: http://biz.liga.net/karera/all/novosti/2160680-goskomstat-otchitalsya-o-snizhenii-kolichestva-zabastovok-v-ukraine.htm#.

3. В Україні зростають протести й репресії [Електронний ресурс] // Українська правда. – 2011. – 29 березня. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2011/03/29/6064485.