Кузьменко В.В., Клімович І.М.

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Облік основних засобів та його особливості

Ефективне використання основних засобів зумовлює необхідність впровадження на підприємстві науково обґрунтованої системи обліку основних засобів, яка б відповідала вимогам управління. Система бухгалтерського обліку виступає джерелом економічної інформації, яка необхідна керівній ланці підприємства для своєчасного реагування на вплив зовнішнього середовища.

Сучасний етап розвитку бухгалтерського обліку характеризується його розподілом на декілька підсистем, а саме, фінансового, податкового, внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, що зумовлює особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Аналіз законодавчих актів, що здійснюють регулювання аспектів обліку основних засобів показує, що існують розбіжності фінансового та податкового їх обліку. До недавнього часу ці розбіжності стосувалися визначення, класифікації, оцінки, нарахування амортизації, ремонтних витрат.

Визначенню термінів у бухгалтерському обліку приділяються значна увага. І це не випадково, оскільки від визначення та деталізації обліково-економічних понять і категорій залежить розвиток бухгалтерського обліку як науки. До набуття чинності Податкового кодексу України основоположні законодавчі документи, які регулювали фінансовий та податковий облік основних засобів, а саме, П(С)БО 7 “Основні засоби” та Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містили їх методологічної єдності і єдності термінів. Так, в П(С)БО 7 використовувався термін «основні засоби», а в податковому законодавстві – «основні фонди».

До прийняття Податкового Кодексу України облік основних засобів та методи нарахування амортизації для підприємств України регламентувались Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР. З січня 2011 року облік основних засобів регламентується П(с)БО 7 та Податковим Кодексом.

Згідно з П(С)БО 7 « Основні засоби » – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу) [1].

Сучасна редакція ПКУ стверджує, що основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношенням та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [2]. Але тільки з січня 2012 року вартість основних засобів буде становити 2500 грн., в поточному році критерій їх вартості не зміниться і залишиться 1000 грн.

Невирішеними з точки зору гармонізації фінансового та податкового обліку залишаються питання переоцінки та віднесення витрат на ремонти основних засобів. П(С)БО 7 «Основні засоби» визначає критерії віднесення ремонтних витрат на збільшення первісної вартості об’єктів основних засобів. До них відноситься вплив проведених ремонтних робіт на майбутні економічні вигоди від використання об’єкта.

За новим податковим законодавством критерій майбутніх економічних вигод також застосовується, але при цьому встановлюється вартісний критерій. До первісної вартості основних засобів, так, як і за П(с)БО 7 відносять суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів. Це в свою чергу веде до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення [3].

З введенням в дію Податкового Кодексу України здійснились також нововведення в обліку при продажі основних засобів. Якщо продаж планується здійснити протягом року з моменту прийняття такого рішення, цей об'єкт переводиться до складу необоротних активів та груп вибуття, утримувані для продажу.

Можна зробити висновок, що прийняття нового Податкового Кодексу України усунуло деякі розбіжності між методикою фінансового та податкового обліку операцій з основними засобами, а також полегшило роботу бухгалтерам. Від тепер їм не потрібно вести подвійний облік нарахування амортизації. А також у звітності буде відображатись більш реальна інформація про суми нарахованої амортизації за звітній період. Але все ж таки не ліквідувало всіх відмінностей остаточно.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 « Основні засоби » : Затверджено наказом Міністрів фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зі змінами та доповненнями).

2. Податковий кодекс України // Все про бухгалтерський облік. – 2011. - №1-3. – С.3-354.

3. Сучасний стан обліку основних засобів/International Conference Project (ICP)/Цебень Р.Л. – Режим доступу : http://www.icp-ua.com/ru/node/506. - Назва з екрану.