Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент.

Гуленок К. М.

Українська академія банківської справи Національного банку України, Україна

Стратегічне управління в рамках забезпечення стабільності функціонування та розвитку вітчизняних підприємств

У сучасних умовах основною проблемою для вітчизняних підприємств є відсутність довгострокових планів та недостатній рівень впровадження в діяльність управлінських концепцій. Зарубіжний досвід ведення бізнесу, новітні технології дають можливість застосування основних управлінських концепцій та підходів в українських компаніях. Одним із мало освоєних є питання розробки та впровадження стратегічного управління в діяльність підприємства.

У літературі існує безліч визначень поняття «стратегічне управління», але, на нашу думку, найбільш доступне пояснення стратегічного менеджменту має такий вигляд: стратегічне управління являє собою процес, за допомогою якого менеджмент підприємства в мінливих зовнішніх умовах здійснює довгострокове керівництво організацією, визначає специфічні цілі діяльності, розробляє стратегії для досягнення цілей, враховуючи всі релевантні (найсуттєвіші зовнішні та внутрішні умови), що забезпечують реалізацію основних напрямків діяльності.

На сьогодні існують певні проблеми щодо впровадження на вітчизняних підприємствах стратегічного управління. Слід зазначити, що концепція стратегічного управління характеризується рядом ознак, що відображають доцільність його впровадження:

- стратегія, відображає систему цінностей, погляди вищого керівництва підприємства, його бачення майбутнього, що зорієнтовує персонал у напрямку стратегічного розвитку організації;

- необхідність аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;

- стратегія виступає інструментом координації, що забезпечує узгодження цілей, допомагає здійснювати діагностику діяльності підприємства, визначаючи причини відхилень між результатами та цілями [1];

- сформована стратегія підвищує адаптивну готовність підприємства до непередбачених змін, демонструючи зв'язок між функціональними підрозділами підприємства, сприятиме обґрунтованому управлінню.

Отже, застосування стратегічного підходу до діяльності підприємства сприятиме створенню системи, в якій конкретні управлінські рішення забезпечують збалансований розвиток усіх компонентів діяльності підприємства у відповідності до умов зовнішнього середовища [2].

Поряд із стратегічною концепцією управління слід згадати про існування різноманітних підходів до діяльності підприємства, таких як: системний, цільовий, ситуаційний. Найбільш ефективним підходом у сучасних умовах діяльності українських підприємств є ситуаційний підхід, який характеризується налаштуванням на постійну динамічну зміну середовища, гнучкістю апарату управління на підприємстві, можливістю прийняття ефективних рішень в надзвичайних ситуаціях. Діяльність вітчизняних підприємств, маючи достатньо рухливе зовнішнє середовище, потребує використання саме ситуаційного підходу в межах стратегічного управління. Неможливість звести стратегічний менеджмент до стандартизованих схем, викликає необхідність у застосуванні саме даного підходу. Застосування стратегії не дає можливості відхилятися від запланованого курсу, а ситуативний підхід вирішує питання максимального досягнення проміжних цілей за рахунок корегування існуючих цілей організації, пошуку можливих способів досягнення цілей організації, узгодження і затвердження нових цілей організації та оптимальних способів їх досягнення, спонукання виконавців для досягнення цілей організації, формування сприятливої організаційної структури, короткострокових цілей, річних планів, бюджетів і їх виконання.

Впровадження стратегічного менеджменту стикається з низкою проблем,а саме:

- відсутність вітчизняного досвіду впровадження та експертів з питання стратегічного менеджменту;

- обмеженість фінансових ресурсів підприємств;

- наявність суб’єктивного небажання впроваджувати стратегічне управління на власних підприємствах з боку керівників;

- необхідність у нестандартному підході та підлаштуванні зарубіжних теорій стратегічного управління з урахуванням особливостей вітчизняного бізнес-середовища;

- необхідність творчого та індивідуального підходу на кожному підприємстві;

- недостатня обізнаність керівників підприємств у сутності стратегічного управління, що викликає передчасне розчарування у даній концепції;

- опір з боку працівників нижчих ланок, за умов, коли впровадження відбуваються «згори-вниз».

Отже, подальший розвиток діяльності українських підприємств невід’ємно пов’язаний із впровадженням концепції стратегічного управління. Застосування даної концепції і ситуаційного підходу надасть організаціям певні перспективи та можливості, створить підґрунтя для стабілізації діяльності сучасних вітчизняних підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Осовська, Г.В. Стратегічний менеджмент [Текст] : навч. посібник / Г.В. Осовська, О.Л.Фіщук, І.В. Жалінська. – К.: Ковдор, 2003. – 196 с.

2. Шершньова, З.Є. Стратегічне управління [Текст] : навч. посібник / З.Є.Шершньова, С.Є.Оборська – К.: КНЕУ, 2000 – 260 с.