Економічні науки/ 6. Маркетинг і менеджмент

Асистент Горшков М.А., Гижевська А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Прийняття управлінських рішень в операційному менеджменті

Прийняття рішень в організації являє собою свідомий вибір з наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи і рішення. Прийняття рішень — це «центр», навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття — як процес, що веде до появи цього продукту.

Метою статті є дослідження процесу прийняття управлінських рішень в операційному менеджменті. 

Важливість проблем, пов’язаних із прийняттям управлінських рішень, привернуло увагу широке коло учених і практичних працівників. Зокрема, проблеми прийняття рішень в операційному менеджменті досліджували Б. М. Білого, І. О. Бланка, Д. О. Дербенцева, Г. О. Кравченко, Л. І. Кравченка, Л. О. Лігоненко, Г. В. Митрофанова, Л. П. Наговіциної, М. С. Порядкова, В. А. Фесюка, О. А. Чижевської [1, с. 365].

Для успішного функціонування фірми, компанії, підприємства в заданому сегменті ринку, менеджер зобов’язаний зробити правильний вибір з декількох альтернативних рішень. І, якщо йому пощастить вибрати одну з оптимальних, то дана дія і буде нічим іншим як рішенням. Тому ухвалення рішення для сучасного менеджера — це є вибір того, як і що мотивувати, організовувати, планувати і контролювати. Таким чином саме прийняття рішень є головним компонентом керування.

У системі операційного менеджменту управлінське рішення - це процес, що реалізуеться операційним менеджментом і забезпечується виконання ним завдання у фактичній чи прогнозованій ситуації. Управлінське рішення операційного менеджменту є діями суб’єкта управління ( менеджер, який вибирає оптимальний варант управлінського рішення ) і об’єкта управління (окремі працівники, або персонал, які виконують це рішення ).

Управлінське рішення є комплексний процес, який включає правовий, соціальний, психологічний та багато інших аспектів суб’єкта управління, дає розпорядження на виконання управлінських рішень і несе повну відповідальність за їх своєчасне виконання і кінцевий результат отримання прибутку.

Процес прийняття управлінських рішень відображає послідовність їх прийняття та впровадження. Це, насамперед, вибір цілі і оцінка ситуації; визначення та прогнозування розвитку ситуації; формування управлінських проблем; визначення управлінських обмежень; вибір управлінських стратегій; вибір методу вирішення управлінських проблем; пошук оптимальних варіатів і визначення критеріїв управлінських рішень; оцінювання, вибір оптимального варіанта, узгодження, прийняття, доведення до впровадження управлінське рішення і техніко-економічна оцінка результатів від впровадження управлінського рішення.

Також велике місце приділяється проблемі надійності інформації, організації комунікації, перешкодам, що виникають у ході передачі інформації [2, с. 201]. 

Щодо послідовності процесу прийняття рішень в операційному менеджменті, то можна визначити три стадії:

1. З’ясування проблеми:
- збір інформації,
- з’ясування актуальності,
- визначення умов при яких ця проблема буде вирішена,

2. Складання плану рішення:
- розробка альтернативних варіантів рішення,
- зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами,
- оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках,
- оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності,
- складання програм рішення,
- розробка і складання детального плану рішення

3. Виконання рішення:
- доведення рішень до конкретних виконавців,
- розробка заохочень і покарань,
- контроль за виконанням рішень.

Такий підхід до вироблення управлінських рішень найдоцільніше використовувати щодо загальних рішень на вищому рівні управління, перспективних рішень тощо. Однак, він має суттєві недоліки. Зокрема, всі його стадії є елементом функції планування і реалізується задовго до прийняття управлінського рішення. Крім того, він недостатньо чітко виокремлює ідею оптимізації управлінських рішень[2, с. 198].

Основними функціями керівника в цьому процесі має бути виконання складної роботи, висування задач для рішення, обов’язкова участь у її конкретизації і виборі критеріїв оцінки, здатність керувати процесом вироблення рішення та організація виконання рішення. Якщо це все буде дотримано з боку менеджера, то ніяких проблем у вирішенні певного управлінського рішення не буде.

Відповідно до А.І. Пригожина, у залежності від ступеня повноти і вірогідності інформації, яку має менеджер, управлінські рішення можуть бути детерміновані (прийнятими в умовах визначеності) або ймовірні (прийнятими в умовах ризику або невизначеності).

Детерміновані рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник має у своєму розпорядженні практично повну і достовірну інформацію у відношенні розв’язуваної проблеми, що дозволяє йому точно знати результат кожного з альтернативних варіантів вибору.

Ймовірними називаються рішення, прийняті в умовах ризику або невизначеності. До рішень прийнятих в умовах ризику, відносять такі, результати яких не є визначеними , але імовірність кожного результату відома.

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли через нестачу інформації неможливо кількісно оцінити імовірність його можливих результатів. Це досить часто зустрічається при рішенні нових, нетипових проблем, коли фактори настільки нові або складні, що про них неможливо одержати достатньо інформації але й вона характерна і для деяких рішень, які приймаються у мінливих ситуаціях.

В умовах невизначеності, керівник може використовувати дві основні можливості:

1) спробувати одержати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему з метою зменшення її новизни і складності. Разом з досвідом і інтуїцією це дасть йому можливість оцінити суб’єктивну, передбачувану імовірність можливих результатів;

2) коли бракує часу або засобів на збір додаткової інформації, при прийнятті рішень доводиться покладатися на минулий досвід та інтуїцію.

Згідно із законами вихідних даних Г. Спенсера кожен може прийняти ефективне рішення, володіючи достатньою інформацією. Компетентний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень. Але тільки талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації [4, с. 98].

Одним з важливих факторів, що в пливають на якість управлінських рішень, є число ярусів в організації, збільшення яких веде до перекручування інформації при підготовці рішення, перекручування розпоряджень, що йдуть від суб’єкта управління, збільшує неповороткість організації. Не меншого значення набула проблема раціональності прийняття рішень. Тобто, все частіше при підготовці рішень відзначається роль інтуїції керівника.  Однією з найважливіших проблем, які виникають у процесі прийняття рішень – це саме виконання прийнятих рішень. Третина всіх управлінських рішень не досягають своїх цілей через невисоку виконавську культуру. Для підняття цієї культури потрібно удосконалювати дисципліну на організації, включати рядових співробітників у розробку рішення, мотивувати діяльність працівників, виховувати «фірмовий патріотизм», стимулювати самоврядування. 

Якщо заглянути в історію, то можна знайти багато прикладів, коли ухвалення відповідального рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, ухвалення невірного рішення може мати жахливі наслідки не тільки для того хто його приймав, але для самої фірми.

Виходячи з роботи можна сказати, що процес прийняття рішень на організації вимагає висококваліфікованої роботи зокрема менеджера, але й загалом цілого колективу. Кожен менеджер повинен усвідомлювати всю важливість своєї справи. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що менеджер розпоряджається долею підприємства. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих на нього людей.

Список використаних джерел:

1. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Менеджмент в організаціях: Навчальний посібник. – К.: «Кондор» – 2004. – 598 с.

2. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 366 с. 

3. Курочкин А.С. Операционный менеджмент: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 144 с.

4. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: Підручник/Для студентів економ. Спец. – Під ред.. проф.. О. Л. Яременка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 416с.