Присяжнюк С.В., Короленко Т.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Облік поточної дебіторської заборгованості за вітчизняною та міжнародною практикою

В умовах приведення національної економічної системи у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами виникає багато проблем, які потребують обґрунтованого розгляду й розв’язання. Однією з таких проблем є удосконалення розрахунків між контрагентами. Від успішного розв’язання цієї проблеми значною мірою залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективного управління поточною дебіторською заборгованістю. На сьогодні питання поточної дебіторської заборгованості є актуальним, тому наукове дослідження організації обліку цього виду заборгованості в зарубіжних країнах, дозволить у майбутньому практично застосовувати їх у нашій державі з урахуванням національного законодавства.

У вітчизняній практиці проблеми обліку поточної дебіторської заборгованості вивчали такі науковці, як: Скорба О.А., Нашкерська Г.В., Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л., Губачова О.М., Мельник С.І. та інші.

Метою написання статті є інтерпретація поточної дебіторської заборгованості через призму міжнародних стандартів фінансової звітності, проведення аналогії з національними положеннями, пошук шляхів удосконалення вітчизняного обліку розрахунків з дебіторами.

Згідно вимог чинного законодавства національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним. Але на відміну від національних положень бухгалтерського обліку, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не передбачають єдиного стандарту, що регулює порядок обліку і відображення у звітності дебіторської заборгованості [1]. Питання щодо обліку поточної дебіторської заборгованості регулюється такими міжнародними стандартами, як: МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття».

Відмінність в організації обліку між національними та міжнародними стандартами проявляється у наступному:

1. Визначення дебіторськой заборгованості:

· за ПБО 10 дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату;

· за МСБО 32 дебіторська заборгованість визначається як фінансовий актив. Визначення дебіторської заборгованості не зазначено.

2. Визнання дебіторської заборгованості [2, с. 160]:

· згідно ПБО 10, визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

· згідно МСБО 39, підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли воно стає стороною контрактних зобов’язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності.

3. Оцінка дебіторської заборгованості:

· згідно ПБО 10, при зарахуванні на баланс дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу – за чистою реалізаційною вартістю;

· згідно МСБО 39, під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати їх за собівартістю, яка є справедливою вартістю компенсації, наданої або отриманої за них. Після первісного визнання дебіторську заборгованість визнають за амортизованою собівартістю із застосуванням методу визначення за ефективною ставкою відсотка.

4. Види дебіторської заборгованості:

· в ПБО 2 та ПБО 10 зазначається, що дебіторська заборгованість поділяється на поточну та довгострокову;

· згідно вимог МСБО 39, дебіторська заборгованість поділяється на ініційовану підприємством та неініційовану. Ініційована дебіторська заборгованість означає її придбання підприємством як участі у позиці, наданій іншим позикодавцем за умови, що підприємство фінансує цю позику на дату, коли її ініціює цей інший позикодавець. Не ініційована дебіторська заборгованість класифікується як утримувана до строку погашення, наявна для продажу або утримувана для операцій.

4. Визначення сумнівної дебіторської заборгованості [3, с. 161]:

· згідно ПБО 10, безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником;

· у МСБО 39 зазначається, що визнання сумнівної дебіторської заборгованості відбувається в наступних випадках: значні фінансові труднощі емітента; фактичний розрив контракту, наприклад, невиконання умов угоди або прострочена заборгованість щодо сплати відсотка або основної суми; надання позикодавцем боржникові пільгової позики, яку позикодавець не розглядав би за інших умов; висока імовірність банкрутства або іншої фінансової реорганізації підприємства; визнання збитку від зменшення корисності цього активу в попередньому звітному періоді; зникнення фінансового ринку для цього фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.

5. Розрахунок величини резерву сумнівних боргів:

· у ПБО 10 зазначено, що величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, за питомою вагою безнадійної заборгованості в чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості;

· в міжнародних стандартах методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів не передбачаються.

6. Відображення дебіторської заборгованості у звітності:

· згідно вимог ПБО 10, за чистою реалізаційною вартістю;

· міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення дебіторської заборгованості в балансі за винятком резерву сумнівної заборгованості. Але для визначення величини дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно: протестувати дебіторську заборгованість на предмет знецінення, тобто списати однозначно безнадійну заборгованість; для дебіторської заборгованості, яка залишилася, нараховувати резерв сумнівної заборгованості, який відображає можливу ймовірність несплати рахунків і вирахувати даний резерв із величини дебіторської заборгованості.

8. Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у Примітках до фінансової звітності:

Згідно ПБО 10:

· перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

· перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов’язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;

· склад і суми статті балансу «Інша дебіторська заборгованість»;

· метод визначення величини резерв сумнівних боргів;

· сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі класифікації заборгованості за строками непогашення;

· залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання в звітному періоді. [4]

За МСБО 1 дебіторську заборгованість класифікують на суми до отримання від торгових клієнтів, до отримання від зв’язаних сторін, авансових платежів та інші суми. [5]

Отже, облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється ПБО 10 «Дебіторська заборгованість», положення якого відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах. Це пояснюється національними та економічними особливостями, що склалися в Україні.

Як у зарубіжній, так і у вітчизняній практиці визначення та класифікація дебіторської заборгованості є різною. Але за будь-яких обставин, під дебіторською заборгованість розуміють зобов’язання покупців чи інших контрагентів бізнесу перед підприємством чи організацією, наприклад, по виплаті грошових коштів за продані товари, продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Порівняння національних та міжнародних стандартів дає можливість зробити наступні загальні висновки: за міжнародними стандартами визнання, класифікація та оцінка дебіторської заборгованості прямо не визначені; в МСБО 1 та МСБО 32 представлені лише загальні рекомендації по розкриттю інформації про дебіторську заборгованість у фінансових звітах; в міжнародних стандартах дебіторська заборгованість визнається як фінансовий актив, що є контрактним правом отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства.

Література:

1. Положення бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 р. за № 725/4018.

2. Хом’як Р.Л. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. / За ред. Р.Л. Хом’яка. – 3-тє вид., доповнене і перероблене. – Львів.: національний університет «Львівська політтехніка», «Інтелект –захід», 2004. – 912 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 5-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2003. –726 с.

4. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» - www.minfin.gov.ua/document/92452/MSBO_39.pdf.

5. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансових звітів» - www.minfin.gov.ua/document/92438/MSBO_1.pdf.

6. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання» - www.minfin.gov.ua/document/92444/MSBO_32.pdf.

7. Міжнародний стандарт фінансової звітності 7 «Фінансові інструменти: розкриття» - www.minfin.gov.ua/document/208600/MSFZ_7.pdf.