к. е. н., доцент Г.В. Даценко;О.А. Мілінчук

Тема: Актуальне дослідження банківської діяльності Національного банку України.

Розвиток банківської системи України спрямований насамперед на зростання економіки шляхом достатнього підвищення рівня та якості банківських послуг і забезпечення її стійкості, що, в свою чергу, є запорукою ефективної трансформації вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспроможності.

За останні 20 років банківський сектор України пройшов досить тривалий шлях, проте донедавна його розвиток відбувався переважно в рамках екстенсивної моделі. Банки орієнтувалися на негайні, короткострокові результати діяльності, що зумовлювало ведення ними агресивної політики та значну концентрацію ризиків. У результаті виникла вразливість щодо стійкості банків, особливо гостро ця тенденція виявилася в умовах кризи, а тому постала необхідність вжиття заходів щодо забезпечення системної стабільності банківського сектору[1.с 30].

З огляду на характер проблем, які загострила криза, очевидно стала необхідність перегляду моделі розвитку банківської системи України з її переорієнтацією на довгострокову ефективність і пріоритетність якісних показників діяльності. Для цього, з одного боку, об’єктивно необхідне проведення системного дослідження теоретичних і практичних засад функціонування банківського сектору, а з другого, - така необхідність свідчить про актуальність цієї наукової праці.

З упевненістю можемо стверджувати, що останніми роками ключові поняття визначення, терміни, які використовуються в сучасній вітчизняній і зарубіжній банківській праці та розкривають основні засади банківської діяльності, не були об’єктом комплексного дослідження, що також дає підстави зробити висновок про безумовну своєчасність, актуальність та науково-практичну цінність рецензованої наукової праці[2.с 28].

З упевненістю можу стверджувати, що останніми роками ключові поняття, визначення, терміни, які використовуються в сучасній вітчизняній і зарубіжній банківській практиці та розкривають основні засади банківської діяльності, не були об’єктом комплексного дослідження, що також дає підстави зробити висновок про безумовну своєчасність, актуальність та науково-практичну цінність рецензованої наукової праці.

У банківській практиці контрациклічне регулювання полягає в реалізації принципу динамічного резервування та створення резервного капіталу. Принцип динамічного резервування передбачає, що обсяг резервів під можливі втрати за кредитним портфелем повинен враховувати не лише поточні, а й довгострокові очікувані втрати. Завдяки цьому забезпечуються менші коливання загального обсягу резервів упродовж кредитного циклу, на відміну від нинішнього підходу щодо формування резервів, коли вони зменшуються у фазі експансії та збільшуються під час кредитного стискання. Резервний капітал, на противагу динамічним резервам, формується з прибутку після оподаткування та відображається у складі власного капіталу як нерозподілений капітал, тоді як динамічні резерви обліковуються у зобов’язаннях банку[1.с32].

Важливим інструментом забезпечення системної стабільності фінансового сектору є підвищення прозорості діяльності фінансово-кредитних установ та зміцнення їх ринкової дисципліни, що є необхідною умовою зростання довіри до фінансового сектору та його інвестиційної привабливості.

У статті наголошено на необхідності розвитку нагляду за діяльністю фінансово-кредитних установ на консолідованій основі. Ефективний консолідований нагляд сприятиме підвищенню рівня обізнаності органу банківського нагляду – Національного банку України, а також учасників фінансового ринку щодо організаційної структури банківських груп і банківських холдингів, ризиків, до яких вони схильні, а також її спроможності управляти цими ризиками.

Зазначимо, що концепція контрациклічного регулювання, має на меті стримування економіки від перебігів у фазі зростання та її стимулювання у фазі спаду, що забезпечує меншу волатильність економічних циклів. У банківській практиці контра циклічне регулювання полягає в реалізації принципу динамічного резервування та створення та створення резервного капіталу. Принцип динамічного резервування передбачає, що обсяг резервів під можливі втрати за кредитним портфелем повинен враховувати не лише поточні, а й довгострокові очікувані втрати. Завдяки цьому забезпечуються менші коливання загального обсягу резервів упродовж кредитного циклу, на відміну від нинішнього підходу щодо формування резервів, коли вони зменшуються у фазі експансії та збільшуються під час кредитного стискання[3.с 59].

Виділимо, що інтегральний кредитний рейтинг банківської системи України є лише мірою сукупного кредитного ризику окремих банків (якщо враховувати частку їх активів у системі). Розрахований за Національною шкалою рівень кредитного рейтингу не враховує суверенний ризик країни та є лище орієнтиром для визначення ступеня надійності банківської системи України. Також зауважимо, що за наявності репрезентативної статистичної вибірки щодо рівнів кредитних рейтингів інших об’єктів рейтингування (наприклад, вітчизняних емітентів облігацій).

Отже,сучасний стан вітчизняного фінансового ринку зумовлю наявність нерозв’язаних науково-практичних завдань у сфері аналізу кредитного ризику та моделювання кредитних рейтингів.

Список наукових джерел:

1.Ринок цінних паперів України – 2010 - №11-12.

2.Вісник Національного банку України. – 2012 - №6.

3.Вісник Національного банку України.- 2012 - №7