Вінницький
торговельно-економічний інститут
Київського
національного торговельно-економічного університету
Особливості
формування власних фінансових ресурсів підприємства
Постановка проблеми.
Вданий час
однією із глобальних причин кризової ситуації багатьох українських підприємств
є неправильне або недостатньо ефективне формування власних фінансових ресурсів
підприємства. Оскільки вагомим резервом в напрямку покращення
діяльності підприємств є підвищення ефективності використання їх власних
фінансових ресурсів, які займають значну питому вагу в структурі підприємств.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки
стану формування власних фінансових ресурсів підприємств.
Аналіз досліджень і
публікацій. Проблемами формування
власних фінансових ресурсів підприємств в Україні займаються такі вітчизняні
науковці, як: Бойчик І.М., Бондарчук Ю.В., Беляева С.Г., Василенко В.О.,
Головко Т. В., Кривов'язюк І.В., Ковальчук М.І., Наливайко А.П., Нємцов В.Д.,
Оберемчук В.Ф., Редченко К. І.
Постановка завдання.
Метою цієї
статті є обґрунтування теоретичних джерел, щодоособливостей ефективного
формування власних фінансових ресурсів підприємств. Для досягнення поставленої мети планується
вирішити такі завдання: дослідити теоретичні основи формування
власних фінансових ресурсів підприємств в Україні; розглянути практичні аспекти
формування власних фінансових ресурсів підприємств в Україні.
Виклад
основного матеріалу дослідження. Перехід
української економіки до ринкової ставить перед підприємствами низку проблем.
Основною серед яких є проблема забезпечення підприємства фінансовими ресурсами. Оскільки при плановій
економіці підприємствам в разі збитку могла надатися допомога від держави з її
системою перерозподілу фінансових ресурсів, то тепер постановку питання
фінансування нестачі коштів підприємство вирішує самостійно.
Джерелами
формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До
власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та
прибуток. До залучених – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти
мобілізовані на фінансовому ринку.
Ефективність
фінансування підприємств не абияк визначається стратегією формування ресурсів,
що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та
інших факторів впливу. Зростання частки власних фінансових ресурсів
відносно позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про
зростання ефективності фінансування підприємств. Жодне сучасне підприємство не
може дозволити собі такої розкоші, щоб спочатку залучати кошти, а вже потім
перетворювати їх у фінансові ресурси для подальшого використання. Адже, фінансові ресурси підприємств, що спрямовуються на розвиток
підприємства, формуються не тільки за рахунок амортизаційних відрахувань;
прибутку, одержуваної від усіх видів господарської і фінансової діяльності але
й від: додаткових пайових внесків учасників у товариствах; ресурсів,
одержуваних від випуску облігацій; ресурсів,
що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в акціонерних
товариствах відкритого і закритого типів; інших законних джерел (наприклад,
добровільних безоплатних внесків підприємств, організацій, громадян).
В цілях забезпечення ефективного управління власних
фінансових ресурсів на підприємствах розробляється зазвичай спеціальна фінансова
політика, що направлена на залучення власних фінансових ресурсів із різних
джерел згідно потреб їх розвитку у майбутньому періоді.
Політика формування власних фінансових ресурсів представляє
собою частину загальної фінансової стратегії підприємств, яка заключається у
забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.
Розробка
політики формування власних фінансових ресурсів підприємств здійснюється за
етапами на рис. 1.
Етапи управління формуванням власних фінансових ресурсів підприємств 1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємств у
попередньому періоді 2.Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах
3.Оцінка вартості залучення власного капіталу із різних джерел 5.Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів
із зовнішніх джерел 6.Оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування
власних фінансових ресурсів 4.Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових
ресурсів за рахунок внутрішніх джерел
Рис. 1. Основні етапи управління формуванням власних фінансових ресурсів
підприємств
На першому
етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових
ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту
активів та обсягу продукції підприємств, що реалізується, динаміка питомої ваги
власних ресурсів у передплановому періоді.
На другому
етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У
першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх та внутрішніх джерел формування
власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за
рахунок різних джерел.
На третьому
етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, що
сформувалися на підприємствах у передплановому періоді. Критерієм такої оцінки
виступає показник «коефіцієнт самофінансування розвитку підприємств». Його
динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємств власними
фінансовими ресурсами. Загальна потреба у власних фінансових ресурсах охоплює необхідну суму власних
фінансових ресурсів, що формуються як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок
зовнішніх джерел.
Висновки.
Перехід
на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність
підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів
до формування власних фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах
фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних
осіб, членів трудового колективу.
Для поліпшення стану формування власних фінансових ресурсів підприємств
необхідно впровадити на підприємствах саме такі нові підходи: дотримання
підприємствами власної стратегії технічного, організаційного та економічного
розвитку та переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне
переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення
масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно
малоефективних машин та устаткування та фінансова діяльність підприємств, має
бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного
використання фінансових ресурсів; дотримання розрахункової і кредитної
дисципліни та досягнення фінансової стійкості з метою ефективного
функціонування підприємств.
Практична
реалізація перелічених підходів, потребує не лише активної інженерно-виробничої
діяльності підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів.
Список використаних джерел
1. Василенко В. О.
Стратегічне управління: навч. посіб. / Василенко В. О., Ткаченко Т. І. – К. :
Центр учбової літератури, 2009 – 396 с.
2. Вінц Ю.О. Удосконалення управління фінансовими ресурсами
підприємства // Держава та регіони. –2010.